21 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №460/2264/24
адміністративне провадження № К/990/37709/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року
у справі № 460/2264/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області третя особа Державна судова адміністрація України, в якому просила визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 02 листопада 2023 року по 29 лютого 2024 року обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн., визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 за лютий 2024 року у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років та доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук, зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду (з урахуванням виплачених сум) судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року, а саме в розмірі 2684,00 грн, щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30 % від посадового окладу та доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 % від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 02 листопада по 31 грудня 2023 року, зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду (з урахуванням виплачених сум) судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, а саме в розмірі 3028,00грн, щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30 % та доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 % від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01 січня по 29 лютого 2024 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 02 листопада 2023 року по 29 лютого 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , починаючи з лютого 2024 року у розмірі посадового окладу без урахування доплати за вислугу років та доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду (з урахуванням виплачених сум) судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року, а саме: в розмірі 2684грн, щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30 % від посадового окладу та доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук в розмірі 15 % від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 02 листопада по 31 грудня 2023 року.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду (з урахуванням виплачених сум) судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року (з урахуванням висновків рішення суду), щомісячних доплат за вислугу років та доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, починаючи з 01 січня 2024 року до зміни законодавства або зміни правового статусу позивача.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Житомирській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року відкрито провадження у справі, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає, що розгляд цієї справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. При цьому заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
При цьому, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень керувались висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22, від 12.07.2023 року у справі № 140/5481/22, від 13.09.2023 року у справі №240/44080/21, відповідно до яких розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону №1402-VIII, а отже позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди з листопада 2023 року по 29 лютого 2024 року, яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 року складає 2684 грн, на 01.01.2024 року складає 3028 грн.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 460/2264/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
О. А. Губська