10 жовтня 2024 року Справа № 280/20/24 провадження №СН/280/29/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (рахунок отримувача - НОМЕР_4 , Отримувач: АТ «Універсал Банк»; призначення платежу: поповнення рахунку) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 включно із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням вже виплаченої суми індексації.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання рішення суду у справі №280/10878/21 відповідач 22.12.2023 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 включно, водночас, під час такої виплати відповідач не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку їх виплати, що на думку позивача суперечить Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 (далі - Порядок №159). Просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суддів Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Сацький Р.В.) від 05.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до судового розгляду без виклику (повідомлення) сторін.
15.02.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із заявленими позовними вимогами та зазначає, що Законом №2050-ІІІ індексація грошового забезпечення не віднесена до грошових доходів, за несвоєчасну виплату яких виплачується відповідна компенсація. Також відповідач звертає увагу на пропуск строку звернення до суду з даним позовом. Просить відмовити в задоволенні позову.
19.02.2024 відповідач подав уточнюючий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів в даному випадку відсутні, оскільки на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/2779/21 проведено у повному обсязі. Зазначає, що виплата по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону №2050-III і така компенсація є видом цивільно - правової відповідальності. Вимоги позивача щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати вважає безпідставними. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Сацький Р.В.) від 29.03.2024 закрито провадження у даній справі.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2024 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
04.07.2024 матеріали адміністративної справи №280/20/24 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Семененко М.О.
Ухвалою суду від 09.07.2024 справу № 280/20/24 (провадження № СН/280/29/24) прийнято до провадження, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На підставі матеріалів справи судом встановлено такі обставини.
Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 30 від 03.02.2017 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 № 117 від 02.11.2017 ОСОБА_1 був виключений із особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлений для подальшого проходження військової служби до навчально-спортивної бази зимових видів спорту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » місто Сколе Львівської області.
23.02.2021 позивачем до відповідача була подана заява про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 із застосуванням січня 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення такої індексації.
У зв'язку з відмовою відповідача нарахувати на виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 із застосуванням січня 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення такої індексації, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2022 по справі №280/10878/21, яке набрало законної сили 31.01.2023, зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 включно, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням виплаченої суми.
На виконання рішення суду у справі №280/10878/21, ВЧ НОМЕР_2 нарахувала індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017, яку виплачено позивачу 22.12.2023 в сумі 29 393,87 грн на його картковий рахунок у банківській установі.
Позивач неодноразового звертався до відповідача із заявами, в яких просив здійснити нарахування та виплату компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 у зв'язку з порушенням строків виплати доходу, проте, відповідач у виплаті відмовив з посиланням на те, що компенсація за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення не передбачена.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушенням встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-III та Порядком №159.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно змісту ст. 6 Закону №2050-ІІІ визначається, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону України №2050-ІІІ затверджено Порядок №159.
У відповідності до вимог п. 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі сума індексації грошових доходів громадян.
Приписи п. 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З вищенаведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, суми індексації грошових доходів громадян.
Основними умовами для виплати такої компенсації є: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, які не носять разового характеру; 2) порушення встановлених строків їх виплати на один і більше календарних місяців; 3) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 4) фактична виплата заборгованості.
За обставинами даної справи, рішенням суду у справі №280/10878/21 встановлено протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 включно.
Закон №2050-ІІІ та Порядок № 159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Так, право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Оскільки за приписами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання, а право на отримання компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ не постановлено у залежність від порядку виплати доходів, можна дійти висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини своїх доходів у зв'язку з невчасною виплатою відповідачем індексації грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 зазначив: «системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 29 березня 2023 року у справі № 120/9475/21-а тощо.
За наведеного вище, наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію відповідно до Закону №2050-III на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017, за весь час затримки виплати по 22.12.2023.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі Порядок № 44), суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п.3 Порядку №44).
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5 Порядку №44).
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновку, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється під час виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013, винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.09.2024 у справі № 380/6701/24.
За наведеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом із тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги про здійснення відповідної виплати із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, оскільки питання належного оподаткування сум, які підлягають виплаті позивачу на виконання даного судового рішення, виходить за межі предмету доказування у даній справі. Крім того, справляння і сплата обов'язкових податків і зборів із заробітної плати є відповідним обов'язком роботодавця як податкового агента, а тому відповідні нарахування мають бути здійснені відповідачем в силу вимог закону при їх виплаті, що не вимагає додаткового судового втручання.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на конкретно визначений рахунок в банківській установі, суд зазначає, що право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Оскільки цим судовим рішенням не встановлено протиправних дій/бездіяльності з боку відповідача щодо нарахування та виплати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на конкретний розрахунковий рахунок, визначений позивачем, то ці вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Щодо посилань відповідача на пропуск строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає про їх необґрунтованість, оскільки за обставинами даної справи фактична виплата доходу, у зв'язку з несвоєчасною виплатою якого позивач має право на компенсацію відповідно до Закону №2050-ІІІ та подав до суду даний позов, відбулась 22.12.2023.
Враховуючи, що позовну заяву подано до суду 30.12.2023 (сформовано в системі «Електронний суд»), можна дійти висновку, що позовну заяву подано в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України.
Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, не надав, отже підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017 включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2017 по 02.11.2017, за весь час затримки виплати по 22.12.2023, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 10.10.2024.
Суддя М.О. Семененко