Справа № 148/1532/24
Провадження №1-кп/148/150/24
Іменем України
17 жовтня 2024 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Тульчина клопотання процесуального прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч.2 КК України,
В провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч.2 КК України.
До закінчення дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою процесуальним прокурором подано клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки 27.10.2024 спливає строк застосування даного запобіжного заходу та існують ризики, визначені ст. 177 КПК України, а також продовжується розгляд справи. Зокрема ризики полягають у можливості обвинуваченого переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, в судовому засіданні заперечили щодо задовлення клопотання процесуального прокурора, пославшись на недоведеність ризиків та його безпідставність, при цьому просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Судом встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 обрано ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду від 09.05.2024 строком на 60 днів, який неодноразово продовжувався відповідно до ухвал Тульчинського районного суду Вінницької області і строк його спливає 27.10.2024.
У відповідності з вимогами ст. 331 ч.1 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до cт. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»),
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У зв'язку з чим суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, характер обвинувачення, тяжкість можливого покарання, у їх взаємозв'язку та приходить до висновку, що на даний час продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 передбачені ст. 177 ч.1 КПК України, а саме: останній обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину; усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, ОСОБА_4 може переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, а також незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, також, останній може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, так як будучи раніше судимим на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти злочини. Крім того, суд враховує і особу обвинуваченого, який будучи мобілізованим під час воєнного стану, самовільно залишив військову частину, що може свідчити про відношення обвинуваченого до можливих обов'язків, в разі зміни запобіжного заходу, та свідоме нехтування ними. Сукупність наведених та доведених в судовому засіданні обставин дає суду переконливість в тому, що наявні достатні підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів на даному етапі розгляду справи, окрім, як тримання під вартою, з відповідною альтернативою - застава.
Таким чином, оскільки обставини, які враховувались судом при обранні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, а продовжують існувати, а також враховуючи сукупність підстав, серед яких обвинувачений є раніше судимий, продовжив вчиняти нові злочини, що свідчить і про можливість вчинення нових злочинів, з врахуванням відсутності міцних та стійких соціальних зв'язків, які в сукупності з встановленими ризиками, дають суду підстави дійти висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою на 60 днів.
Разом з тим, інкримінуєме обвинуваченому кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, так як мало місце в період воєнного стану, зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому.
При продовженні даного виду запобіжного заходу, судом також враховано вимоги ст.183 КПК України, пунктом 5 частини 2 якої передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
З врахуванням вимог ст. 183 ч. 2 КПК України відносно обвинуваченого ОСОБА_4 також необхідно обрати розмір застави в межах, визначених ст. 182 ч. 5 п. 2 КПК України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60560 грн. Визначаючи обвинуваченому заставу, суд виходить із того, що такий її розмір під загрозою її втрати утримуватиме обвинуваченого від намірів та спроб порушувати покладені на нього обов'язки, при цьому не буде таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу, фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилось би на безальтернативне.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання процесуального прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Калініно Тульчинського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч.2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 15.12.2024, 13:00 год., включно.
Визначити розмір застави, який здатний забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60560 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень), після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
З дня внесення застави строком на два місяці покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені пп. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування з потерпілою та свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвалу вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору, а також направити для виконання начальнику установи виконання покарань.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя