09 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 405/1347/23
провадження № 61-6296св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноксен»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2024 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноксен» (далі - ТОВ «Ноксен») про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2022 року в справі № 912/2438/20 стягнено з ТОВ «Ноксен» на користь ОСОБА_1 вартість частини майна пропорційно його частці в статутному капіталі товариства в сумі 2 018 128,00 грн, інфляційні втрати - 405 643,73 грн, 3 % річних - 186 607,73 грн, витрати, які пов'язані з проведенням судової експертизи - 120 127,00, а також судовий збір - 39 155,69 грн.
04 липня 2022 року Господарський суд Кіровоградської області видав наказ на примусове виконання зазначеного рішення суду, який пред'явлений до виконання у Подільський відділ ДВС у м. Кропивницькому.
Оскільки відповідач ухиляється від виконання зазначеного рішення суду та повністю не сплатив заборгованість, ОСОБА_1 вважав, що існують підстави для стягнення з відповідача на його користь відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за період прострочення сплати боргу.
ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь 3 % річних в сумі 93 801,57 грн, інфляційні втрати - 758 887,43 грн, судовий збір - 8 526,89 грн та витрати на правничу допомогу адвоката - 30 000,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ноксен» про стягнення коштів закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Повернено ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 8 526,89 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що інфляційні втрати та річні відсотки не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, які стягуються відповідно до рішення Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/2438/20.
За таких обставин суд першої інстанції вважав, що інфляційні втрати та річні відсотки є складовою частиною основного боргу, тому ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна вирішуватись в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2024 року - без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.
Спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб'єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб'єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов'язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Отже, загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь 3 % річних в сумі 93 801,57 грн та інфляційних втрат у сумі 758 887,43 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2022 року у справі № 912/2438/20.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних, передбачене положеннями статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим.Ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Ураховуючи те, що спір між ОСОБА_1 та ТОВ «Ноксен» щодо стягнення вартості частини майна підлягав та був розглянутий за правилами господарського судочинства, спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України також підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кулібаба М. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд першої інстанції при закритті провадження у справі помилково вважав, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, які стягуються відповідно до рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2022 року в справі № 912/2438/20;
суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не в повній мірі з'ясували суть позовних вимог, які розглядались в Господарському суді Кіровоградської області та які були заявлені до Ленінського районного суду м. Кіровограда. У Господарському суді Кіровоградської області відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України розглядався корпоративний спір про стягнення вартості частини майна пропорційно частці учасника у статутному капіталі товариства. Оскільки основна вимога була підсудна господарському суду разом з нею розглядались і похідні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за певний період. Проте до Ленінського районного суду м. Кіровограда пред'явлено позов лише про стягнення 3 % річних та стягнення інфляційних втрат за період невиконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2022 року в справі № 912/2438/20. Між ОСОБА_1 і ТОВ «Ноксен» на дату звернення до суду першої інстанції вже не було невирішеного корпоративного спору, адже такий спір між позивачем фізичною особою та відповідачем юридичною особою вже вирішений господарським судом. Тому у позові, який пред'явлений до Ленінського районного суду м. Кіровограда, позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не є похідними, а є основними позовними вимогами. При цьому спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, а не нормами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», та не є корпоративними правовідносинами;
апеляційний суд помилково зазначив, що спір між ОСОБА_1 та ТОВ «Ноксен» щодо стягнення вартості частини майна підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України також підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених вказаною статтею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір;
суди попередніх інстанцій порушили норму статті 19 ЦПК України, оскільки позивач є фізичною особою, спір не є корпоративним та не підсудний господарському суду, адже спір виник з цивільних правовідносин, які регулюються частиною другою статті 625 ЦКУ, тому такий спір підсудний суду загальної юрисдикції. Крім того, суди неправильно застосували частину другу статті 625 ЦК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 405/1347/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.
У травні 2024 року матеріали справи № 405/1347/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Ноксен» про стягнення коштів у розмірі 852 689,00 грн, з яких: 93 801,57 грн - 3 % річних та 758 887,43 грн - інфляційних витрат, а також судовий збір в розмірі 8 526,89 грн та витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2022 року в справі № 912/2438/20 задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Ноксен» про стягнення вартості частини майна пропорційно частці учасника у статутному капіталі.
Стягнено з ТОВ «Ноксен» на користь ОСОБА_1 вартість частини майна ТОВ «Ноксен» пропорційно його частці у статутному капіталі товариства в сумі 2 018 128,00 грн, інфляційні втрати - 405 643,73 грн, 3 % - 186 607,73 грн, витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, - 120 127,00 грн, судовий збір - 39 155,69 грн. Загальний розмір стягнених коштів становить 2 769 662,15 грн.
Рішення господарського суду оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку та станом на 15 червня 2022 року набрало законної сили.
Крім того, господарським судом встановлено, що у відповідача ще 11 листопада 2018 року перед позивачем виникло грошове зобов'язання в сумі 2 018 128,00 грн. Суд відповідно до статті 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати та 3 % річних на дату винесення рішення, тобто станом на 13 січня 2022 року.
04 липня 2022 року Господарський суд Кіровоградської області видав наказ про примусове виконання рішення.
13 січня 2022 року сума грошового зобов'язання відповідача перед позивачем збільшилась на суму інфляційних втрат у розмірі 405 643,73 грн, 3 % річних в сумі 186 607,73 грн, 120 127,00 грн витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, а також 39 155,69 грн судового збору. Збільшення відбулось на загальну суму 751 534,15 грн.
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 4 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що «критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)».
Спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб'єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18)).
Справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб'єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов'язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства (див. постанову Велика Палата Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року в справі № 761/28949/17 (провадження № 14-148цс21) вказано, що
«Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 викладено загальні висновки щодо принципів визначення юрисдикції судового спору в цілому. Зокрема, міститься висновок про те, що, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених цією нормою грошових сум з огляду на їх похідний характер від основного спору підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за якою слід розглядати основний спір.
Також у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17 зроблено висновок про те, що вимоги про стягнення з Фонду інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов'язання за період після виплати Фондом відшкодування за вкладами стосуються безпосередньо правомірності дій останнього, пов'язаних з виплатою вкладнику відшкодування за вкладами, тому підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».
Спори, які виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань юридичною особою, зокрема щодо виплати вартості частини майна, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин. До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження № 61-14586св21).
Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У справі, що переглядається:
суди встановили, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2022 року у справі № 912/2438/20, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15 червня 2022 року та постановою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року, стягнено з ТОВ «Ноксен» на користь ОСОБА_1 вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі товариства в сумі 2 018 128,00 грн, інфляційні втрати - 405 643,73 грн, 3 % річних - 186 607,73 грн, витрати, які пов'язані з проведенням судової експертизи - 120 127,00, а також судовий збір - 39 155,69 грн;
04 липня 2022 року суд видав наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2022 року в справі № 912/2438/20;
при зверненні до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь 3 % річних в сумі 93 801,57 грн та інфляційних втрат у сумі 758 887,43 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13 січня 2022 року у справі № 912/2438/20;
суди правильно вважали, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних, передбачене положеннями статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим. Ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір;
ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, суди обґрунтовано вважали, що спори про відшкодування передбачених вказаною статтею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Оскільки спір між ОСОБА_1 і ТОВ «Ноксен» щодо стягнення вартості частини майна підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у зв'язку з невиконанням відповідного рішення суду на підставі статті 625 ЦК України також підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок, що про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір за вимогами ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України через несвоєчасне виконання судового рішення у господарській справі, яким стягнено з ТОВ «Ноксен» вартість частини майна, підлягає є розгляду за правилами господарського судочинства.
Аргументи касаційної скарги про підсудність спору суду загальної юрисдикції зводяться до помилкового тлумачення ним норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті без додержання норм процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, то судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко