21 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1393/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 (колегія суддів: Якімець Г. Г., Бойко С. М., Бонк Т. Б.) та ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.06.2024 (суддя Король М. Р.) у справі
за заявою Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" до боржника Головного управління ДПС у Львівській області, про видачу судового наказу
Приватним акціонерним товариством "Львівобленерго" подано до Господарського суду Львівської області заяву про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області заборгованості за послугу з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за договором № 4406700 від 20.02.2020 за період з березня 2023 року по березень 2024 року в розмірі 5 175,86 грн та 302,80 грн - судового збору.
09.05.2024 Господарський суд Львівської області видав судовий наказ у справі № 914/1197/24 про стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" заборгованість в розмірі 5 175,86 грн та 302,80 грн судового збору.
29.05.2024 Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про скасування судового наказу у справі № 914/1197/24 від 09.05.2024, яку обґрунтовано незгодою із заявленими стягувачем (заявником) до стягнення вимогами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2024 у справі № 914/1393/24 повернуто заяву Головного управління ДПС у Львівській області про скасування судового наказу у справі № 914/1197/24 та додані до неї документи.
Розглянувши матеріали заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення такої заяви на підставі частини другої статті 158 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки Головним управлінням ДПС у Львівській області пропущено строк для звернення із заявою про скасування судового наказу, а клопотання про поновлення строку не подано.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.06.2024 у справі № 914/1393/24 про повернення заяви про скасування судового наказу від 09.05.2024 року у справі № 914/1197/24, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 ухвалу місцевого господарського суду 03.06.2024 залишено без змін, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - без задоволення.
Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
07.10.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання заявника про долучення платіжної інструкції про сплату судового збору до матеріалів справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
За приписами статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу; із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги; заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці; судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Статтею 148 ГПК України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина перша); особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (частина друга).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
Як зазначено вище 09.05.2024 за заявою стягувача Господарський суд Львівської області видав наказ про стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" заборгованість в розмірі 5 175,86 грн та 302,80 грн судового збору.
Статтею 156 ГПК України встановлено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має; одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами ; копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що копія вказаного судового наказу та примірник заяви про видачу судового наказу було направлено на адресу місцезнаходження боржника, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим листом з трек-номером відправлення № 0600918760137 10.05.2024, які отримані боржником 13.05.2024 згідно з відомостями щодо відстеження поштового відправлення на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта".
Отже, заява про скасування судового наказу мала бути подана не пізніше 28.05.2024, в той час як подана заява згенерована в системі "Електронний суд" 29.05.2024, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 157 ГПК України строку.
Установлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Присвоєння поштовому відправленню штрихового кодового ідентифікатора надає споживачу поштових послуг можливість відслідковувати в системі АСРК поштове відправлення та отримувати інформацію через інтернет на офіційному сайті АТ "Укрпошта" (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 925/418/20, від 17.07.2024 у справі № 911/1284/23).
Згідно з частинами першою, четвертою та сьомою статті 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно до положень частини першої статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
В обґрунтування подання заяви про скасування судового наказу саме 29.05.2024 заявник зазначив, що отримав копію наказу 14.05.2024, згідно з відбитком штемпеля на цьому ж судовому наказі (вхідна кореспонденція ГУ від 14.05.2024 № 18303/5), тому вважає, що саме з 14.05.2024 (момент отримання оскаржуваного судового наказу) слід обраховувати п'ятнадцятиденний термін оскарження, який завершується 29.05.2024.
Суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права відхилив посилання скаржника на вхідну відмітку про отримання судового наказу, оскільки номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції, проставленої самим органом в односторонньому порядку, самі по собі не свідчать про дату отримання судового наказу, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при надходженні до органу (установи).
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.02.2023 року у справі №640/8780/21.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що надана скаржником копія судового наказу з вхідним номером (№ 18303/5 від 14.05.2024), згідно відбитку штемпеля на першому аркуші, не підтверджує дату його отримання 14.05.2024, оскільки відмітка з вхідним номером про отримання судового наказу проставлена скаржником особисто на копії першої сторінки наказу, який є зацікавленою особою.
Оскільки подана заява про скасування судового наказу згенерована в системі "Електронний суд" боржником 29.05.2024, мала бути подана не пізніше 28.05.2024, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 157 ГПК України строку, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника, і виходячи з норм чинного законодавства, є помилковими.
Згідно з частиною другою статті 158 ГПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що в заяві про скасування судового наказу боржником не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку.
Отже, враховуючи те, що Головним управлінням ДПС у Львівській області пропущено строк для звернення із заявою про скасування судового наказу, беручи до уваги те, що клопотання про поновлення строку не подано, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди дійшли правомірного та підставного висновку про повернення такої заяви на підставі частини другої статті 158 ГПК України.
Аргументи, викладені у касаційній скарзі, так само не викликають розумних сумнівів у правильності застосування зазначених вище норми права судами попередніх інстанцій.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.06.2024.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.
Керуючись статтями 234, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1393/24 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.06.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач