Справа № 202/10502/24
(2/199/3606/24)
17.10.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договором позики, -
16 жовтня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на підставі ухвали судді останнього від 17 вересня 2024 року надійшла вищезазначена позовна заява, ознайомившись із матеріалами якої, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, нормою ст.187 ч.1 ЦПК України передбачено, що суддя відкриває провадження у справі лише за умови відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Відповідно до ст.185 ч.4 п.2 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст.188 ЦПК України).
Згідно ст.188 ч.1 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Зі змісту ч.ч.6, 7 ст.185 ЦПК України слідує, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договором позики, позивач просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість за різними договорами: договором про надання фінансового кредиту №23240-12/2021 від 27 грудня 2021 року, укладеним між ТОВ «ФК «Інвеструм», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, за договором про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту №0933839531/1 від 20 січня 2022 року, укладеним між ТОФ «Інфінанс», як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, за договором про надання фінансового кредиту №67358 від 20 січня 2022 року, укладеним між ТОВ «ФК «Авіра груп», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником. При цьому, згідно тверджень позивача він набув прав вимоги до відповідача за всіма вказаними договорами на підставі різних договорів факторингу - договору факторингу №31012023 від 31 січня 2023 року, укладеним між позивачем, як фактором, та ТОВ «ФК «Інвеструм», як клієнтом, договору факторингу №24/11-22 від 24 листопада 2022 року, укладеним між позивачем, як фактором, та ТОФ «Інфінанс», як клієнтом, договору факторингу №05012024 від 05 січня 2024 року, укладеним між позивачем, як фактором, та ТОВ «ФК «Авіра груп», як клієнтом.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що всі три об'єднані позивачем в його позові до ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договором позики не є похідними та основними вимогами одна до одної, оскільки задоволення будь-якої з них не впливає на результати розгляду іншої, враховуючи, що всі три позовні вимоги не пов'язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами, оскільки їх пред'явлення та необхідність задоволення кожної з них обґрунтовується та підтверджується позивачем кожна своїми, непов'язаними доказами (окремі/самостійні кредитні договори та договір позики, що укладені відповідачем з різними кредиторами, окремі/самостійні розрахунки заборгованості, окремі/самостійні договори факторингу, якими позивач доводить набуття ним права вимоги до відповідача за кожним із вказаних договорів кредиту та позики), суд приходить до висновку про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог. Останнє, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви позивачу згідно ст.185 ч.4 п.2 ЦПК України.
При цьому суд враховує, що об'єднання позивачем у позові декількох вимог майнового характеру, які до того ж не пов'язані між собою підставами виникнення та/або поданими доказами, не є основними та похідними, не може призводити до штучного зменшення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання такої позовної заяви.
Відповідно до ст.133 ч.2 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ст.7 ч.ч.1, 2 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі повернення позовної заяви. З цієї підстави судовий збір повертається в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 3028 гривень, однак даною ухвалою судді позовну заяву повернуто позивачу, що за змістом норм Закону України «Про судовий збір» зумовлює виникнення у останнього права на повернення сплаченого судового збору в повному обсязі, приходжу до висновку про необхідність повернення позивачу судового збору у вищевказаному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.133, 185, 187, 188, 258-261, 263, 352-355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договором позики - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачений при подачі до суду позовної заяви, яку повернуто позивачу даною ухвалою, судовий збір в розмірі 3028 гривень, перерахований згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №77051 від 30 липня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.М. Авраменко