Справа № 750/2655/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/409/24
Категорія - рішення слідчого про закриття кримінального провадження Доповідач ОСОБА_2
08 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю заявника ОСОБА_6
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 вересня 2024 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 березня 2024 року, якою було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією в м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві, ОСОБА_7 від 30 листопада 2023 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022270000000033 від 18.02.2022.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_6 слідчий суддя вказав, що обставини, на які посилається заявник, у своїй сукупності не є нововиявленими і не спростовують висновків суду щодо правильності постановленого судом рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвали слідчих суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 вересня 2024 року та 20 березня 2024 року у справі № 750/2655/24, а також скасувати постанову слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) ТУ ДБР у м. Києві від 30 листопада 2023 року про закриття кримінального провадження № 42022270000000033.
Аргументує тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки прийняте з істотними порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до висновків Верховного Суду від 22.02.2021 за змістом статей 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень.
Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.
Вказує на те, що витяг з ЄРДР не може замінити постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення прокурора або групи прокурорів чи постанову керівника відповідного органу досудового розслідування про призначення слідчого або групи слідчих, які здійснюватимуть повноваження прокурорів чи слідчих у конкретному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в кримінальному провадженні.
Тому є необґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що витяг є Єдиного реєстру досудових розслідувань може замінити відповідну постанову.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова слідчого про закриття кримінального провадження не містять посилання на жодні належні та допустимі докази наявності законних повноважень у слідчого ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_9 , які встановлювали місце знаходження на отримували у своє розпорядження викрадене у заявника майно в рамках кримінального провадження №12015270130000837, що у сукупності з ігноруванням існуючих неспростовних доказів систематичних порушень вимог КПК України, які призвели до заподіяння істотної шкоди, свідчить про неповне та необ'єктивне досудове розслідування та судовий розгляд
Необґрунтованим і безпідставним вважає посилання суду на те, що надані ним результати службових розслідувань, які підтверджують систематичне невиконання іншими працівниками поліції вимог КПК України, не вказують на конкретних осіб, оскільки у вказаних результатах конкретно вказано на службових осіб, які порушували вимоги закону у конкретних кримінальних провадженнях, в тому числі й у провадженні №12015270130000837.
Переконаний, що вказані обставини об'єктивно доводять, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення у справі та слідчим при винесенні постанови про закриття кримінального провадження №42022270000000033, істотно порушено норми матеріального та процесуального права, визначені законом та висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, тому їх рішення підлягають скасуванню, а його заява задоволенню.
Заслухавши доповідача, заявника, який підтримав вимоги скарги, просив скасувати як ухвали слідчого судді, так і постанову слідчого з метою об'єктивного та неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження, дослідивши матеріали судової справи, а також матеріали справи за скаргою ОСОБА_6 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідності до ст. 370 КПК України рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зміст оскаржуваного рішення та досліджені матеріали провадження дають підстави дійти висновку про дотримання слідчим суддею при постановленні даної ухвали наведених вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи 20 березня 2024 року ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_7 від 30 листопада 2023 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022270000000033 від 18 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 367 КК України.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року вказана ухвала слідчого судді була залишена без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_6 без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду під час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Окрім цього, законодавцем визначні строки на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Так, частиною 1 статті 461 КПК України визначено, що заява про перегляд вироку за нововиявленими обставинами може бути подана протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Як видно з поданої ОСОБА_6 заяви та змісту апеляційної скарги, в них не вказано ніяких обставин, які б можна було вважати нововиявленими.
У своїй заяві ОСОБА_6 вказує на те, що у слідчого ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_9 не було повноважень на здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12015270130000837, що, на його переконання, спростовує висновки суду про належне виконання ними своїх службових повноважень та законність їх дій. Вказує на те, що отримана ним офіційна інформація від Чернігівської окружної прокуратури про результати службових розслідувань у цьому кримінальному провадженні, підтверджує факти систематичного невиконання працівниками поліції вимог ст.ст. 2, 9, 28, 39, 40, 220 КПК України, що спростовує висновки суду про належне виконання ними службових повноважень під час досудового розслідуваних в кримінальному провадженні за фактом викрадення належного йому майна.
Аналіз наявних матеріалів дає підстави стверджувати, що слідчим П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, досудове розслідування кримінального провадження № 42022270000000033 від 18 лютого 2022 року здійснювалось за трьома заявами ОСОБА_6 , а саме:
за фактом можливого заволодіння співробітниками поліції майном потерпілого ОСОБА_6 , шляхом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК України);
за фактом можливого зловживання співробітниками поліції своїм службовим становищем під час досудового розслідування кримінальних проваджень № 12015270130000837 та №12016270130000008 (ч. 1 ст. 364 КК України);
за фактом можливої службової недбалості, вчиненої службовими особами ГУНП в Чернігівській області, Управління СБУ в Чернігівській області та Чернігівської обласної прокуратури (ч. 1 ст. 367 КК України).
Під час здійснення досудового розслідування слідчим було встановлено, що мобільні телефони, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12015270130000837 та передані на зберігання до камери речових доказів Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області. Арешт в рамках проведення досудового розслідування на них не накладався, а тому за заявою власника мобільні телефони можуть бути повернуті.
Разом з тим в судовому засіданні прокурор повідомив суду, що ОСОБА_6 із заявою про повернення належних йому мобільних пристроїв не звертався. Звертаючи до суду із заявою про викрадення належних йому мобільних телефонів, ОСОБА_6 не надано жодного документу про те, що в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015270130000837 йому було відмовлено у поверненні речових доказів, а саме, мобільних телефонів Самсунг та Нокіа.
Перевірити факт можливого використання цих телефонів у період часу з 10 серпня по 09 січня 2018 року на даний час неможливо з тих підстав, що деталізація з'єднань номерів мобільних терміналів з базовими станціями операторів мобільного зв'язку, зберігається не більше трьох років.
Отже, вірним є висновок слідчого про невстановлення факту привласнення, розтрати або заволодіння майном ОСОБА_6 , шляхом зловживання працівниками правоохоронних органів службовим становищем, оскільки мобільні телефони знаходяться в камері зберігання речових доказів та можуть бути повернуті власнику в разі його звернення.
Щодо зловживання службовим становищем службовими особами Козелецького відділу поліції, яке на думку ОСОБА_6 завдало йому істотної шкоди, та утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, то як слідчим, так і слідчим суддею вірно було зазначено про невстановлення факту завдання істотної шкоди потерпілому, адже вартість мобільних телефонів не становить суми, яка свідчить про істотну шкоду. Більш цього, факт заволодіння цими телефонами працівниками поліції не встановлений та не доведений.
Перебування вилучених мобільних телефонів, які є предметом крадіжки чужого майна, у володінні уповноваженої особи, без вирішення питання щодо накладення арешту та визнання їх речовими доказами, не може вважатись активними діями по приховуванню тяжкого злочину.
Тобто, слідчим були перевірені всі заявлені ОСОБА_6 обставини, досудове розслідування проведено в повному обсязі, в ході якого не було здобуто доказів на підтвердження наявності в діях працівників поліції складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України.
Під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді від 20 березня 2024 року колегією суддів не було встановлено даних, які б вказували на неповноту, неправильність чи неефективність досудового розслідування, а в апеляційній скарзі не наведено належних доводів, які б слугували підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження та ухвали слідчого судді.
Повідомлення першого заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури та відповідь начальника слідчого управління ГУНП в Чернігівській області, датовані жовтнем 2022 року, на які посилається ОСОБА_6 , не є нововиявленими обставинами та не можуть бути прийняті до уваги під час перегляду ухвали слідчого судді від 20 березня 2024 року за нововиявленими обставинами, адже ця інформація була відома заявнику на час постановлення рішення про закриття кримінального провадження та судового розгляду в суді слідчим суддею.
Відповідно до повідомлення за підписом першого заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_10 , досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015270130000837 від 28.11.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, здійснюється з 02 грудня 2021 року слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області на підставі постанови першого заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури.
При цьому, ОСОБА_6 повідомлено, що 28 листопада 2015 року здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було доручено слідчому Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 , а здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокурору Козелецького відділу Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_9 .
Тобто, факт повноважень вказаних заявником осіб на здійснення досудового розслідування підтверджений та не ставиться під сумнів.
У відповіді першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_11 від 10 травня 2024 року зазначено, що кримінальне провадження за повідомленням ОСОБА_6 щодо фактів можливого заволодіння речовими доказами та перевищення службових повноважень працівниками поліції, було перевірене під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022270000000033, яке за відсутності складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 364 КК України, було закрите.
Керівнику Чернігівської окружної прокуратури було вказано на необхідність організації якісного процесуального керівництва досудовим розслідуванням та прийняття остаточного процесуального рішення у розумні строки. Перед керівництвом ГУНП в Чернігівській області ініційовано питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції, які допустили порушення вимог кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях.
Однак, у даній відповіді, на яку посилається ОСОБА_6 , як на підставу для перегляду ухвали слідчого судді від 20 березня 2024 року та скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, не вказано та не підтверджено, що слідчий Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 та процесуальний прокурор Козелецького відділу Ніжинської місцевої прокуратури ОСОБА_9 не мали процесуальних повноважень на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015270130000837 від 28.11.2015 за ч. 3 ст. 185 КК України.
Більш того, вказана у вищевикладених документах інформація жодним чином не спростовує висновків слідчого про відсутність в діях працівників поліції ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 364 КК України в рамках кримінального провадження № 42022270000000033, де предметом перевірки були зовсім інші обставини.
До того ж, ОСОБА_6 не наведено, яким чином відсутність повноважень у слідчого ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_9 доводять факт вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 364 КК України, коли факт того, що належними ОСОБА_6 мобільними телефонами незаконно заволоділа будь-яка службова особа правоохоронних органів, не був підтверджений під час досудового розслідування № 42022270000000033. Потерпілий і на даний час може звернутися до поліції та отримати належні йому мобільні термінали.
Аналіз змісту поданих ОСОБА_6 заяви та апеляційної скарги свідчить про те, що він просить переглянути ухвалу слідчого судді та скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження з надуманих підстав, що не є предметом розгляду в порядку ст. 459 КПК України, адже ці обставини не є нововиявленими в розумінні положень кримінального процесуального закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, окрім іншого зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Зі змісту заяви ОСОБА_6 та його апеляційної скарги вбачається, що він просить надати оцінку тим доказам, які раніше вже були досліджені, скасувати ухвалене судове рішення, при цьому нововиявлених обставин в заяві не наводить. Вказує лише на ті обставини, які знаходились у матеріалах кримінального провадження та були відомі слідчому судді під час постановлення ухвали, а тому не можуть вважатись нововиявленими.
Отже, коли не було встановлено нововиявлених обставин, а потерпілий домагається перегляду прийнятого судового рішення виключно заради відстоювання своєї точки зору щодо надання нової оцінки вже існуючим та перевіреним у судовому засіданні доказам, колегія суддів не знаходить законних підстав для задоволення апеляційної скарги та заяви про перегляд судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 424, 459-467 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 вересня 2024 року, якою залишено без задоволення заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 березня 2024 року, за нововиявленими обставинами, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14