Справа № 761/33373/23
Провадження № 1-кп/761/2331/2024
04 жовтня 2024 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
перекладача - ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №62022000000000379, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синджера Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 2551, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Лохвиця Полтавської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Плесецьке Васильківського району Київської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Данилівка Васильківського району Київської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України
В провадженні Шевченківського районного суду міста Києва знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022000000000379 від 13.06.2022, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 2551, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою від 07.08.2024 строк тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 продовжено до 05.10.2024, включно.
Ухвалою від 07.08.2024 відносно обвинуваченого ОСОБА_8 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби, строк дії якого визначено до 04.05.2024 включно.
Крім того, ухвалою від 07.08.2024 строк дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_12 продовжено до 05.10.2024, включно.
В судовому засіданні судом з урахуванням положень Кримінального процесуального закону щодо судового контролю за дотриманням прав обвинуваченого до спливу вказаного строку поставлене питання про доцільність продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 запобіжних заходів.
Прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 запобіжних заходів, в обґрунтування вказаних клопотань зазначила, що на даний час ризики передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати, а саме, те, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачуються у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, серед яких є особливо тяжкі кримінальні правопорушення, раніше судимі, відтак можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважав, що ризики позапроцесуальної поведінки обвинуваченого є не доведеними, відтак належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням в умовах слідчого ізолятору.
Обвинувачений ОСОБА_10 також просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , оскільки клопотання прокурора в частині наявності ризиків поза процесуальної поведінки обвинуваченого є формальними, а тому вважав, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити інший менш суровий запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав доводи свого захисника та також просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 , оскільки клопотання прокурора є формальним, обвинувачений має постійне місце проживання, а також міцні соціальні зв'язки, останній не має наміру переховуватися від суду. Крім того, захисник також зазначив, що обвинувачений потребує постійної медичної допомоги, оскільки має ВІЛ інфекцію, хронічний вірусний Гепатити С, а тому менш суровий запобіжний захід ніж тримання під вартою зможе у повному обсязі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та обвинувачений зможе отримувати належну медичну допомогу.
Обвинувачений ОСОБА_11 також просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він потребує постійної медичної допомоги.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував щодо продовження строку дії застосованого відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав доводи захисника та також не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, дослідивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов висновку про наступне.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане у тій чи іншій справи лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про його особу, який не одружений, не працює, на даний час на розгляді Солом'янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, обвинувачується у вчиненні двох особливо тяжких злочинів за один з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, а тому ризик щодо переховування від суду з метою уникнення покарання є цілком ймовірним.
При цьому судом взято до уваги, що судовий розгляд даної справи перебуває на початковому етапі, а тому існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема можливості перебуваючи на волі перешкоджати кримінальному провадженню, здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальні правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що ризики визначені ст.177 КПК України на які посилався прокурор а також доведеність тієї обставини, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для зміни обвинуваченим раніше застосованого запобіжного заходу, а тому є доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 .
Обговорюючи питання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про його особу, який є раніше судимою особою за вчинення корисливого злочину проти власності, за який засуджений до 7 років 6 місяців позбавлення волі (вирок на даний час не набрав законної сили), обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому ризик щодо переховування від суду з метою уникнення покарання є цілком ймовірним.
При цьому судом взято до уваги, що судовий розгляд даної справи перебуває на початковому етапі, а тому існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема можливості перебуваючи на волі перешкоджати кримінальному провадженню, здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальні правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від суду теж залишаться існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Відтак, суд дійшов висновку, що ризики визначені ст.177 КПК України на які посилався прокурор а також доведеність тієї обставини, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу, а тому є доцільним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 .
Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд вважає за необхідне при продовженні їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України, з огляду також на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов'язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Вирішуючи питання щодо продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим та прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, аналізуючи у сукупності положення ст. ст. 177, 183, 194 КПК України, можна дійти висновку, що правова конструкція ст. 183 КПК України передбачає можливість як застосування щодо особи, так і продовження строку дії вже існуючого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише за умови обов'язкового одночасного існування усіх трьох факторів, визначених ст. 194 КПК України: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, шляхом системного тлумачення норм КПК України, можна дійти до висновку, що законодавцем прямо передбачено імперативну заборону застосовувати, чи продовжувати вже застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у разі якщо прокурором не буде доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (у разі недоведеності якого-небудь іншого фактору передбаченого ст. 194 КПК України - застосування будь-якого запобіжного заходу буде визнано кричущим порушенням законодавства). При цьому як з точки зору формальних вимог, закріплених в чинному КПК України, так і з точки зору загальної логіки теорії кримінального процесуального права, кожного разу сторони повинні наново обстоювати свої правові позиції з приводу наявності чи відсутності підстав для продовження запобіжного заходу. Судом безумовно може враховуватись попередня позиція з цього питання, однак жодним чином суд не пов'язаний нею під час кожного наступного розгляду клопотань сторін поданих в порядку ст. 331 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за умови того, що під час судового засідання судом було встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу на які вказує прокурор у своїх клопотаннях про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, водночас прокурором не доведено того, що більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішень, зокрема, «Харченко проти України» від 10.02.2011, «Фельдман проти України» від 08.04.2010 неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
У рішенні від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини щодо застосування п. 3 ст. 5 Конвенції вказав, що після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того, ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у п. 3 ст. 5 Конвенції (п. 66 рішення від 09.01.2003 у справі «Шишков проти Болгарії», п. 40 рішення від 10.06.2008 у справі «Тейс проти Румунії»).
Таким чином, сукупність встановлених в судовому засіданні даних про особу обвинуваченого ОСОБА_11 , має постійне місце проживання, тривалість перебування обвинуваченого під вартою, вік обвинуваченого, стан здоров'я його, який потребує медичної допомоги, а також заявлені прокурором ризики, що приймались до уваги під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, та продовження строку дії такого запобіжного заходу, які на думку суду, на даний час значно зменшились та втратили свою значущість, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме, що на початку слідства ризики можуть враховуватись судом при обранні найсуворішого запобіжного заходу, а в подальшому, поступово, у міру того, як просувалось досудове розслідування, позиція підозрюваного у справі, так і сам ризик негативного впливу на хід розслідування, неминуче втрачає своє значення («Летельє проти Франції» рішення від 26.06.1991, «І.А. проти Франції» рішення від 23.09.1998), суд дійшов висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_11 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною кожному залишати своє місце проживання з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня, який, з урахуванням усіх обставин справи, на думку суду, буде достатнім запобіжним заходом, спроможним забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти спробам переховуватися від суду.
Вирішуючи питання щодо продовження строку дії застосованого відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд зазначає наступне.
Так, проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 , який обвинувачуються у вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, міри покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а усвідомлення обвинуваченим цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому суд нагадує про те, що свідки у кримінальному провадженні не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання такого ризику.
Таким чином, з'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 на які послався прокурор у своєму клопотанні, обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та чи переважають характеризуючі дані щодо осіб обвинувачених ці ризики, суд враховує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
Висунення ОСОБА_8 обвинувачення у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, фактичні обставини за яких йому інкримінується вчинення цього правопорушень та наслідки його вчинення, міра покарання, яка загрожує у разі визнання винуватими у скоєнні цього кримінального правопорушення, у сукупності свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого ОСОБА_8 у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відтак, суд, розглянувши питання про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо кожного з обвинувачених та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище доводів, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу ніж домашній арешт не можна буде запобігти вказаним ризикам.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , такі обов'язки, а саме: прибувати за кожним викликом до суду на визначений ним час; не відлучатися за межі Київської області, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; уникати спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Керуючись ст. 314-316, 331, 369-372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 02 грудня 2024 року включно.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 02 грудня 2024 року включно.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
Змінити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Заборонити ОСОБА_11 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_5 , у період часу з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, окрім часу необхідного для лікування, строком на 60 днів, тобто до 02.12.2024 включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України:
-прибувати за кожним викликом до суду на визначений ним час;
-не відлучатися за межі Київської області, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
-уникати спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у даному кримінальному провадженні.
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільнити негайно з під варти.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , у період часу з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, строком на 60 днів, тобто до 02 грудня 2024 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України:
-прибувати за кожним викликом до суду на визначений ним час;
-не відлучатися за межі Київської області, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
-уникати спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у даному кримінальному провадженні.
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, обвинуваченим, його захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1