18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6235/24 пров. № А/857/14070/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Гінди О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові апеляційну скаргу Державної організації Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М. у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/6235/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної організації Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про компенсацію втрати частини доходів,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
15 травня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Зобов'язав Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати відповідно до Закону України № 2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що основними умовами для виплати компенсації втрати частини доходів є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та факт виплати нарахованих доходів. Зважаючи на те, що відповідач не здійснив виплату нарахованого доходу на виконання судового рішення, то вимоги позивача є передчасними. Крім того відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач 16.11.2018 звільнений з військової служби у запас відповідно до п.п. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/9607/22, зокрема, зобов'язано військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених коштів.
21.12.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій, просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Листом від 09.01.2024 року відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати компенсації втрати частини доходу.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19.
Апеляційний суд встановив те, що у матеріалах справи немає доказів про те, відповідач виплатив позивачу заборгованість індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 380/9607/22.
Зважаючи на цю обставину, на думку апеляційного суду, відсутні підстави для виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки, заборговану індексацію відповідач ще не виплатив, а тому відповідач, відмовивши позивачу у виплаті компенсації, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відтак, у задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку порушення строків виплати індексації необхідно відмовити.
Суд першої інстанції зробив не вірний висновок про задоволення позову, не надавши належної уваги тій обставині чи виплатив відповідач позивачу індексацію грошового забезпечення, оскільки, разом із виплатою вказаного доходу у відповідача виникає обов'язок виплатити компенсацію втрати частини доходу.
Що стосується строку звернення до суду, то апеляційний суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 2 квітня 2024 року по справі № 560/8194/20 у цій категорії справ сформулював такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Зважаючи на те, що відповідач не виплатив позивачу заборгованість індексації грошового забезпечення, то для позивача не розпочався відлік строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а тому прийняв незаконне рішення.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити та прийняти постанову, якою рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Оскільки, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову, то судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної організації Військово-медичного клінічного центру Західного регіону задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 380/6235/24 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної організації Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про компенсацію втрати частини доходів відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
О. М. Гінда