Справа № 199/6688/24
(2/199/3107/24)
Іменем України
17.10.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
27 серпня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 25 квітня 2019 року між сторонами було укладено кредитний договір №2001298670801, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжку картку в розмірі 25000 гривень строком на 12 місяців, зобов'язавшись повернути кредити в порядку, строки та на умовах, передбачених договором, сплативши проценти за користування кредитом, а також інші обов'язкові платежі. Оскільки позичальник не виконувала належним чином взяті на себе договірні зобов'язання із повернення кредиту, в неї станом на 01 липня 2024 року виникла кредитна заборгованість в загальному розмірі 52730,52 гривень, з яких: 23289,98 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 29440,54 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом. Посилаючись на те, що в досудовому порядку відповідач не повертає зазначений борг, позивач просив суд задовольнити даний позов та стягнути з відповідача наведену вище кредитну заборгованість, а також судові витрати по справі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем надіслано до суду відзив, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на пропуск позивачем загального трирічного строку позовної давності, оскільки кредитний договір між сторонами було укладено ще 25 квітня 2019 року, а останній платіж здійснювався три роки тому.
Представник позивача у своїй відповіді на відзив просив позов задовольнити в повному обсязі, з викладених у ньому підстав та обставин, посилаючись на правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а також дотримання строку позовної давності з огляду зміни у законодавстві з підстав введення в Україні спочатку карантину, а потім і воєнного стану.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини сторін.
Судом встановлено, що 25 квітня 2019 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №2001298670801, за умовами якого позичальник отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 25000 гривень строком на 12 місяців, зобов'язавшись повернути кредит щомісячними платежами (розрахунковий день 30 число місяця), сплативши за користування кредитом 47,88% річних. Викладені обставини підтверджуються копією заяви відповідача на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка містить наведені умови кредитного договору, копією довідки про збільшення кредитного ліміту, копією паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем.
Як слідує з виписки по картковому рахунку відповідача за період з 25 квітня 2019 року по 01 липня 2024 року, відповідач отримала від позивача обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором №2001298670801 від 25 квітня 2019 року кредитні кошти в повному обсязі шляхом встановлення кредитного ліміту та користувалась ним протягом зазначеного періоду. Дана виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Із матеріалів цивільної справи судом встановлено, що на відміну від кредитодавця позичальник належним чином свої договірні зобов'язання не виконувала, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за кредитним договором №2001298670801 від 25 квітня 2019 року, яку позивач своєю письмовою вимогою (повідомленням) від 02 липня 2024 року просив відповідача погасити в досудовому порядку. Однак відповідач таке погашення не здійснила, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилась заборгованість станом на 01 липня 2024 року в загальному розмірі 52730,52 гривень, з яких: 23289,98 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 29440,54 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом. Викладене підтверджується копією письмової вимоги позивача з копією реєстру поштових відправлень, розрахунком заборгованості.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування».
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст.207 ЦК України).
Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Зі змісту норм ст.ст.8, 9 Закону України «Про споживче кредитування» слідує, що кредитодавець має право включати до умов кредитного договору обов'язок позичальника сплачувати на користь кредитодавця комісії, пов'язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Аналогічне положення містить ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №2001298670801 від 25 квітня 2019 року, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між сторонами даного кредитного договору із дотриманням вимог законодавства щодо його змісту та форми, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов'язань за даним кредитним договором, що зумовило виникнення у відповідача заборгованості за кредитом, а у позивача - права вимагати від відповідача сплати такої заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про можливість задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.
Застосування позовної давність можливе лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. При цьому, розгляд заяви про застосування позовної давності та відмова у позові з підстав пропуску строків позовної давності, у випадку обґрунтованості вказаної заяви та відсутності підстав для поновлення цього строку, є обов'язком, а не правом суду. Схожий за змістом висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року по справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року по справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року по справі №575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року по справі №183/1617/16, від 28 листопада 2018 року по справі №504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року по справах №522/2202/15-ц, №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц, від 07 серпня 2019 року по справі №2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року по справі №522/1029/18, від 16 червня 2020 року по справі №372/266/15-ц, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 07 липня 2020 по справі №712/8916/17, а також у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року по справі №509/3589/16-ц, від 28 жовтня 2020 року по справі №686/7483/15-ц, від 11 листопада 2020 року по справі №359/3162/16-ц.
Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і про наявність про задоволення позову, заява відповідача про застосування строків позовної давності має бути вирішена по суті.
За змістом ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.267 ч.ч.3, 4 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Нормою ст.261 ч.ч.1, 5 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
В свою чергу, за змістом положень постанов Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211, «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року №392, «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22 липня 2020 року №641, «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року №1236, «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року №651 в України в період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року було установлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
В свою чергу, Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року, №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року, №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року, №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року, №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року, №№58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року, №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року, №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року, №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року, №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року, №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 травня 2024 року, №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні - останній раз з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб і діє дотепер.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що строки позовної давності, зокрема загальний трирічний строк позовної давності, який застосовується до спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, внаслідок установлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, продовжено на строк дії такого карантину (на період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року), а потім зупинено на строк дії воєнного стану (з 24 лютого 2022 року по теперішній час), то суд приходить до висновку, що навіть якщо обчислювати загальний трирічний строк позовної здатності за укладеним між сторонами кредитним договором №2001298670801 від 25 квітня 2019 року з дати його укладення, то такий строк не сплив ні на дату подання позову до суду (27 серпня 2024 року), на дату ухвалення даного судового рішення. Відтак, заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає через її необґрунтованість та безпідставність.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2422,4 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.8, 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.6, 11, 15, 16, 207, 525, 526, 530, 610-612, 625, 627, 629, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829; адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) заборгованість за кредитним договором №2001298670801 від 25 квітня 2019 року станом на 01 липня 2024 року в загальному розмірі 52730,52 гривень, з яких: 23289,98 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 29440,54 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.
У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829; адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) судовий збір в розмірі 2422,4 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко