Справа № 761/37132/24
Провадження № 1-кс/761/24711/2024
07 жовтня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024105100001809 від 26.09.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, про арешт майна,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024105100001809 від 26.09.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, про арешт майна, яке вилучено під час огляду місця події 25.09.2024, за адресою: м. Київ, вул. Герцена 9, а саме, на: мотоцикл марки «Honda» моделі «VTR», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року випуску, жовтого кольору, номер шасі НОМЕР_2 ; ключ запалення, який поміщено до спеціального пакету №CRI1040664.
Клопотання мотивоване тим, що Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105100001809 від 26.09.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.09.2024 близько 20 год 39 хв. перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Герцена 9, у ході огляду місця події виявлено та вилучено мотоцикл марки «Honda» моделі «VTR», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року випуску, жовтого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , з явними ознаками зміни первинного номеру шасі, який в подальшому поміщено до спеціального майданчика для зберігання тимчасово вилучених транспортних засобів ГУНП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Г. Хоткевича, 20-Б.
Допитаний в якості свідка працівник УПП у м. Києві ОСОБА_4 , пояснив наступне, що 25.09.2024 о 18 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 9 , знаходячись на чергуванні у складі екіпажу «Мото 1», виявлено транспортний засіб «Honda» моделі «VTR», державний номерний знак НОМЕР_1 та водія транспортного засобу ОСОБА_5 . У ході спілкування з ОСОБА_5 стало відомо, що документів на вищевказаний транспортний засіб немає.
В подальшому у ході огляду транспортного засобу виявлено пошкодження та два номери шасі один з явними ознаками зміни кустарним способом, а також мав відмінності з базою ІПНП.
Під час відібрання пояснень ОСОБА_5 пояснив, що 25.09.2024 приблизно о 18 год. 00 хв. знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 9 , працівником мото-поліція його було зупинено. Вищевказаний мотоцикл знаходився у останнього в ремонті з початку повномасштабного вторгнення з 2022 року та йому не належить власником транспортного засобу є ОСОБА_6 . На вищевказаному мотоциклі виїхав з метою перевірки працездатності транспортного засобу. Також, ОСОБА_5 має фотографію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та у якому зазначено, що це дублікат свідоцтва НОМЕР_3 , первинний номер шасі змінено кустарно, номер шасі НОМЕР_2 , продубльовано в умовах НДБСЕ САНТАДОР, висновок УДАІ МВС України від 25.06.2011.
Вилучені під час огляду предмети мають значення для кримінального провадження та можуть бути використані як докази вчинення кримінального правопорушення.
26.09.2023 дізнавачем Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 винесено постанову про визнання виявлених предметів речовими доказами.
Відтак, з метою збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на вищезазначене майно.
Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Володілець тимчасово вилученого майна в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у провадженні Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105100001809 від 26.09.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України.
Звернення прокурора з клопотанням про арешт на вказане тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою дізнавача Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 від 26.09.2024 у кримінальному провадженні №12024105100001809 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовим доказом.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою дізнавача від 26.09.2024, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024105100001809 від 26.09.2024, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно яке вилучене під час огляду місця події 25.09.2024, проведеного за адресою: м. Київ, вул. Герцена 9 , а саме, на:
-мотоцикл марки «Honda» моделі «VTR», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року випуску, жовтого кольору, номер шасі НОМЕР_2 ;
-ключ запалення, який поміщено до спеціального пакету №CRI1040664.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1