18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/35813/23 пров. № А/857/9391/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №140/35813/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - ОСОБА_2 ,
час ухвалення рішення - 14 березня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Державної прикордонної служби України, НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » капітана ОСОБА_3 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку №1491 від 17 червня 2023 року щодо громадянина України ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з персоналу лейтенанта ОСОБА_4 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку №1369 від 21 червня 2023 року щодо громадянина України ОСОБА_1 ; зобов'язати Державну прикордонну службу України видалити з бази даних Державної прикордонної служби відомості, що особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тимчасово обмежено у праві виїзду з України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що наказом Волинської обласної військової адміністрації від 14 червня 2023 року №201 «Про виїзд за межі України водіїв» та додатком до нього затверджено перелік водіїв з зазначенням інформації про кожного водія для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану. У затвердженому переліку у п.50 зазначено ОСОБА_1 . Однак оскаржуваними рішеннями йому двічі відмовлено у перетині державного кордону з підстав, визначених частиною 1 статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль» відповідно до п.2-8 Постанови КМУ «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України» у зв'язку з не підтвердження мети поїздки. Вказує, що має право для перетину державного кордону та підтвердив це право належним чином. З врахуванням наведеного вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що під час проходження паспортного контролю 17 червня 2023 року в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин» громадянином ОСОБА_5 в прикордонного наряду «Перевірка документів» виникли сумніви щодо наявності законних підстав для виїзду з України. Вказує, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії, при цьому, позивач мав намір перетнути кордон у якості пасажира автобусу, що підтверджується поясненнями старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску капітана ОСОБА_6 . Таким чином, рішення №1491 від 17 червня 2023 року про відмову в перетинанні гр. ОСОБА_7 державного кордону України, є правомірним, обґрунтованим та таким, що винесене в межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Крім того, під час виконання доручення та проведення фільтраційних заходів старшим лейтенантом ОСОБА_8 було прийняте правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у перетинанні державного кордону №1369 від 21 червня 2023 року ОСОБА_9 у зв'язку із не підтвердженням мети поїздки. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Волинської обласної військової адміністрації від 11 червня 2023 року №201 “Про виїзд за межі України водіїв» позивача було включено до списку водіїв, яким надано право на виїзд за межі України (а.с.11, 12).
17 червня 2023 року при спробі перетину державного кордону по системі “Шлях" в міжнародному пункті пропуску “Ягодин" позивачем було надано представнику прикордонної служби України закордонний паспорт громадянина України, наказ Волинської обласної військової адміністрації №201 про виїзд за межі України водіїв від 14 червня 2023 року та додаток до нього.
Рішенням №1491 від 17 червня 2023 року начальника відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби капітана Віталія Нагірного ОСОБА_1 було відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль» у зв'язку з ненаданням на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон або підтверджують мету поїздки (а.с.9).
При повторній спробі перетину позивачем державного кордону по системі “Шлях» у міжнародному пункті пропуску “Устилуг", рішенням №1369 від 21 червня 2023 року заступника начальника відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » з персоналу лейтенантом ОСОБА_10 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, ОСОБА_1 було відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль», відповідно до пунктів 2-8 Постанови КМУ «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України» у зв'язку з непідтвердженням мети поїздки (а.с.10).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що включення позивача до наказу №201 Волинської обласної військової адміністрації від 11 червня 2023 року “Про виїзд за межі України водіїв» з додатком списку водіїв, не є безумовною підставою для виїзду такої особи за кордон, оскільки таке рішення приймається виключно посадовими особами державної прикордонної служби в кожному конкретному випадку, на підставі повного пакету поданих документів, а тому оскаржувані рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 №1491 від 17 червня 2023 року та №1369 від 21 червня 2023 року прийняті у відповідності до статей 2, 3, 6, 7, 14 Закону України “Про прикордонний контроль», статей 2, 3 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Порядку №535, Правил №57. Крім того, у зв'язку з відмовою у визнанні протиправними та скасування рішень відповідача №1491 від 17 червня 2023 року та №1369 від 21 червня 2023 року суд відмовляє також у задоволенні взаємопов'язаної похідної позовної вимоги про зобов'язання Державної прикордонної служби України видалити з бази даних Державної прикордонної служби відомостей про те, що особу ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Ст.33 Конституції України передбачає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч.1,2 ст.2 Закону України “Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
За змістом ч.3 ст.6 Закону України “Про прикордонний контроль» пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Відповідно до ч.1,2 ст.14 Закону України “Про прикордонний контроль» від 05 листопада 2009 року №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.1994 (далі - Закон №3857-XII).
Згідно зі ст.1 Закону №3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
За змістом ч.1 ст.6 Закону №3857-XII право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 згаданого Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Вказані підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України є загальними та застосовуються за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію Указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Крім того, згідно з п.2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
За змістом п.3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану».
Строк дії Указу №64/2022 в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 07 листопада 2022 року, №58/2023 від 06 лютого 2023 року, №254/2023 від 01 травня 2023 року, №451/2023 від 26.07.2023) з 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі -Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає наданий відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з п.6 ч.1 ст.8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
За змістом ст.1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-XII в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Пункт 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1455 передбачає, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Відповідно до п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року №57 перетин державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
У разі коли громадянин, який постійно проживає в Україні, втратив зазначені документи (далі - паспортні документи) за межами України або якщо строк дії таких документів закінчився під час перебування громадянина за межами України, або встановлено, що вони є недійсними з інших причин, документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.
У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Згідно з абз.11 пункту 2-8 Правил у разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".
Наказом №810 від 30 вересня 2008 року Адміністрації прикордонної служби, затверджено Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю Гарт-1Державної прикордонної служби України ( далі -Положення).
Пунктом 1 Положення визначено, що воно розроблене відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України", "Про інформацію", "Про Національну програму інформатизації", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", визначає структуру, складові та призначення інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю "Гарт-1"Державної прикордонної служби України (далі - система "Гарт-1").
За змістом п.3 Положення система "Гарт-1" - це сукупність організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та телекомунікаційних засобів, що забезпечують обробку інформації (уведення, записування, зчитування, зберігання, знищення, приймання, передавання) щодо прикордонного контролю осіб і транспортних засобів, які перетинають державний кордон України, та автоматизований доступ до інформації, що зберігається в базах даних системи "Гарт-1".
Відповідно до п.5 Положення система "Гарт-1" створюється і використовується в інтересах розвідки, контррозвідувального забезпечення охорони державного кордону України, оперативно-розшукової діяльності, участі в боротьбі з організованою злочинністю та протидії незаконній міграції з метою своєчасного та достовірного інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності підрозділів та органів Державної прикордонної служби України для здійснення ними заходів із запобігання і недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, розшуку в пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань, посилення контролю за додержанням правил в'їзду, виїзду, перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, а також виконання інших завдань у правоохоронній сфері згідно із законодавством. Відповідно до пунктів 7, 8 Положення №810 власником системи "Гарт-1» та інформації, що в ній обробляється, є Адміністрація Держприкордонслужби. Користувачами системи "Гарт-1" є посадові та службові особи підрозділів і органів Державної прикордонної служби України, яким в установленому законодавством порядку надано право доступу до обробки інформації в цій системі.
Згідно з пунктом 1 розділу 1 Порядку дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядок взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення, затвердженого наказом МВС № 535 від 23.06.2017 (далі Порядок №535) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2017 за № 1091/30959 індекс доручення - літера українського алфавіту в базах даних системи «Гарт-1», що позначає вид доручення та дії, які службова особа органу Держприкордонслужби України повинна виконати стосовно особи, вказаної в дорученні.
Відповідно до пункту 1 розділу I Порядку №535 його розроблено з метою визначення алгоритму взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, забезпечення оперативності й злагодженості дій їх підрозділів та посадових осіб під час виконання наданих ними доручень у пунктах пропуску через державний кордон та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (далі - пункт пропуску) .
У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: доручення уповноважених державних органів (далі - доручення) - письмовий припис уповноважених державних органів Держприкордонслужби щодо проведення відносно окремих осіб (у визначених законодавством випадках та спосіб) певних процесуальних, оперативних або спеціальних заходів; індекс доручення - літера українського алфавіту в базах даних системи “Гарт-1», що позначає вид доручення та дії, які службова особа органу Держприкордонслужби України повинна виконати стосовно особи, вказаної в дорученні.
За змістом пункту 5 розділу I Порядку залежно від виду доручень під час уведення інформації до відповідної оперативної бази даних системи “Гарт-1» їм присвоюються індекси, зокрема індекс “В» - доручення щодо додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону особами або їх в'їзду на тимчасово окуповану територію України чи виїзду з неї.
Пунктами 6-7 Порядку передбачено, що перевірка наявності чи відсутності інформації за оперативними базами даних системи “Гарт-1» здійснюється уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби, яка в установленому порядку призначена і несе службу в прикордонному наряді “Перевірка документів», з використанням автоматизованих робочих місць “Інспектор» (далі - АРМ “Інспектор») програмно-технічних комплексів автоматизації прикордонного контролю “Гарт-1/П» системи “Гарт-1» під час прикордонного контролю.
У разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в'їжджає на тимчасово окуповану територію України чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи “Гарт-1», на АРМ “Інспектор» програмно-технічного комплексу автоматизації прикордонного контролю “Гарт-1/П» системи “Гарт-1» відображається повідомлення про такий збіг із зазначенням інформації про особу та індексу доручення.
Розділом II Порядку регламентовано алгоритм дій посадових осіб органів та підрозділів охорони державного кордону.
Зокрема, пунктом 6 Розділу II Порядку визначено, що у разі відсутності законних підстав для перетинання державного кордону або в'їзду на тимчасово окуповану територію України: особу через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України не пропускає та відмовляє їй у перетинанні державного кордону або у в'їзді на тимчасово окуповану територію України, про що виносить рішення про відмову в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України “Про прикордонний контроль», або рішення про відмову особі у в'їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї, форма якого наведена в додатку 4 до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 (зі змінами); повертає паспортний та інші документи особі, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або у в'їзді на тимчасово окуповану територію України; організовує та забезпечує вибуття особи, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або у в'їзді на тимчасово окуповану територію України, за межі пункту пропуску.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проходження паспортного контролю 17 червня 2023 року в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин» громадянином ОСОБА_1 , в прикордонного наряду «Перевірка документів» виникли сумніви щодо наявності законних підстав для виїзду з України. Керуючись вимогами наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №162-Р від 08 вересня 2022 року «Про порядок взаємодії офіцерів ПОРВ під час пропуску осіб через державний кордон України» позивача було направлено до офіцера ПОРВ, який перебував на цілодобовому чергуванні, з метою проведення перевірочних заходів щодо підтвердження правомірності перетину кордону, а також перевірки наданих документів (а.с.73).
Так, за результатами проведених заходів офіцером ПОРВ надано пропозицію щодо не пропуску вищевказаного громадянина у зв'язку із не підтвердженням мети поїздки. Рішення щодо пропуску або не пропуску особи приймається враховуючи надані пропозиції офіцера ПОРВ із відповідним обґрунтуванням. Після проведення перевірочних заходів капітаном ОСОБА_11 було проведено співбесіду із ОСОБА_1 . Керуючись вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (зі змінами та доповненнями), а саме: пунктом 2-8 Правил перетинання державного кордону громадянами України у зв'язку із не підтвердженням мети поїздки уповноваженою посадовою особою ДПСУ було винесено рішення про відмову в перетині державного кордону згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль».
Як правильно зазначив суд першої інстанції, пунктом 2-8 Правил перетинання державного кордону громадянами України передбачено пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних, гуманітарних вантажів автомобільними транспортними засобами для потреб ЗСУ, військових формувань, а також населення, однак з пояснень ОСОБА_12 вбачається, що громадянин України ОСОБА_13 мав намір перетнути кордон у якості пасажира автобусу, а не водія.
Таким чином, рішення №1491 від 17 червня 2023 року про відмову в перетинанні ОСОБА_5 державного кордону України, є правомірним, обґрунтованим та таким, що винесене у межах та у спосіб, що визначені Конституцією України.
Крім того, матеріалами справи стверджується, що 21 червня 2023 року під час оформлення громадянина України ОСОБА_1 , який слідував на виїзд з України, посадовою особою прикордонної служби, що вносила дані до системи ПТК АПК “Гарт-1/П» було виявлено спрацювання БД 1-2, індекс “В». Ініціатор даного доручення - Державна прикордонна служб України. Дата встановлення на облік 19 червня 2023 року. Дата зняття: 19 грудня 2023 року (а.с.74).
Порядком №535 чітко передбачено алгоритм дій посадової особи у разі спрацювання системи по індексу “В», зокрема, спрацювання вказаного індексу відповідно до Порядку №535 передбачає, в тому числі, проведення відносно осіб додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону.
Таким чином, на виконання вищевказаних норм посадовими особами було проведено поглиблену перевірку паспортних та інших документів, проведено опитування ОСОБА_1 з метою встановлення мети поїздки за кордон, здійснено фільтраційні заходи та за результатами проведених заходів у зв'язку із не підтвердженням мети поїздки позивачу було відмовлено в пропуску через державний кордон на підставі частини 1 статті 14 Закону №1710-VI.
Щодо доводів апелянта про необґрунтованість рішень про відмову у перетині державного кордону, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що включення позивача до наказу №201 Волинської обласної військової адміністрації від 11 червня 2023 року “Про виїзд за межі України водіїв» з додатком списку водіїв, не є безумовною підставою для виїзду такої особи за кордон, оскільки таке рішення приймається виключно посадовими особами державної прикордонної служби в кожному конкретному випадку, на підставі повного пакету поданих документів.
Крім того, Правила перетинання державного кордону громадянами України передбачають виключний перелік підстав для перетину державного кордону військовозобов'язаними у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, та документи, які подаються для їх підтвердження, відповідач не має можливості визначити підставу, з якої особа має право здійснити перетин державного кордону України, адже право подання необхідних документів для підтвердження тієї чи іншої підстави належить особі, яка перетинає державний кордон, що спростовує доводи апелянта про те, що в оскаржуваних рішеннях відсутні посилання на документи, необхідні для подання позивачем для перетину державного кордону України.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 №1491 від 17 червня 2023 року та №1369 від 21 червня 2023 року прийняті у відповідності до статей 2, 3, 6, 7, 14 Закону України “Про прикордонний контроль», статей 2, 3 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Порядку №535, Правил №57, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вимога позивача, щодо зобов'язання Державної прикордонної служби України видалити з бази даних ДПСУ відомостей, що особу ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, то суд першої інстанції правильно зазначив, що така є похідною вимогою, крім того така вимога належить до дискреційних повноважень відповідача.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №140/35813/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 18 жовтня 2024 року.