17 жовтня 2024 р. Справа № 520/1240/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., м. Харків, повний текст складено 17.04.24 по справі № 520/1240/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячної доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713 в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) щодо здійснення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку та виплати пенсії з 01 квітня 2019 року виходячи з 70% сум грошового забезпечення, зазначених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФХ - 118103 від 28.08.2020 року та з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність, з 01 квітня 2019 року, з 01.07.2019 року, з 01.12.2019 року, з 01.07.2020 року, з 01.12.2020 року, з 01.07.2021 року, з 01.12.2021 року, з 01.03.2022 року, з 01.07.2022 року, з 01.12.2022 року, з 01.03.2023 року , з 01.01.2024 року (тобто з дат змін в законодавстві України стосовно підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та проведення індексацій пенсійних виплат);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше отриманих сум ОСОБА_1 виходячи з 83% відповідних сум грошового забезпечення, зазначених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФХ - 118103 від 28.08.2020 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, що втратили працездатність починаючи з 01 квітня 2019 року, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.01.2024 (тобто з дат змін в законодавстві України стосовно підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та проведення індексацій пенсійних виплат) з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713 , що введена з 01.07.2021.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячної доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.11.2021 щомісячну доплату у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344), які полягають у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року виходячи з 70% сум грошового забезпечення та з обмеженням її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, що втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 виходячи з 83% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, що втратили працездатність, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням щомісячної доплати у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713 та з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713 в повному обсязі та здійснити виплату пенсії позивача без обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, що втратили працездатність з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.01.2024 (тобто з дат змін в законодавстві України стосовно підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та проведення індексацій пенсійних виплат) з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713, що введена з 01.07.2021 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині незадоволених вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713 в повному обсязі та здійснити виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, що втратили працездатність з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.01.2024 (тобто з дат змін в законодавстві України стосовно підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та проведення індексацій пенсійних виплат). Стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач має право на отримання щомісячної доплати в розмірі до 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", оскільки згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22, така доплата має встановлюватися саме у розмір 2000 грн. Також зазначає, що не задовольняючи вимоги позивача про здійснення йому виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, що втратили працездатність з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.01.2024 ( тобто з дат змін в законодавстві України стосовно підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та проведення індексацій пенсійних виплат) суд першої інстанції не забезпечив ефективний захист прав позивача. Задовольняючи позовні вимоги про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром тільки з 01.04.2019, суд першої інстанції "заморозив" її розмір на рівні 22945,76 грн, оскільки при подальших перерахунках відповідач по справі більш ніж ця сума пенсії позивачу не виплачуватиме, аргументуючи свої дії тим, що інших дат для зняття обмежень по застосуванню максимального розміру рішенням суду не встановлено.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 12.10.1996.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі №520/1617/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року по довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФХ - 118103 від 28.08.2020, що складена на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 року по справі №520/12439/19 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року виходячи з відповідних сум грошового забезпечення, зазначених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФХ - 118103 від 28.08.2020 року і здійснити виплату позивачу єдиним платежем перерахованої суми пенсії з 01 квітня 2019 року, з урахуванням компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з 01.04.2019 року по дату фактичної виплати. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі №520/1617/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі № 520/1617/21 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу. Прийнято в цій частині постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі № 520/1617/21 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області у жовтні 2021 року здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі нової довідки з 01.04.2019, при цьому основний розмір пенсії зменшений з 83% до 70% сум грошового забезпечення.
З 01.07.2021 Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262-ХІІ, до розміру їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону 3 2262-ХІІ станом на 01.03.2018, встановлено щомісячну доплату у розмірі до 2000,00 грн. З огляду на матеріали справи, позивачу встановлено щомісячну доплату в розмірі 736,40 грн з 01.07.2021 відповідно до Постанови КМУ №713 від 14.07.2021.
При здійсненні перерахунків пенсії на підставі вищевказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу припинено виплату доплати до пенсії в розмірі 736,40 грн.
Відповідач листом від 03.10.2023 №2000-0203-8/138996 повідомив позивача про відсутність підстав для встановлення доплати до пенсії позивача в розмірі 2 000,00 грн та про відсутність підстав для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування доплати до пенсії позивача в розмірі 2 000,00 грн та щодо зменшення розміру пенсії позивача з 83% до 70% сум грошового забезпечення з обмеженням пенсії максимальним розміром, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії відповідно до постанови №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови №713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
Також суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про виплату щомісячної доплати в розмірі 2000 грн з 01.07.2021 виснував, що розмір щомісячної доплати до пенсії, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, у передбачених випадках (в залежності від розміру пенсії особи) встановлюється самостійно пенсійним органом до 2000 грн. В даному випадку, пенсійним органом встановлено позивачу щомісячну доплату у розмірі 736 грн. 40 коп. (до 2000,00 грн.), що не суперечить Постанові КМУ від 14.07.2021 №713, а тому саме в такому розмірі така доплата має виплачуватися після перерахунку пенсії на виконання рішення суду. Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки з 01.11.2021 відповідачем на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії та одночасно припинено щомісячну доплату до пенсії відповідно до Постанови №713, то саме з цієї дати слід поновити виплату згідно із Постановою №713.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову не оскаржується, а тому предметом апеляційного перегляду в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача є рішення суду в частині, якій відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позову з огляду на таке.
Так, за змістом частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови №713 установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону №2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом №2262-ХІІ, починаючи з 1 липня 2021 року.
Відтак, Постановою №713 встановлено для осіб, яким призначено пенсію до 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій. При цьому обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі, коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 грн. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Зміст наведених норм та мета прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом 3 пункту 1 Постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку з зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Отже, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії відповідно до Постанови №713.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №420/2473/22, від 02.03.2023 у справі №600/870/22-а.
Спірним у вказаній справі, з урахуванням меж апеляційного перегляду, є не право позивача на щомісячну доплату до пенсії відповідно до Постанови № 713, а саме розмір такої доплати, позаяк позивач в апеляційній скарзі вважає, що така доплата має бути встановлена в сумі не менше ніж 2000 грн, як це передбачено у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №420/2473/22.
В свою чергу суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу така доплата з 01.07.2021 була встановлена у сумі менше ніж 2000 грн (736,40 грн), тому саме в такому розмірі виплата доплати до пенсії має бути поновлена з дати припинення її виплати (01.11.2021).
Як вже зазначалося раніше, 14.07.2021 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 713, метою якої є зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліцп), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Абзацом І Постанови №713 установлено з 01.07.2021 щомісячну доплату у сумі - 2000 грн особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Абзацом 2 Постанови № 713 встановлено з 01.07.2021 щомісячну доплату у сумі - 2000,00 грн особам, яким призначено пенсію після 01.03.2018 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", але з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати.
За спеціальним правилом абзацу 3 Постанови № 713 установлена з 01.07.2021 щомісячна доплата у сумі - 2000,00грн. не виплачується у разі перегляду (перерахунку) пенсій після 01.03.2018,. крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку збільшився менше ніж на 2000 гривень. При цьому, якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Як вбачається з матеріалів справи, саме з урахуванням абзацу 3 Постанови № 713 позивачу було встановлено доплату до пенсії у розмірі 736,40 грн. Тобто оскільки після 01.03.2018 розмір пенсії позивача збільшився на суму 1263,60 грн (станом на 01.03.2018 розмір пенсії становив 6804 грн, станом на 01.07.2021 8067,6 грн), то позивачу було нараховано різницю між сумою підвищення (1263,60 грн) до максимального розміру доплати в сумі, що не вистачає (до суми 2000 грн).
Колегією суддів не встановлено порушень під час проведення нарахування такої доплати, а тому встановлення доплати до пенсії в сумі, що не вистачає до 2000 грн (736,40 грн), відповідає спеціальному правилу, що встановлено абзацом 3 Постанови № 713, та свідчить про відсутність протиправності дій відповідача під час проведення такого нарахування. Позивачем в апеляційній скарзі не міститься зауважень щодо неправильності такого розрахунку.
В свою чергу, перерахунок пенсії позивача, проведений на виконання судового рішення, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, а тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії відповідно до Постанови № 713, але в розмірі, який був йому встановлений до проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду, тобто в сумі 736,40 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що щомісячна доплата до пенсії має бути встановлена з дати припинення її виплати у розмірах, визначених Постановою № 713.
Колегія суддів відхиляє посилання заявника апеляційної скарги про те, що згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22, така доплата має встановлюватися саме у розмір 2000 грн. Як вбачається зі змісту постанови у вказаній справі № 420/2473/22 позивачу у цій справі було з 01.07.2021 встановлено доплату до пенсії в сумі 2000 грн, тому за результатом розгляду справи відбулося поновлення порушених прав із встановленням доплати до пенсії в тому розмірі, в якому її виплата була припинена. У вказаній постанові відсутнє посилання на те, ще в усіх випадках після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду розмір доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713 має відновлюватися виключно в розмірі не менше ніж 2000 грн.
Отже, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині як необґрунтовані.
Також колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про те, що не задовольняючи вимоги позивача про здійснення йому виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, що втратили працездатність з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.01.2024 ( тобто з дат змін в законодавстві України стосовно підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та проведення індексацій пенсійних виплат) суд першої інстанції не забезпечив ефективний захист прав позивача, з огляду на таке.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.
Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у рішенні від 14 вересня 2020 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 2021 року, у зразковій справі № 560/2120/20, які відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають врахуванню у цій справі.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на нарахування та виплату позивачу пенсії виходячи з 83% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, що втратили працездатність починаючи з дати порушеного права (тобто з 01.04.2019), а тому вимоги щодо проведення нарахування та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром з дат змін в законодавстві України стосовно підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб є передчасними, оскільки відсутні підстави стверджувати, що розмір пенсії після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду буде зафіксований в розмірі на рівні 22945,76 грн та не буде підвищуватися після зміни розміру прожиткового мінімуму, а тому спір в цій частині фактично не існує та є лише гіпотетичним уявленням позивача про те, що після перерахунку пенсії рішення суду буде виконуватися без урахування підвищення розміру прожиткового мінімуму та розмір пенсії в подальшому не буде підвищуватися.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи позивача в апеляційній скарзі та погоджується з висновком суду першої інстанції в частині обраного способу захисту порушеного права.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.
З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, ця справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 по справі № 520/1240/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов