06 вересня 2024 рокуСправа № 495/2163/24
Номер провадження 2/495/1756/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Братків І.І.,
за участі секретаря судового засідання Райти Е.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
13 березня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» - Тараненко А.І. який діє на підставі довіреності від 08.03.2024 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №330492829 від 22.12.2021 у розмірі 69 141,61 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 147,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позову представник позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» посилається на те, що 22.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №330492829 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV96PW7. Зокрема, 22.12.2021 23:14:44 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору.
Відповідно до п. 5.4. кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. З наданого позивачем алгоритму укладання кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладання електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифіктора. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.
Відразу після вчинення дій відповідача, 22.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 29 900,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 хххх хххх 9753 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №330492829 від 22.12.2021 становить 69 141,61 грн, яка складається з наступного:
- 29 900,00 грн заборгованість по кредиту;
- 39 241,61 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, строк дії якого закінчується 28.11.2019.
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020.
31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2021.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 174 від 22.02.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 68 220,69 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно. Предметом даного Договору Факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 69 141,61 грн.
06.10.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №02/06102023, відповідно до умов якого та згідно з Актом прийому передачі Реєстру боржників позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 69 141,61 грн.
Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі і на умовах, передбачених кредитним договором.
Проте, відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав у повному обсязі.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Крім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ «СЕНС БАНК» первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують списання коштів із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (код ЄДРПОУ 38569246) та зарахування їх на картковий рахунок № НОМЕР_1 хххх хххх 9753, що належить ОСОБА_1 .
02.04.2024 на виконання ухвалу суду від 15.03.2024 надійшов лист АТ «СЕНС БАНК» №3243-БТ-32,2/2024 від 22.03.2024 з якого вбачається, що ОСОБА_1 не є клієнтом Банку, рахунки на його ім'я не відкривались, картка № НОМЕР_2 на ім'я зазначеної особи не емітувалась.
29.05.2024 від представника позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - Тараненко А.І. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів надання правничої допомоги Договір надання правничої допомоги №22/02/24-02 та Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги №22/02/24-02.
31.05.2024 від представника позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - Тараненко А.І. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів з проханням долучити до матеріалів справи документ, що підтверджує успішний переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 .
У судове засідання представник позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - Тараненко А.І. який діє на підставі довіреності від 15.04.2024 не з'явився, в матеріалах справи міститься заява згідно якої, позовні вимоги підтримує, просить слухати справу у його відсутність, у разі не прибуття в судове засідання відповідача наполягає на винесенні заочного рішення, що суд вважає за можливе.
Відповідач ОСОБА_1 правом відзиву не скористався, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, яка повернулась на адресу суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «За закінченням терміну зберігання», а отже відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України він вважається таким, що повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався.
Таким чином, суд вважає, що відповідач ухиляється від явки в суд, тому справу можливо розглянути за її відсутності в заочному судовому засіданні.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).
Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов таких висновків.
Суд встановив, що 22.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису укладено договір №330492829, відповідно до умов якого Кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується надати Позичальнику кредит на суму 29 900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі -Правила). Кредит надається строком на 30 днів, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 3,65% річних, що становить 0,01 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним /а.с.14-17/.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора № MNV96PW7, який 22.12.2021 о 23:14:44 год. відповідач ввів у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи.
Паспорт споживчого кредиту продукту "Комфорт" до Договору №330492829 від 22.12.2021 містить інформацію про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, зокрема сума кредиту 29 999,00 грн, строк кредитування 1-65 днів ( з можливістю продовження строку), базова процентна ставка 766,50%. Спосіб та строк надання кредиту - цілодобово (24/7) шляхом переказу грошових коштів позичальнику після заповнення заявки на сайті www.moneyveo.ua або в мобільному додатку, або за допомогою іншого програмного забезпечення з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця (особистого кабінету позичальника) в строк від 1 хвилини до 3-х днів. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 28.12.2021 /а.с.13-14/.
Проте, вказаний паспорт не містить підпису відповідача, оскільки не містить ані алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, ані електронного цифрового підпису, ані аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) відповідача.
На виконання умов вказаного Кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_3 -хххх-9753 грошові кошти в розмірі 2 750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.01.2022, в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.01.2022, в розмірі 5 050,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.01.2022, в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.01.2022, в розмірі 12 100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.12.2021 /а.с.27-29/.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Пунктом 2.1 договору факторингу передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2). /а.с. 68-71/.
Водночас, на підтвердження переходу права вимоги позивач надав лише бланки додатків до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми повідомлення боржника за кредитним договором та форму акта повернення прав вимоги, а також додаткові угоди до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року: № 19 від 28 листопада 2019 року; № 26 від 31.12.2020 року; № 27 від 31.12.2021 року, у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників.
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31.12.2020.
31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26, згідно з якою сторони визначили, що «право вимоги» - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2021. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 /а.с.34, 39-43/.
22.02.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано реєстр права вимоги № 174, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 330492829 від 22.12.2021 на загальну суму 29 900,00 грн /а.с.48/.
Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за період з 22.12.2021 - 22.02.2022, за кредитним договором №330492829 від 22.12.2021 у позичальника ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 67 329,67 грн, з яких: за тілом кредиту 29 900,00 грн, за процентами 38 320,69 грн /а.с.45-46/.
05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до п.8.2 якого строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Предметом цього Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку (п.4.1. ) /а.с.87-89/.
Водночас, на підтвердження переходу права вимоги позивач надав лише бланки додатків до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми повідомлення боржника за кредитним договором та форму акта повернення прав вимоги /а.с.90-91/.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали низку додаткових угод від 05.08.2021 та №1 від 10.08.2020 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників /а.с.91-92/.
Згідно з Витягом з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 330492829 від 22.12.2021 на загальну суму 69 141,61 грн /а.с.60/.
Відповідно до складеного ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку заборгованості за період з 22.02.2022 - 31.07.2023, за кредитним договором № 710222445 від 14.09.2021 станом на 31.07.2023 у позичальника ОСОБА_2 наявна заборгованість у розмірі 69 141,61 грн, з яких: за тілом кредиту 29 900,00 грн, за процентами 39 241,61 грн /а.с.59/.
06.03.2024 ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Клієнт) уклали Договір факторингу № 02/06102023, відповідно до п. 1.1 якого Фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб- Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту). Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід'ємною частиною Договору Відповідно до п.1.2. цього договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. За змістом п.3.1, 3.2, 3.3. договору загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за цим Договором, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначаються в день передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, який складається та підписується в день укладання даного Договору. Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за Договором, становить 11 038 882,30 грн. Ціна продажу за Договором становить 76 725,09 грн, без ПДВ. /а.с.82-82/.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №02/0610223 від 06.03.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 330492829 від 22.12.2021 на загальну суму 69 141,61 грн /а.с.64/.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №330492829 від 22.12.2021 позичальника ОСОБА_1 загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 69 141,64 грн, яка складається з: 29 900,00 грн прострочене тіло кредиту; 39 241,61 грн прострочені відсотки /а.с.30-32/.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п.1.1 договору кредитної лінії №330492829 від 22 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалось надати відповідачці кредит в розмірі 29 900 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором.
Звертаючись до суду із дійсним позовом та обґрунтовуючи своє право на стягнення заборгованості по договору №330492829 від 22 грудня 2021 року позивач зазначав, що набув відповідне право вимоги 06 березня 2024 року на підставі Договору факторингу №02/06102023 укладеним між ним та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс», які набули право вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, які в свою чергу набули право вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 28 листопада 2018 року.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги:1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу.
В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив правовий висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Судом встановлено, що правовідносини за кредитним договором №№330492829 від між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою виникли 14 вересня 2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Витяг з Реєстру прав вимоги № 174, в якому зазначено відповідачку, датується 22 лютого 2022 року, тобто більш ніж через три роки після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором.
Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
Водночас, на момент укладення Договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року, а так саме на час укладення додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою сторони визначили, що «право вимоги» - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; на час укладення 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» договору факторингу № 05/0820-01, та укладення 03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» додаткової угоду № 2 та від 30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» додаткової угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01від 05.08.2020, відповідно до якої сторони договору визначили, що «Борг» означає суми грошових коштів, які підлягають оплаті клієнту боржниками за умовами кредитних договорів, строк оплати яких настав на момент переходу прав вимоги до фактора (наявна вимога), а також строк оплати яких настане в майбутньому (майбутня вимога), боргові зобов'язання ОСОБА_2 за договором №330492829 від 22 грудня 2021 року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення Договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача ОСОБА_1 , які виникли після укладення цього договору.
Суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Крім того, матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення останньому такого повідомлення за договорами факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020.
У справі, що розглядається, позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.
Отже, позивачем не доведено факту переходу до нього права вимоги до відповідача за договором № 710222445 від 14.09.2021.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в ході судового розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своєї позовної вимоги про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за договором №№330492829 від 22 грудня 2021 року в сумі 69 141,61 що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати на відповідача не покладаються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4-А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163;
Представник позивача - Тараненко Артем Ігорович, РНКОПП НОМЕР_4 , адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, офіс 21;
Відповідач - ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ірина БРАТКІВ