09 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 727/4809/23
провадження № 61-2689св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2024 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці (далі - КЕВ м. Чернівці), про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії Б № 037683 Чернівецькій квартирно-експлуатаційній частині району (далі - Чернівецькій КЕЧ) 01 березня 1980 року виконавчим комітетом Чернівецької міської ради народних депутатів була надана у постійне та безоплатне користування земельна ділянка для господарських потреб загальною площею 112,3 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 площею 0,9000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
24 вересня 2018 року комісією спеціалістів виявлено, а начальником КЕВ м. Чернівці складений акт про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земель оборони площею 0,9000 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з цим актом при проведенні геодезичних робіт з метою оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки виявлено частину земельної ділянки приватної форми власності з кадастровим номером 7310136300:14:002:1090, що належить ОСОБА_1 , яка знаходиться на території земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 орієнтовною площею 0,0609 га.
04 червня 2016 року рішенням Чернівецької міської ради 64 сесії VI скликання № 1628 ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,1000 га на АДРЕСА_2 у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а 31 серпня 2015 року рішенням Чернівецької міської ради 68 сесії VI скликання № 1706 ОСОБА_2 затверджено проект відведення і передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7310136300:14:002:1090) з визначенням цільового призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Частина земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:14:002:1090, що належить на праві власності ОСОБА_1 , площею 0,0609 га, накладається на земельну ділянку, що перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України та перебуває на праві постійного користування у КЕВ м. Чернівці відповідно до державного акта на право користування землею від 01 березня 1980 року серії Б № 037683.
Однак, ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством оборони України вказана спірна ділянка до комунальної власності не передавалась та з власності держави не вибувала.
09 квітня 2023 року керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся із запитом до Міністерства оборони України та просив надати йому до 21 квітня 2023 року інформацію про стан вжиття ним заходів з метою повернення вказаної земельної ділянки у власність держави, однак відповіді не отримав, що свідчить про відмову Міністерства оборони України самостійно вживати зазначені заходи.
Міністерство оборони України, маючи відповідні правомочності для захисту інтересів держави відносно оспорюваної земельної ділянки за захистом до суду не звернулося, надані йому повноваження не використовувало, інших заходів з метою витребування земельної ділянки, яка незаконно вибула з власності держави, не вжило.
Вказані обставини свідчать про здійснення Міністерством оборони України захисту інтересів держави неналежним чином, що підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з цим позовом до суду. А тому, на думку прокурора, потребують захисту майнові інтереси держави у сфері земельних відносин, оскільки спірна земельна ділянка є власністю держави, а її незаконне володіння та користування іншими особами порушує економічні інтереси держави, позбавляє її права користування належним їй майном.
Прокурор просив:
витребувати в ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України частину земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , площею 0,0609 га, кадастровий номер 7310136300:14:002:1090, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 листопада 2023 року у складі судді Калмикової Ю. О., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10 листопада 2023 року, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви та закриття провадження у справі за позовом керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - КЕВ м. Чернівці.
Залишено без розгляду позов керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - КЕВ м. Чернівці.
Зобов'язано Головне управління державної казначейської служби України в Чернівецькій області повернути Чернівецькій спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону судовий збір у розмірі 2 684 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що:
ухвалою суду від 16 травня 2023 року відкрито провадження у цій справі, повернення позовної заяви в порядку статті 185 ЦПК України вирішується судом під час подання позовної заяви до суду, а не після відкриття провадження у справі, тому клопотання представника відповідача ОСОБА_3 не підлягає задоволенню;
натомість позов прокурора слід залишити без розгляду з таких підстав:
прокурор звернувся з позовом у цій справі та в обґрунтування повноважень звернення до суду вказав про неналежне здійснення своїх повноважень Міністерством оборони України, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, оскільки останнє жодних дій щодо поновлення порушеного права держави, у тому числі шляхом пред'явлення до суду відповідної позовної заяви, не вжило;
на підтвердження повноважень на звернення з позовом та неналежного виконання Міністерством оборони своїх повноважень, прокурором надані звернення прокуратури до Міністерства оборони України щодо надання відповіді про стан вжиття заходів щодо захисту інтересів держави, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом щодо визнання недійсними пункту 34 Додатку 4 рішення 68 сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 31 серпня 2015 року № 1706 «Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб щодо передачі безоплатно у власність і надання в оренду земельних ділянок, надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок, затвердження проектів їх відведення та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань» та витребування у ОСОБА_1 із чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,0609 га по АДРЕСА_2 ;
разом з тим, заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону, який діє в інтересах Міністерства оборони України, КЕВ м. Чернівці звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого є спірна земельна ділянка (справа № 727/4657/19). За результатами розгляду цієї справи постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції та на даний час ця справа перебуває на розгляді в суді. Касаційна скарга у цій справі була подана саме Міністерством оборони України, а предметом є спірна земельна ділянка;
тобто на момент подання позову про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння (11 травня 2023 року) справа № 727/4657/19 перебувала на розгляді Верховного Суду. Питання доцільності звернення Міністерства оборони України з позовом про витребування у ОСОБА_1 із чужого незаконного володіння спірної земельної ділянки, є взаємопов'язаним з розглядом справи про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, який ще триває. Отже, суд не вбачав неналежного виконання Міністерством оборони України своїх повноважень, тому заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону не мав повноважень на ведення справи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2024 року апеляційну скаргу керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, який діє в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, задоволено частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10 листопада 2023 року в частині залишення позовної заяви без розгляду скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
прокурор перед поданням до суду позову звернувся до Міністерства Оборони України із листом від 09 квітня 2023 року, в якому поінформував Міністерство оборони України про встановлені обставини накладення, належної на праві власності ОСОБА_1 , земельної ділянки на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 , що перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України та просив повідомити про стан вжиття заходів оборонним відомством для захисту порушених прав держави шляхом витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_1 . Однак Міністерство оборони України, маючи достатньо часу для реагування на стверджувані керівником прокуратури порушення, жодним чином на вказаний лист прокурора не відреагувало. В листі від 08 травня 2023 року керівник прокуратури повідомив Міністерство оборони України про те, що у зв'язку із відсутністю відповіді оборонного відомства щодо вжитих ним заходів, він підготував позовну заяву в інтересах Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про витребування на користь держави в особі Міністерства оборони України спірної земельної ділянки. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Отже, прокурор дотримався передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі;
висновок суду першої інстанції про те, що Міністерством оборони України належним чином виконано його повноваження щодо поновлення порушених інтересів держави, оскільки заступником військового прокурора Чернівецького гарнізону, який діє в інтересах Міністерства оборони України, КЕВ м. Чернівці подано до суду позов у цивільній справі № 727/4657/19 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого є спірна земельна ділянка, апеляційний суд вважав помилковим, оскільки відповідно до змісту позовів у справі № 727/4657/19 та у справі, яка переглядається, у них різний склад учасників та предмети позовів. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги можливість ухвалення судом за результатами розгляду позову у справі № 727/4657/19 рішення про відмову у його задоволенні у зв'язку із обранням позивачем неефективного способу захисту його порушеного права або інтересу. За таких обставин, подальше звернення прокуратури в інтересах держави або самого Міністерства оборони України до суду із позовом про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 спірної земельної ділянки могло б відбутись із пропуском позовної давності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У лютому 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2024 року скасувати, ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 листопада 2023 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанцій надав перевагу аргументам та доводам позивача та не надав оцінки доводам та доказам відповідача. Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Відсутність відповіді на запит прокурора від 09 квітня 2023 року жодним чином не може обґрунтовувати підстави представництва прокурора, оскільки позов у справі № 727/4657/19 про визнання недійсним пункту 34 Додатку 4 рішення міської ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки розглядався Шевченківським районним судом м. Чернівці та на час подачі позову в цій справі справа знаходилась на розгляді в Верховному Суді за касаційними скаргами Міністерства оборони України, КЕВ м. Чернівці та ОСОБА_1 . На даний час рішення першої та апеляційної інстанцій у справі № 727/4657/19 скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, бездіяльність (невжиття заходів) Міністерством оборони України жодним доказом не підтверджені, а навпаки доводить, що Міністерство оборони України та КЕВ м. Чернівці вжили всіх належних заходів (подані касаційні скарги). Наведене доводить відсутність підстав для представництва у прокурора та відповідно повноважень для звернення з позовом до суду;
позиція апеляційного суду про те, що у справі № 727/4657/19 про визнання недійсним пункту 34 Додатку 4 рішення міської ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки можливо буде ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову і звернення з позовом в даній справі могло б відбутись із пропуском позовної давності, на думку відповідача, є припущенням, яке апеляційний суд робить неправомірно.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині залишення позову без розгляду, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2024 року матеріали цивільної справи № 727/4809/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 березня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).
Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1 - 4 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що:
«76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
82. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
83. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зазначено, що:
«прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 926/54/22 зазначено, що: «якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2023 року у справі № 447/827/21 (провадження № 61-9570св22) з посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 372/391/17 (провадження № 61-9578св21) зазначено, що: «залишаючи позов заступника прокурора Київської області без розгляду в цій справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов подано і оформлено прокурором із порушенням порядку, визначеного ЦПК України, зокрема в частині відсутності обґрунтування прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави. За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18, на яку послався заявник у касаційній скарзі, Верховний Суд не погодився з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про недодержання прокурором передбаченого законом обов'язку щодо попереднього (до звернення до суду) повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області як суб'єкта владних повноважень про встановлення факту відповідного порушення (укладання оспорюваного договору) та про намір здійснити представництво інтересів держави у суді, що, на думку судів, проявилося у надісланні прокурором відповідного повідомлення одночасно з поданням позову (24 квітня 2018 року), оскільки зі змісту пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що відповідне повідомлення має бути здійснено прокурором до моменту подання позовної заяви та надходження її до суду, чого прокурором порушено не було. При цьому Верховний Суд зазначив, що передчасним та бездоказовим є посилання суду першої інстанції на те, що вказаними діями прокуратури Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області нібито було позбавлено можливості та часу для оскарження визначеної прокурором наявності підстав для представництва такого суб'єкта, так як відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 296/6082/16-ц (провадження № 61-9267св23) зазначено, що: «у справі, що переглядається: до подання військовим прокурором позову, 02 лютого 2015 року Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області за участю, зокрема, інженера КЕВ м. Житомира ОСОБА_7 складений акт № 11/17 обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (військове містечко № НОМЕР_1). В результаті обстеження встановлено, що невідомими особами внаслідок встановлення паркану висотою 2,5 м самовільно зайнято частину земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 . Обстеження земельної ділянко проведено у зв'язку із листом Міністерства оборони України КЕВ м. Житомира від 22 січня 2015 року № 763; 04 липня 2016 року військовий прокурор Житомирського гарнізону повідомив начальника КЕВ м. Житомира листом № 33-4093 про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Житомира до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про звільнення самовільно захопленої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1; таким чином Міністерство оборони України та КЕВ м. Житомира знали про порушення виявлені прокурором щодо спірної земельної ділянки (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора), але не здійснили захист порушених інтересів. Міністерство оборони України та КЕВ м. Житомира згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі цих органів не оспорювало. Таким чином, висновки судів про наявність у цій справі у прокурора підстав для представництва, передбачених абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є правильними».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 14 серпня 2024 року у справі № 285/6168/21 (провадження № 61-3868св24) зазначено, що: «суд першої інстанції […] не врахував, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».
У справі, що переглядається:
звертаючись до суду із позовом прокурор в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави вказав, що Міністерство оборони України було обізнане про порушення інтересів держави внаслідок незаконної передачі у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, проте не здійснювало належного реагування на захист інтересів держави;
апеляційний суд встановив, що прокурор перед поданням до суду позову звернувся до Міністерства Оборони України із листом від 09 квітня 2023 року, в якому поінформував Міністерство оборони України про встановлені обставини накладення належної на праві власності ОСОБА_1 земельної ділянки на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 , що перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України та просив повідомити про стан вжиття заходів оборонним відомством для захисту порушених прав держави шляхом витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_1 . Однак Міністерство оборони України, маючи достатньо часу для реагування на стверджувані керівником прокуратури порушення, жодним чином на вказаний лист прокурора не відреагувало. В листі від 08 травня 2023 року керівник прокуратури повідомив Міністерство оборони України про те, що у зв'язку із відсутністю відповіді оборонного відомства щодо вжитих заходів, що свідчить про те, що воно фактично відмовляється самостійно їх вживати, він підготував позовну заяву в інтересах Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про витребування на користь держави в особі Міністерства оборони України спірної земельної ділянки. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Отже, прокурор дотримався передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі;
також, апеляційний суд в оскарженій постанові вказав, що: «окрім того колегія суддів враховує те, що суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позов у даній справі з тих підстав, що Міністерство оборони України раніше вже було подано позов про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, не взяв до уваги можливість ухвалення судом за результатами розгляду такого позову рішення про відмову у його задоволенні у зв'язку із обранням позивачем неефективного способу захисту його порушеного права або інтересу. За таких обставин, подальше звернення прокуратури в інтересах держави або самого Міністерства оборони України до суду із позовом про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 спірної земельної ділянки могло б відбутись із пропуском строку позовної давності для звернення до суду із таким позовом»;
суд апеляційної інстанції помилково послався на можливість відмови у задоволенні позову прокурора в інтересах Міністерства оборони України про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки (справа № 727/4657/19), у зв'язку із обранням позивачем неефективного способу захисту, що може призвести до пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з позовом про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, не врахував, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про скасування ухвали суду першої інстанції в частині залишення позову прокурора без розгляду, оскільки прокурор дотримався, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі, але помилково виклав в мотивувальній частині постанови припущення щодо відмови у задоволенні позову у справі № 727/4657/19 та можливий пропуск прокурором позовної давності у справі, що переглядається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята частково з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на можливість відмови у задоволенні позову у справі № 727/4657/19 та можливий пропуск прокурором позовної давності у справі, що переглядається.
Оскільки оскаржене судове рішення підлягає зміні лише щодо його мотивувальної частини, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2024 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини постанови Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2024 року абзаци наступного змісту:
«окрім того колегія суддів враховує те, що суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позов у даній справі з тих підстав, що Міністерство оборони України раніше вже було подано позов про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, не взяв до уваги можливість ухвалення судом за результатами розгляду такого позову рішення про відмову у його задоволенні у зв'язку із обранням позивачем неефективного способу захисту його порушеного права або інтересу.
За таких обставин, подальше звернення прокуратури в інтересах держави або самого Міністерства оборони України до суду із позовом про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 спірної земельної ділянки могло б відбутись із пропуском строку позовної давності для звернення до суду із таким позовом».
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2024 року в зміненій частині втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко