Єдиний унікальний номер 645/1050/24
Номер провадження 22-ц/818/3130/24
16 жовтня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 червня 2024 року в складі судді Федорової О.В. у справі № 645/1050/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, -
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.
Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем мають трьох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наразі нею подано позовну заяву про розірвання шлюбу, діти не проживатимуть разом з батьком. Вона самостійно не зможе забезпечити дітям належний рівень життя, тому відповідач, який є здоровим та працездатним, має сплачувати аліменти.
Просила стягнути щомісячно зі ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частки всіх видів доходу платника, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.
20 березня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив повністю відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що вони з дружиною та дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім'єю, що підтверджується актом обстеження умов проживання, складеним представниками Служби у справах дітей Немишлянського району. Діти забезпечені всім необхідним для виховання та розвитку, у родині спокійні взаємини. Старша та середня дочки відвідують приватний садок, який він оплачує, спортивні секції, заняття у Хабі-центрі "Мирне небо". Він відвідує зі старшими дітьми розважальні центри м. Харкова, забезпечує родину, займається сімейним побутом, піклується про здоров'я дітей. Шлюб між сторонами наразі не розірвано, та твердження позивачки, що діти не проживають з ним, не відповідають дійсності. Крім того, позивачка має психічне захворювання, яке було виявлено у 2019 році, та тричі (у 2019, 2022 та 2023 роках) була госпіталізована до Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, де проходила курс лікування, та наразі перебуває на обліку в Харківському обласному психоневрологічному диспансері. У травні 2023 року їй встановлено діагноз "F.20.0 Параноїдна шизофренія". Ним вживаються заходи щодо збереження сім'ї та лікування дружини. Позивачка має особисті банківські карткові рахунки та отримує допомогу на народження дітей та виплати за багатодітну сім'ю, які використовує за власним розсудом, а також має одну з його банківських карт, яку використовує на оплату товарів та послуг.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей - задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 (половини) від його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27 лютого 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття; допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць; стягнуто зі ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що сторони хоча і мешкають разом в одній квартирі, але не проживають однією сім'єю, а відповідач як батько дітей зобов'язаний надавати допомогу на їх утримання до досягнення ними повноліття, однак надає її в розмірі, який він сам вважає необхідним, без урахування думки позивачки та потреб дітей, тому з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання трьох дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу).
Не погоджуючись з рішенням суду 15 липня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є необґрунтованим. Суд дійшов помилкового висновку про те, що діти проживають з матір'ю, адже фактично вони з дружиною та діти проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження умов проживання, складеним представниками Служби у справах дітей Немишлянського району. Тобто діти проживають з обома батьками. Право на стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина, та це не пов'язано з тим, проживають батьки однією сім'єю, чи ні. Судового рішення про визначення місця проживання дітей з матір'ю немає. Він ніколи не ухилявся від обов'язку з утримання дітей, добровільно належним чином його виконував, одноосібно утримуючи дітей шляхом придбання їм одягу і продуктів та передачі позивачці готівки і надання їй можливості користуватися банківською карткою. Позивачка є учасником та директором ТОВ «Універсал ЮА», у відпустці у зв'язку з пологами та доглядом за дітьми не перебуває, тож вона також має дохід.
14 серпня 2024 року поштою ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що, як вона зазначала у позовній заяві, подано позов про розірвання шлюбу, і діти не будуть проживати з батьком, який зобов'язаний брати участь в їх утриманні.
Разом з відзивом ОСОБА_2 подала клопотання про поновлення строку для подання відзиву, яке є зайвим, оскільки копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги вона отримала 07 серпня 2024 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 107), а відзив подала 14 серпня 2024 року поштою, тобто у межах встановленого судом 10-денного строку з дня вручення копії ухвали.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 червня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 20 жовтня 2007 року, від якого мають трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7, 9-11).
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу (а.с. 16-18).
Як вбачається з акту обстеження умов проживання, затвердженого начальником Служби у справах дітей по Немишлянському району 26 лютого 2024 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їхні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у трикімнатній квартирі, де для дітей виділено окрему кімнату. Встановлено, що всі члени родини проживають однією сім'єю, для дітей створені всі необхідні умови для повного виховання і розвитку. Акт підписано спеціалістами Служби у справах дітей та ОСОБА_1 (а.с. 42-43).
На підтвердження своїх витрат на утримання дітей відповідач надав довідку з Дитячого центру «HOPKIDS» від 19 березня 2024 року, лист ТОВ «Компанія «Магістр-Спорт» від 29 липня 2023 року, довідку Голландського футбольного центру раннього розвитку «Футбік» від 19 березня 2024 року, копії чеків на придбання продуктів харчування та підгузків (а.с. 45-54).
Також відповідачем наданий скріншот з мобільного застосунку електронної медичної системи HELSI на підтвердження наявності у ОСОБА_2 діагнозу "Параноїдна шизофренія" (а.с. 44).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом (статті 183 СК України).
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також необхідно зауважити, що відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу на місяць в розмірі 2920 грн, а для дітей віком до 6 років - 2563 грн.
Таким чином, державою щорічно встановлюється прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення для загальної оцінки рівня життя в Україні. Зважаючи на щорічне зростання прожиткового мінімуму, не потребує доведення той факт, що вартість життя щорічно зростає, що впливає на матеріальний стан позивача.
Зазначені положення передбачають мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, в той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній буде визначатися судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини.
Судова практика містить висновки щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Суд виходить з принципу захисту інтересів дітей, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їхньої життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вони б мали тоді, коли утримувались обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дітей та отримання ними надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи, що відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров'я, не має інших утриманців та стягнень за іншими виконавчими листами, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення зі ОСОБА_1 аліментів на утримання трьох малолітніх дітей у розмірі 1/2 частини усіх його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Визначення аліментів у такому розмірі не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 N 2017-III, Законом України «Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 N 966-XIV), що включають право відповідача на достатній життєвий рівень для себе, не нижчий прожиткового мінімуму.
Доводи ОСОБА_1 щодо того, що ОСОБА_2 не має права на стягнення аліментів, оскільки він, вона та діти проживають разом, що підтверджується актом обстеження умов проживання, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що за відсутності домовленості між батьками щодо способів виконання обов'язку утримувати дитину (частина 1 статті 181 СК України), передбачене законом право отримання аліментів на дитину одним із подружжя, не залежить від того, перебувають батьки дитини у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного. Законодавство не містить обмежень щодо відповідного права дитини на матеріальне утримання від батька у випадку, якщо матір та батько дитини проживають за однією адресою.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 753/21024/15-ц, від 23 листопада 2020 року у справі № 723/3193/19.
Відсутність судового рішення про визначення місця проживання дітей з матір'ю, з урахуванням того, що сторони та діти фактично проживають за однією адресою, теж не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він добровільно належним чином виконував свій обов'язок з утримання дітей, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці обставини не є перешкодою для стягнення аліментів у судовому порядку.
Твердження ОСОБА_1 щодо того, що позивачка є учасником та директором ТОВ «Універсал ЮА», у відпустці у зв'язку з пологами та доглядом за дітьми не перебуває, тож вона також має дохід, на правильність висновків суду не впливають, адже відповідач як батько зобов'язаний брати участь в утриманні дітей, та наявність доходу у позивачки матеріалами справи не підтверджується. До того ж, на такі обставини відповідач в ході розгляду справи судом першої інстанції не посилався.
Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тобто, ОСОБА_1 не позбавлений права в подальшому звернутися до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів на утримання дітей за наявності для того відповідних підстав.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції по суті справи не спростовують.
Разом із тим, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції при визначенні розміру аліментів в частині його обмеження десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку, оскільки така вимога щодо граничного розміру аліментів передбачена частиною 5 статті 183 СК України та пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України при розгляді справи у наказному, а не у позовному провадженні.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваного рішення суду з виключенням з його резолютивної частини фрази «та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку».
Підстав для скасування чи зміни рішення в іншій частині не вбачається.
Оскільки рішення суду підлягає зміні лише в частині виключення посилання на обмеження розміру аліментів десятьма розмірами прожиткового мінімуму для дитини, підстав для перерозподілу судового збору за апеляційний перегляд справи у суду апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 червня 2024 року змінити, виключивши з абзацу другого його резолютивної частини фразу «та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова