01 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/33322/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 ( суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) в адміністративній справі №160/33322/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправною відмову №61716-51009/Л-01/8-0400/23 від 08.12.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення та призначення ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром 95% від грошового забезпечення, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести нарахування та здійснити виплату пенсію ОСОБА_1 з 14.06.2022 року максимальним розміром 95% від грошового забезпечення та провести виплату за минулий час з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що непризначення йому відповідачем пенсії у межах максимального розміру (95%), оформлене листом про відмову, є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства. Позивач, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 13 Закону №2262, наголошує, що, якщо соціальна чи інша соціальна виплата закріплена законом, вона має виплачуватись на основі чітких і об'єктивних критеріїв.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт посилається на те, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році і має статус учасника (категорія 2), що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 виданого 27 травня 2021 року, отримую пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (копія в матеріалах справи). Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 08.12.2023 №61716-51009/Л-01/8-0400/23 відмовило позивачу у призначенні пенсії у розмірі 95% від грошового забезпечення, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 і, що відсутні підстави для такого обчислення пенсії. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України. Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально- виконавчій службі України, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХП (далі - Закон №2262-ХН). Відсотковий розмір пенсії до відповідних сум грошового забезпечення при її призначенні установлюється статтею 13 Закону № 2262-ХП. саме на час призначення пенсії (14.06.2022). Відповідно до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу пенсія призначена з 14.02.2022 року у розмірі 95% від грошового забезпечення (вислуга років - 34 роки).
16.11.2023 року позивач звернувся до пенсійного органу зі зверненням щодо його пенсійного забезпечення.
Листом №61716-51009/Л-01/8-0400/23 від 08.12.2023 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про таке.
Відповідно до п. а ст. 13 Закону №2262 пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
З 14.02.2022 року після повторного звільнення зі служби пенсія була призначена позивачу у розмірі 92% (50% (за 20 років) + 42% (14 років * 3%)) від грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо непризначення пенсії саме у розмірі 95%від грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач помилково вважає, що йому має перераховуватись пенсія у розмірі 95%, оскільки такий розмір передбачений нормами статті 13 Закону №2262-XII. Відповідно до вказаних норм законодавець імперативно не визначив право осіб в отриманні 95% пенсії, якщо вони під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до 2 категорії. Такий розмір пенсії 95% є граничним розміром, і визначається виходячи із відповідної вислуги років. У випадку позивача вислуга років понад 20 років служби становить 14 років, відтак за кожний рік служби в понад 20 років відповідачем додатково до 50% пенсії донараховано 42% в перерахунку (14 років х 3), і загальний розмір пенсії визначено 95% від сум грошового забезпечення. Вказане, у свою чергу, не свідчить про порушення пенсійним органом права позивача щодо визначеного відсоткового розміру від грошового забезпечення, що враховується при призначенні пенсії.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) передбачено, що вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.
Відповідно до статті 10 цього Закону, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 цього Закону до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11, частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
За правилами частини 3 цієї статті громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів від 02.12.1992 №674 затверджено Порядок віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 674).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 674 громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, відносяться: до категорії 2 - учасники випробувань ядерної зброї в атмосфері, бойових радіоактивних речовин і учасники військових навчань із застосуванням такої зброї та ліквідації наслідків ядерних аварій.
Відповідно до пункту 4 цього Порядку особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідної категорії.
Відповідно до п. а ст. 13 Закону №2262 пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
За змістом частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ обов'язковими умовами виплати пенсії в розмірі 95 процентів відповідних сум грошового забезпечення є: участь під час проходження служби у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; віднесення особи в установленому законом порядку до категорії 2.
Оскільки такі умови є обов'язковими, то відсутність однієї з них позбавляє особу право на виплату пенсії в розмірі 95 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Матеріалами цієї справи не встановлено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, позивач не відповідає визначеним частиною 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ обов'язковим умовам, відтак право на виплату пенсії в розмірі 95 процентів відповідних сум грошового забезпечення не має.
Крім того, відповідно до статті 9 Закон №796-ХІІ учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і учасники ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків (в т.ч. учасники військових навчань із застосуванням ядерної зброї) є самостійними категоріями постраждалих осіб.
Віднесення Законом №796-ХІІ та Порядком №674 учасників ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків (в т.ч. учасників військових навчань із застосуванням ядерної зброї) до другої категорії постраждалих не свідчить про те, що такі особи брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Наявність у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС також не свідчить про те, що позивач брав участь в такій ліквідації і не створює підстав для виплати йому відповідно до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ пенсії в розмірі 95 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Видача учасникам ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків (в т.ч. учасникам військових навчань із застосуванням ядерної зброї) посвідчень «учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» була зумовлена чинним на той час правовим регулюванням (пункт 4 Порядком №674), яке в подальшому зазнало змін, і з 2018 року таким особам видається посвідчення учасника ліквідації ядерних аварій відповідної категорії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2022 року у справі №552/5634/17.
А згідно з частиною п'ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 в адміністративній справі №160/33322/23 за зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є доводи, викладені у даній постанові.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 в адміністративній справі №160/33322/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 01 жовтня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 04 жовтня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова