Іменем України
08 жовтня 2024 року м. Кропивницький
справа № 398/4002/23
провадження № 22-ц/4809/1278/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року у складі судді Нероди Л. М. і
Короткий зміст позовної заяви
В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (пая) серії КР № 040425 від 04 липня 2007 року на ім'я ОСОБА_2 з кадастровим номером 352408000:02:000:0018, як незаконну.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2006 року за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку (пай) серії 1-КР № 00520816, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю на території Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області за № 16 від 21 травня 2002 року на ім'я ОСОБА_3 .
На підставі вказаного рішення суду Петрівським районним відділом земельних ресурсів на ім'я відповідача 04 липня 2007 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 040425.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2009 року рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2006 року скасовано з направленням справи на новий розгляд, а ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2011 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку закрито.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2016 року визнано недійсним Державний акт на землю серії КР № 040425 від 04 липня 2007 року, виданий на ім'я ОСОБА_2 .
Позивач вважав, що ОСОБА_2 юридично втратила право на державний акт з 19.12.2006, коли на підставі скасованого рішення суду вона незаконно одержала зазначений акт.
Оскільки, відповідач продовжила користуватись державним актом на земельну ділянку після судового рішення від 15 березня 2016 року, яким його визнано недійсним, а зазначена земельна ділянка включає в собі частку, що належить позивачу як спадкоємцю, останній звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки повернуто позивачеві.
Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала суду мотивована тим, що позивачем вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не були виконані у повному обсязі.
Короткий зміст апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто незаконно, упереджено та з надуманих підстав.
Ухвала Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2024 року про відмову в задоволенні заяви позивача про відвід судді є незаконною, оскільки ОСОБА_1 відвід не заявлявся, а суддею істотно порушено порядок розгляд заяви про самовідвід.
Висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваній ухвалі, про відсутність у позовній заяві ціни позову є безпідставним, оскільки позивачем в позовній заяві зазначено про неможливість зазначити ціну позову, а в заяві про виконання вимог суду від 12 лютого 2024 року визначено орієнтовану ціну позову. При цьому, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають грошовій оцінці.
Оскільки, судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху в порушення ч. 2 ст. 185 ЦПК України не зазначено точну суму судового збору, яка підлягає сплаті, та реквізити суду позивач сплатив його на власний розсуд.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Розгляд справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті шостому частини першої статті 353 цього Кодексу, а саме ухвала про повернення заяви позивачеві, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Виходячи з конструкції частини першої статті 6 Конвенції, можна зробити висновок, що в ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.
Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перешкод чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) ЄСПЛ також виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що п. 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» ((Bellet v. France)) від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28 жовтня 1998 року).
Право на отримання судового захисту означає, що суб'єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Вимоги до позовної заяви визначено статтею 175 ЦПК України.
Частиною третьою статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Перелік позовів, у яких визначається ціна позову, визначений статтею 176 ЦПК України.
У частині першій статті 185 ЦПК України зазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (пая) серії КР № 040425 від 04 липня 2007 року на ім'я ОСОБА_2 з кадастровим номером 352408000:02:000:0018, як незаконну (а. с. 1-2).
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2023 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації замельної ділянки та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків (а. с. 5).
Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штих-кодовим ідентифікатором № 06002472694946 підтверджується, що копію ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2023 року було отримано позивачем 09 лютого 2024 року (а. с. 11).
19 лютого 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 було надіслано до суду заяву на виконання вимоги ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2023 року, в якій зазначено орієнтовну ціну позову та надано квитанцію про сплату ОСОБА_1 1 135 грн 60 коп судового збору (а. с. 12-13).
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки повернуто позивачеві (а. с. 21).
Повертаючи позовун заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у позовній заяві позивачем зазначено вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки/пая серії КР №040425 від 04.07.2007 на ім'я ОСОБА_2 з кадастровим номером 35249890:02:000:0018, як незаконної, разом з тим, позивачем після усунення недоліків не зазначено, не обґрунтовано та документально не підтверджено ціну позову.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 372/466/20 (провадження № 61-19056св21) зазначив, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не підлягає грошовій оцінці.»
Аналіз змісту позовної заяви свідчить про те, що предметом позову ОСОБА_1 є скасування державної реєстрації земельної ділянки, що не пов'язано з підтвердженням права власності позивача на об'єкт нерухомого майна. Тобто, зазначена позовна вимога є немайновою, оскільки за своєю суттю вона не спрямована на збільшення майна позивача, яке можна оцінити вартісно.
Вимог про визнання права власності на земельну ділянку позивач не заявляв. Відповідно позов не підлягає грошовій оцінці.
Проте, суд першої інстанції на це уваги не звернув та помилково вважав, що в позовній заяві позивач повинен зазначити ціну позову та документально її підтверджувати.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, це положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, пункт 52).
ЄСПЛ зазначає, що «право на суд» включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення ЄСПЛ від01 березня 2002 року у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25; від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02, пункт 52).
За таких обставин висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв'язку з неусуненням її недоліків, з підстав недотримання вимог пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України є помилковим, а відповідно до статті 55 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції право позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд є порушеним.
До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 334/6032/23 (провадження № 61-1852св24).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст 379 ЦПК України).
Оскільки, суд першої інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, помилково повернув позовну заяву позивачеві, тому відповідно пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл суми судових витрат, понесених позивачем під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник