Справа № 148/744/24
Провадження №1-в/148/55/24
16 жовтня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Тульчина клопотання в.о. начальника Тульчинського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_4 про звільнення від призначеного покарання у зв'язку з усуненням законом караності діяння ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тиманівка Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, українця, не одруженого, з повною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , судимого вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 17.06.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки,
встановив:
В.о. начальника Тульчинського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_4 звернулася в суд з вказаним вище клопотанням.
В обґрунтування клопотання зазначила, що згідно вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 17.06.2024 ОСОБА_5 засуджений за вчинення крадіжок 29.01.2024, 30.01.2024, 05.02.2024. Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілій особі вказаними правопорушеннями, становить 2005 грн. Посилаючись на норми Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість викраденого становить менше 3028 грн., просить вирішити питання про звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання у зв'язку з усуненням караності діяння, за яке він засуджений.
Представник Тульчинського РВ філії ДУ "Центр пробації" в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Від неї надійшла заява, в якій вона просить розглядати клопотання за її відсутності, клопотання підтримує та просить задовольнити.
Оскільки неприбуття належним чином повідомлених учасників в судове засідання не перешкоджає проведенню судового розгляду, суд у відповідності з ч. 5 ст. 539 КПК України, розглянув клопотання за відсутності представника органу пробації на підставі наявних доказів.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечив щодо задоволення клопотання, оскільки 09.08.2024 набули чинності зміни до КУпАП, якими посилено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна. У зв'язку з чим викрадення чужого майна є кримінально караним діянням, якщо його вартість становитиме більш як два неоподатковувані мінімуми доходів громадян. Враховуючи, що сума викраденого ОСОБА_5 майна у вказаному кримінальному провадженні становить менше, ніж два неоподатковувані мінімуми доходів громадян, останній підлягає звільненню від призначеного судом покарання.
ОСОБА_5 також підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити.
Заслухавши прокурора, ОСОБА_5 , перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд доходить наступних висновків.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України.
Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі. Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення
Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи, незалежно від того, відбуває вона покарання, чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України). При цьому, законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
Відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2
ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 17.06.2024 засуджений вироком Тульчинського районного суду Вінницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком 3 (три) роки. Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вказаним вироком ОСОБА_5 засуджено за вчинення 29.01.2024, 30.01.2024, 05.02.2024 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, тобто за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану повторно. При цьому загальна вартість вкраденого майна становила 2005 грн.
Вирок набув законної сили 28.06.2024 та 25.07.2024 прийнятий до виконання Тульчинським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області.
Відповідно до положення ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» сума прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня 2024 рік становила 3028 гривень, тобто 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи становило 1514 гривень на 2024 рік, та відповідно 2 неоподатковуваних мінімуми становлять 3028 гривень.
Згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 17.06.2024, ОСОБА_5 29.01.2024, 30.01.2024, 05.02.2024 викрав майно на загальну суму 2005 грн., що станом на момент вчинення крадіжок складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, на засудженого ОСОБА_5 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд доходить висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч.2 ст. 74, ст. 185 КК України, ст.ст. 369, 372, 376, 537, 539 КПК України, Закону України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», суд,
постановив:
Клопотання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 17.06.2024 року за ч.4 ст.185 КК України, в зв'язку з усуненням законом караності діяння.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи діб до Вінницького апеляційного суду.
Повна ухвала складена 17.10.2024.
Суддя ОСОБА_1