ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" серпня 2024 р. справа № 300/141/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Космірак Н.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Ігнатенка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування висновку, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений наказом Івано-Франківської обласної державної адміністрації “Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату облдержадміністрації, які займають посади державної служби категорії “Б» і “В», у 2019 році» №162-к від 05.12.2019, в частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_2 . Визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 26.12.2019 №167-к “Про звільнення ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_2 з 27.12.2019 на посаді завідувача сектору мобілізаційної роботи апарату обласної державної адміністрації. Стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 887477,48 грн. з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. В задоволенні решти позову відмовлено.
В ході судового розгляду справи, до закінчення судових дебатів, а саме під час промови позивач заявив про розподіл судових витрат, надання доказів на підтвердження понесення яких подасть до суду після ухвалення рішення в порядку ст.139 КАС України.
05.08.2024 позивачем подана заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій він просить стягнути на його користь судовий збір в розмірі 3783,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. До вказаної заяви позивачем додано акт виконаних робіт від 31.07.2024.
Відповідач подав до суду заперечення на заяву в якому зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення сум судових витрат, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, має бути подана позивачем до Верховного Суду. Стверджує, що витрати понесені позивачем на правничу допомогу не доведені та не підтверджені документально. Просить в задоволенні заяви відмовити.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав із зазначених у ній підстав.
Представник Івано-Франківської обласної державної адміністрації в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви з підстав, наведених у запереченні.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1 - 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У відповідності до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частина 1 статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За змістом частини 5 статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм процесуального закону слідує, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
В акті виконаних робіт від 31.07.2024 зазначено, що адвокат Гавриленко В.Г. зобов'язувався надати ОСОБА_2 в межах адміністративної справи № 300/141/20 юридичні послуги в суді першої інстанції, а також при необхідності в апеляційній та касаційній інстанції, а саме: усна юридична консультація, збір доказової бази - 4000 грн., підготовка позовної заяви - 5000 грн., участь в 1 судовому засіданні - 2000 грн., підготовка апеляційної скарги - 4000 грн., підготовка касаційної скарги - 4000 грн., оформлення та подача заяв, клопотань, відповідей на відзиви, заперечень, додаткових пояснень (з усіма додатками) в суд - 2000 грн. Враховуючи складність справи, результати вирішення спірних правовідносин, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень ОСОБА_2 , сторони домовились про обґрунтований розміру гонорару, який становить 25000 гривень.
Також зазначено, що вказана справа була предметом розгляду у всіх інстанціях, де надавались юридичні послуги адвокатом, а саме:
- усна юридична консультація, збір доказової бази;
- підготовка позовної заяви;
- участь в розгляд справи в суді 1 інстанції - рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 (провадження П/300/217/20) - 4 судових засідання;
- підготовка апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 (провадження П/300/217/20);
- підготовка касаційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 (провадження П/300/217/20) та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 (провадження №А/857/11507/20 року);
- участь в розгляді справи в суді першої інстанції (провадження П/300/434/24) рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 після скасування рішення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року (провадження № К/9901/3703/21) - 2 судових засідання.
В пункті 3 вказаного акту зазначено, що клієнт з моменту підписання цього акту в місячний термін з моменту проголошення судового рішення, зобов'язується оплатити гонорар, розмір якого визначений вказаним актом шляхом внесення визначеної суми в касу адвоката.
В матеріалах справи наявний ордер серії ІФ 047593 від 10.03.2020 (а.с.108 т.1) та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.09.2017 серії ІФ №001225 (а.с.109 т.1).
Суд зазначає, що положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення. В такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи), можуть бути надані суду - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення рішення суду - протягом п'яти днів після ухвалення такого рішення.
Вказівка в частині 7 статті 139, частині 3 статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Судові дебати це останній етап (перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи) для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу, у разі неможливості надання відповідних доказів до закінчення розгляду справи.
За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка міститься у постановах від 24 липня 2023 року в справі № 340/4492/22, від 07 липня 2023 року в справі №340/2823/21, від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20.
Суд звертає увагу, що позивач до ухвалення в справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, як і не вказав жодних причин, які унеможливлюють подання ним відповідних доказів та про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення за результатами нового розгляду справи.
Суд зазначає, що розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні (судом проведено 9 судових засідань, у трьох із яких приймав участь адвокат Гавриленко В.Г.), тому в позивача та його представника була можливість подати як відповідну заяву, так і докази на підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат до прийняття судом рішення в цій справі.
До того ж суд зауважує, що 24.07.2024 перед судовими дебатами оголосив перерву в судовому засіданні.
Проте позивач, заявляючи в судовому засіданні 29.07.2024 про намір подати розрахунок витрат на правову допомогу, жодних поважних причин неможливості подання суду доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат до ухвалення рішення в справі, не назвав.
Не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій позивачем 05.08.2024 заяві про ухвалення додаткового судового рішення.
Одного лише покликання позивача у заяві від 05.08.2024 на частину 3 статті 143 КАС України без зазначення обставин поважності причин неподання відповідних доказів у спірному випадку недостатньо.
Суд зауважує, що в заяві про ухвалення додаткового судового рішення позивач стверджує про наявність в матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги.
Однак, такий в матеріалах цієї справи відсутній.
Відтак, оскільки позивач в цій справі своєчасно не визначив розмір судових витрат й не зазначив поважних причин, які унеможливили подання відповідних доказів на підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат, тобто не дотримався процесуальних норм закону, у суду відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Як зазначено судом вище, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналогічний підхід застосовний Верховним Судом в ухвалах від 09.08.2023 в справі №160/1446/19, в справі №140/607/22, від 26.07.2023 в справі №640/11775/20, від 11.10.2023 в справі №300/629/22, від 30.05.2024 в справі №520/9278/22, від 23.01.2024 в справі №380/12348/22, від 08.01.2024 в справі № 580/3758/19.
Щодо заяви позивача про ухвалення додатково судового рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 3783,60 грн. суд зазначає, що в рішенні суду від 29.07.2024 вирішив питання розподілу понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.
Таким чином, заява про ухвалення додатково судового рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 3783,60 грн. є безпідставною.
Відповідно до частини 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу і судового збору не підлягає задоволенню та в силу частини 2 статті 167, частини 7 статті 139 КАС України, підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статями 167, 139 - 143, 240, 248, 250, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу і судового збору від 03.08.2024, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.
Ухвала складена в повному обсязі 14.10.2024.