Справа № 522/10404/24
Провадження по справі № 1-кп/522/2917/24
(повний текст)
03 жовтня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024162510000552 від 24.04.2024 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, який має утриманні одну неповнолітню дитину, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , т. НОМЕР_1
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
23.04.2024 року приблизно об 11:45 годині, у денний час доби, в умовах достатньої видимості і сухого дорожнього покриття, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух по проїзній частині проспекту Шевченка збоку вул. Армійська напрямку провул. Шампанський, зупинився у правого краю проїзної частини АДРЕСА_3 , де певний час знаходився в статичному стані. Перед відновленням руху заднім ходом, водій ОСОБА_3 не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а також не звернувшись при необхідності за допомогою до інших осіб та самостійно не переконався в повній відсутності перешкод або інших учасників дорожнього руху, що могли перебувати позаду автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2 в його безпосередній близькості, після чого почав рух заднім ходом по проспекту Шевченка.
Здійснюючи рух заднім ходом водій ОСОБА_3 був не уважним і не стежив за дорожньою обстановкою, що склалася позаду керованого ним автомобіля, що позбавило його можливості безпечно керувати транспортним засобом, контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу зміну дорожньої обстановки, чим проявив злочинну недбалість, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював рух по проспекту Шевченка, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в темпі спокійного кроку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, закритий перелом відростку штіди таранної кістки правої стопи. Вказане тілесне ушкодження утворилося від дії тупих предметів, якими могли бути частини транспортного засобу в момент контакту з тілом постраждалої, а також внаслідок її падіння на дорожнє покриття. Ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могло бути спричинене 23.04.2024 року і відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.
В даній дорожній обстановці, водій автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед початком руху повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та під час руху заднім ходом не створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, у разі потреби звернутися за допомогою до інших осіб, тобто він повинен діяти згідно з вимогами п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2 мав технічну можливість запобігти події, шляхом виконання вимог п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які не відповідали вимогам п.п. 10.1., 10.9 Правил дорожнього руху України, знаходились у причинному зв'язку з настанням події цієї дорожньо-транспортної пригоди.
У судовому засіданні ОСОБА_3 просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст.46 КК України, та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що він щиро розкаявся у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності та відшкодував завдану шкоду потерпілому і вони з потерпілим досягли примирення.
Потерпілий ОСОБА_5 не заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 та просив закрити кримінальне провадження стосовно останнього на підставі ст.46 КК України, у зв'язку з примиренням з обвинуваченим. Пояснив, що претензій в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди до обвинуваченого не має, оскільки шкода, завдана злочином, йому відшкодована в повному обсязі.
Прокурор щодо задоволення клопотань обвинуваченого та потерпілого не заперечував, так як вимоги клопотання є законними.
Вивчивши клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 286 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим, з'ясувавши думку прокурора та потерпілого, які вважають клопотання обґрунтованим, маючим відповідну правову підставу та таким, що підлягає задоволенню, суд вважає, що клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.1 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.8 ст.284 КПК України закриття провадження з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 даної статті не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.
Так, обвинувачений за ч.1 ст. 286 КК України подав суду письмове клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього, звільнення його від кримінальної відповідальності, йому роз'яснено право наполягати на загальному порядку розгляду справи.
Згідно ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Ст. 46 КК України передбачає, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Тобто, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим є вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину вперше, факт примирення з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди (ст. 46 КК України). Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
При цьому, закон не пов'язує можливість застосування правил ст.46 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Як вбачається з обвинувального акту, за даними органу досудового розслідування, кримінальне правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 було вчинено ним 23.04.2024 вперше.
ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення (ч.1 ст.286 КК України) вперше, яке згідно ст.12 КК України - є нетяжким злочином, звернувся до суду із даним клопотанням та дав згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, вказуючи на розуміння наслідків цього закриття. Судом було з'ясовано, відповідно до вимог ч.2 ст. 288 КПК України, думку потерпілого ОСОБА_5 , який вважає за необхідне задовольнити заявлене обвинуваченим клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою, у зв'язку з наявністю підстав й можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Враховуючи наведене, а також думку прокурора та потерпілого щодо можливості задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та відсутності будь-яких перешкод для цього, суд вважає за можливе клопотання обвинуваченого задовольнити, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, керуючись ст. 12 КК України та на підставі ст. 46 КК України, в порядку ст. ст. 284-288 КПК України, із закриттям даного кримінального провадження щодо нього.
Щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні на залучення експертів судом зазначається наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17, КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком. Суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Вказане кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинен відшкодувати саме він. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №342/1560/20, викладеного в постанові від 29.09.2021 року.
На підставі викладеного, у відповідності до ст.126 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення спеціаліста та експертів для проведення експертиз.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід не обирався.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Питання про скасування арешту майна слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 174 КПК України.
Керуючись ст. 44, 46 КК України, ст.ст.118, 126, 174, 284-288, ч.2 ст.376 КПК України, суд,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Кримінальне провадження за 12024162510000552 від 24.04.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України - закрити.
Речові докази:
- Автомобіль «Hyundai Tucson», р/н НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 14.06.2021 ТСЦ №5141, - повернути за належністю власнику ОСОБА_6 .
Арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.05.2024 а саме на автомобіль «Hyundai Tucson», р/н НОМЕР_3 - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням:
- судової авто-технічної та транспопртно-трасологічної експертизи на суму 3029,12 гривень;
- судової авто-технічної експертизи технічного стану транспортного засобу на суму 3029,12 гривень;
- судової комплексної відео-технічної та авто-технічно експертизи за обставинами події ДТП, на суму10 601,92 гривень.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 07.10.2024 року о 14:00 годині в залі суду №131.
Головуючий суддя ОСОБА_7