11 жовтня 2024 року
м. Харків
справа № 641/5640/24
провадження № 22ц/818/3695/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Харківобленерго»,
третя особа - Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року в складі судді Онупко М.Ю.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» про захист прав споживачів, який уточнили та просили стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_2 вартість отриманої електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством згідно договору від 16 лютого 2022 року за № 630000013382 за жовтень-листопад 2022 року в сумі 226 406,86 грн; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 вартість отриманої електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством згідно договору від 26 жовтня 2021 року за № 630000013383 за жовтень-листопад 2022 року в сумі 189 249,08 грн; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду в сумі 80 000,00 грн; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року справу передано для розгляду за підсудністю до Чугуївського міського суду Харківської області.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просили ухвалу скасувати та передати справу для відкриття провадження до Комінтернівського районного суду м. Харкова.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ними подано позовну заяву у відповідності до вимог ч.16 ст.28, ч.2 ст.27 ЦПК України.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 необхідно задовольнити, ухвалу судді - скасувати.
Передаючи справу на розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області, суд першої інстанції керуючись ч.1 ст. 30 ЦПК України, виходив із того, що спір пов'язаний з грошовим зобов'язанням за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 26 жовтня 2021 року та від 16 лютого 2022 року, відповідні приватні домогосподарства на території яких перебуває генеруюча установка, що виробляє енергію сонячного випромінювання, та яка придбається відповідачем, розташоване за адресою: с. Горяне, Куп'янський район, Харківська область, а тому спір у даній справі є таким, що виник з приводу нерухомого майна.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у серпні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» про захист прав споживачів, який уточнили та зазначили, що між сторонами були укладені договори купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 630000013382 від 16 лютого 2022 року та від 26 жовтня 2021 року. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за цими договорами у нього утворилась заборгованість перед ними по оплаті за придбану електричну енергію, вироблену приватним домогосподарством за жовтень-листопад 2022 року.
Просили стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_2 вартість отриманої електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством згідно договору від 16 лютого 2022 року за № 630000013382 за жовтень-листопад 2022 року в сумі 226 406,86 грн; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 вартість отриманої електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством згідно договору від 26 жовтня 2021 року за № 630000013383 за жовтень-листопад 2022 року в сумі 189 249,08 грн; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду в сумі 80 000,00 грн; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
У цивільно-процесуальному законодавстві України визначення «належного суду» врегульоване інститутом підсудності та передбачене Розділом 3 Глави 2 Цивільно-процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд до іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У частині 1статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42) перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №404/3167/18 виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. В даній постанові Верховний Суд зауважив, що з аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 755/5684/180).
Отже, спори, що стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано пред'являються до суду за місцезнаходженням нерухомого майна.
У відповідності з розділом 1) пункт 1.1.2 глави 1.1: абзац дев'ятий «Правил роздрібного ринку електричної енергії» затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із змінами від 05.10.2022 № 1272, визначено, що: «генеруюча установка приватного домогосподарства (далі генеруюча установка) комплекс взаємопов'язаних споруд і устаткування, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, які розташовані в межах приватного домогосподарства.
Звертаючись до суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість за договорамипро купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 630000013382 від 16 лютого 2022 року та від 26 жовтня 2021 року, тобто даний позов стосується договірних правовідносин, в яких нерухоме майно не є безпосереднім об'єктом спірного матеріального правовідношення.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області за правилами виключної підсудності, передбаченими ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Враховуючи, що даний позов пред'явлено у відповідності до вимог ч.2 ст.27 ЦПК України, відповідач, як юридична особа, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Комінтернівського районного суду м. Харкова, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передачу справи за підсудністю до Чугуївського міського суду Харківської області.
Ураховуючи викладене, ухвалу про передачу справи до іншого суду судом постановлено з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішення не відповідає нормам процесуального права, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується спір по суті, питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2024 року.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова