про роз'єднання позовних вимог
10 жовтня 2024 рокум. Ужгород№ 260/4584/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, яким просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №126 о/с від 13.06.2024 року в частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області та звільнення з посади старшого слідчого слідчого відділення Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області з 17.06.2024;
- визнати протиправним та скасувати п.7 наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №1514 від 18.06.2024 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді звільнення зі служби з поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №131 о/с від 19.06.2024 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 19.06.2024 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділу Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 19.06.2024 року;
- стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2024 по день ухвалення судом рішення в даній справі;
- стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за 118 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2015-2016, 2018, 2022-2024 роки, 11 днів невикористаної додаткової відпустки за стаж служби в поліції за 2023-2024 роки та 111 днів невикористаної додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій за 2016-2024 роки;
- стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 01.11.2017;
- стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 невиплачену доплату за службу під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої короиавірусом SARS-CoV-2. в період з 27.04.2021 по 30.07.2023;
- стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 невиплачену доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за період з 07.1 1.2015 по 18.06.2024;
- стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 невиплачену надбавку в розмірі 15 % до посадового окладу за період проходження служби в умовах режимних обмежень та працею з відомостями, що становлять державну таємницю і мають ступінь секретності «цілком таємно»;
- стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 невиплачену доплату в розмірі 25% до розміру посадового окладу за період проходження служби у гірському населеному АДРЕСА_1 за період часу з 07.11.2015 по 01.03.2021 та з 02.03.2021 по 28.05.2023, а також у гірському населеному пункту смт. Волинець Мукачівського (колишнього Воловецького) району Закарпатської області за період часу з 09.10.2023 по 24.01.2024 та з 25.01.2024 по 12.04.2024.
Відповідно до ч.1 ст.172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об'єднано позовні вимоги, які можна розділити на такі окремі блоки:
- щодо визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- щодо стягнення:
компенсації за невикористану основну щорічну відпустку;
невиплаченої індексації грошового забезпечення;
невиплаченої доплати за службу під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19;
невиплаченої доплати за службу в нічний час;
невиплаченої надбавки в розмірі 15 % до посадового окладу за період проходження служби в умовах режимних обмежень та працею з відомостями, що становлять державну таємницю і мають ступінь секретності «цілком таємно»;
невиплаченої доплати в розмірі 25% до розміру посадового окладу за період проходження служби у гірському населеному.
Суд звертає увагу, що правовідносини між позивачем та відповідачем не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень.
При цьому, включення цих позовних вимог до прохальної частини позовної заяви не нівелює той факт, що правове регулювання правовідносин, об'єднаних позивачем в один пункт, є різним та вказані правовідносини виникли за різних обставин.
Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
Відповідно, різним є і правове регулювання спірних правовідносин.
Суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб'єктами не є достатньою підставою для об'єднання не пов'язаних між собою вимог в одне провадження.
Фактично, звернувшись до суду з позовом про поновлення на роботі, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи.
У пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).
У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 420/3956/20 зазначила, що визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Системний аналіз дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проте таке роз'єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи та питання про роз'єднання позовних вимог, суд приходить до наступних висновків.
Судом було встановлено, що кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Згідно ч.6 та 7 ст.172 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Про об'єднання справ в одне провадження або роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що розгляд позовних вимог зазначених позивачем може ускладнити їхній спільний розгляд, відтак вбачається необхідність роз'єднання адміністративної справи у самостійні провадження, зокрема, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про:
- визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, із залишенням номера справи №260/4584/24;
- стягнення:
компенсації за невикористану основну щорічну відпустку;
невиплаченої індексації грошового забезпечення;
невиплаченої доплати за службу під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19;
невиплаченої доплати за службу в нічний час;
невиплаченої надбавки в розмірі 15 % до посадового окладу за період проходження служби в умовах режимних обмежень та працею з відомостями, що становлять державну таємницю і мають ступінь секретності «цілком таємно»;
невиплаченої доплати в розмірі 25% до розміру посадового окладу за період проходження служби у гірському населеному, із присвоєнням їй нового номеру.
На підставі наведеного та керуючись ст. 172, 243 КАС України, суд, -
Роз'єднати у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 , виділивши їх у самостійні провадження:
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про:
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №126 о/с від 13.06.2024 року в частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора відділення снайперів батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області та звільнення з посади старшого слідчого слідчого відділення Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області з 17.06.2024;
- визнання протиправним та скасування п.7 наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №1514 від 18.06.2024 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді звільнення зі служби з поліції;
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №131 о/с від 19.06.2024 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 19.06.2024 року;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділу Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 19.06.2024 року;
- стягнення з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2024 по день ухвалення судом рішення в даній справі, із залишенням номера справи 260/415/23.
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про:
- стягнення з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за 118 днів невикористаної основної щорічної відпустки за 2015-2016, 2018, 2022-2024 роки, 11 днів невикористаної додаткової відпустки за стаж служби в поліції за 2023-2024 роки та 111 днів невикористаної додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій за 2016-2024 роки;
- стягнення з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 01.11.2017;
- стягнення з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 невиплачену доплату за службу під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої короиавірусом SARS-CoV-2. в період з 27.04.2021 по 30.07.2023;
- стягнення з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 невиплачену доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за період з 07.1 1.2015 по 18.06.2024;
- стягнення з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 невиплачену надбавку в розмірі 15 % до посадового окладу за період проходження служби в умовах режимних обмежень та працею з відомостями, що становлять державну таємницю і мають ступінь секретності «цілком таємно»;
- стягнення з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 невиплачену доплату в розмірі 25% до розміру посадового окладу за період проходження служби у гірському населеному смт. Міжгір'я Хустського (колишнього Міжгірського) району Закарпатської області за період часу з 07.11.2015 по 01.03.2021 та з 02.03.2021 по 28.05.2023, а також у гірському населеному пункту смт. Волинець Мукачівського (колишнього Воловецького) району Закарпатської області за період часу з 09.10.2023 по 24.01.2024 та з 25.01.2024 по 12.04.2024., із присвоєнням їй нового номеру.
Передати справу до відділу документального забезпечення Закарпатського окружного адміністративного суду для присвоєння номеру справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.П.Микуляк