21 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №580/6189/22
адміністративне провадження №К/990/36985/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №580/6189/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи - Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 06.06.2022 № 530 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 7 квітня 2022 року №320» у частині: п. 2 щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 «Механіка деформованого твердого тіла»; підп. 5 п. 3 щодо висловлення зауваження стосовно дисертації здобувача наукового ступеня доктора фізико-математичних наук ОСОБА_1 за порушення вимог п. 3.8 Положення №1059 в частині відображення у відгуку офіційного опонента інформації про наукову новизну результатів дисертації та повноту викладу в опублікованих працях наукових положень і висновків дисертації офіційним опонентам: ОСОБА_2 , доктору фізико-математичних наук, професору; ОСОБА_3 доктору фізико-математичних наук, професору; ОСОБА_4 доктору фізико-математичних наук, професору; зобов'язати Міністерство освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 протокол №13 (131) про присудження наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 «Механіка деформованого твердого тіла» та зобов'язати МОН видати диплом доктора фізико-математичних наук.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України від 06.06.2022 № 530 "Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 7 квітня 2022 року № 320" у частині:
- п. 2 щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 "Механіка деформованого твердого тіла";
- підп. 5 п. 3 щодо висловлення зауваження стосовно дисертації здобувача наукового ступеня доктора фізико-математичних наук ОСОБА_1 за порушення вимог п. 3.8 Положення № 1059 в частині відображення у відгуку офіційного опонента інформації про наукову новизну результатів дисертації та повноту викладу в опублікованих працях наукових положень і висновків дисертації офіційним опонентам: ОСОБА_2 , доктору фізико-математичних наук, професору; ОСОБА_3 доктору фізико-математичних наук, професору; ОСОБА_4 доктору фізико-математичних наук, професору.
Зобов'язано Міністерство освіти і науки України повторно розглянути дисертаційну роботу ОСОБА_1 "Метод дослідження поведінки елементів конструкцій з функціонально-неоднорідних матеріалів при великих деформаціях", поданої на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 - механіка деформівного твердого тіла та атестаційну справу із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації та прийняти рішення за наслідками їх розгляду з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024:
- в частині зобов'язання Міністерства освіти і науки України повторно розглянути дисертаційну роботу ОСОБА_1 «Метод дослідження поведінки елементів конструкцій з функціонально-неоднорідних матеріалів при великих деформаціях», поданої на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 - механіка деформівного твердого тіла та атестаційну справу із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації та прийняти рішення за наслідками їх розгляду з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
- в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Міністерства освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 протокол № 13 (131) про присудження наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 «Механіка деформованого твердого тіла» та зобов'язати МОН видати диплом доктора фізико-математичних наук;
У скасованій частині ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи - Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Зобов'язано Міністерство освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 протокол №13 (131) про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 «Механіка деформованого твердого тіла» та видати ОСОБА_1 диплом доктора фізико-математичних наук.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 залишено без змін.
30.09.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства освіти і науки України, в якій заявник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Проте, касаційна скарга подана без дотримання процесуальних положень про її форму та зміст, у зв'язку з чим її слід залишити без руху і надати строк для усунення недоліків з огляду на таке.
Щодо строку на касаційне оскарження слід зазначити таке.
Касаційна скарга подана (сформована в підсистему «Електронний суд») 30.09.2024, тобто після закінчення строків, встановлених статтею 329 КАС України та містить клопотання про поновлення про пущеного процесуального строку.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 02.07.2024 (повний текст постанови складено 08.07.2024), вперше заявник звернувся із касаційною скаргою 05.08.2024 (в межах строку на касаційне оскарження), однак ухвалою Верховного Суду від 22.08.2024, яку заявник отримав 23.08.2024, касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Вдруге заявник звернувся з касаційною скаргою 03.09.2024. Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2024 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційну скаргу повернуто заявнику.
30.09.2024 через підсистему «Електронний суд» Міністерство освіти і науки України втретє звернулося з касаційною скаргою на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 у цій справі.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. У вказаному клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку, скаржник зазначає, що повернення касаційної скарги не перешкоджає реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом. Також вказує на те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи наведене, вважає наявними обґрунтовані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
Надаючи оцінку доводам, зазначеним у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У своєму рішенні від 03 квітня 2008 року зі справи "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження,
При цьому, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, нормами процесуального закону учасників справи зобов'язано діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої та/або суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Стосовно посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні як на підставу для поновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Таким чином сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо можливості повторної подачі касаційної скарги після повернення попередньо поданих касаційних скарг, Суд зазначає наступне.
Скаржник двічі подавав касаційну скаргу до Верховного Суду. Проте, Верховний Суд повертав зазначені касаційні скарги як такі, що не відповідають вимогам статті 330 КАС України.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
Водночас Суд касаційної інстанції зазначає, що організація робочого процесу із оскарження судового рішення та неналежне виконання ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Суд наголошує, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
З урахуванням наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, неодноразове повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не вказав.
Щодо підстав касаційного оскарження слід зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Заявник просить здійснити касаційний перегляд з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, також зазначає про неповноту з'ясування обставин справи.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Касаційна скарга містить абстрактне цитування постанови Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №826/4418/14, в якій предметом оскарження була бездіяльність митного органу щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита.
Таким чином, в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження касаційна скарга містить посилання на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду. Однак, обґрунтування необхідності касаційного перегляду з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зводяться до абстрактного посилання на постанову Верховного Суду України.
Поряд з цим, касаційна скарга містить посилання на приписи пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, яким передбачено, що підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас, як вже неодноразово зазначалося Судом, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також необхідно зазначити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Так, в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що без дотримання встановленої законодавством процедури рішення МОН суперечитиме законодавству, а виданий на підставі рішення суду диплом буде завідома нелегітимним, оскільки не міститиме необхідних реквізитів, зокрема - дати засідання атестаційної колеги, на якому має бути затверджено рішення ради Д08.051.10 щодо дисертації позивача, а відтак відсутні правові висновки Верховного Суду щодо конкретно визначених правовідносин. Однак, при цьому не конкретизує, яку саме норму права неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом.
Отже, зазначені скаржником підстави, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження за пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
Таким чином, некоректне (помилкове) зазначення підстав касаційного оскарження або їх зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не в повній мірі відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.
За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначення інших підстав для поновлення такого строку та уточнення підстав касаційного оскарження з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.
При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що залишення касаційної скарги без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя, а є лише вимогою суду привести касаційну скаргу у відповідність до норм КАС України.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Крім того, за частиною третьою статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Одночасно з цим, Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №580/6189/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи - Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали в частині поновлення строку касаційного оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Роз'яснити, що у разі не усунення вказаних недоліків іншій частині касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець