Справа № 761/10797/24
Провадження № 2/761/6381/2024
21 серпня 2024 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого-судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Лаврук Ю.В.
за участю:
представника позивачки: ОСОБА_1
представника відповідача: Молдавської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства ?Страхова компанія ?ББС Іншуранс? про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних
В березні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Акціонерного товариства ?Страхова компанія ?ББС Іншуранс? (надалі - АТ ?СК ?ББС Іншуранс?), в якому просила суд:
-стягнути з АТ ?СК ?ББС Іншуранс? на її ( ОСОБА_3 ) користь невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 192 860, 75 грн.;
-стягнути з АТ ?СК ?ББС Іншуранс? на її ( ОСОБА_3 ) користь пеню у розміні 42 169, 69 грн., 3% річних у розмірі 3 610, 91 грн. та інфляційній втрати у розмірі 3 465, 12 грн., 20 000, 00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що 14 вересня 2022 року приблизно о 06 год. 00 хв. на вулиці Зелена в с.Шрамківка Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом ?Mersedes Benz Sprinter?, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 (донька позивачки). Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 загинула на місці пригоди. Вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 18 січня 2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 України. На час скоєння вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована полісом № ЕР 210031127 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 07 грудня 2022 року ОСОБА_3 звернулась до СК ?Брокбізнес? з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Одночасно, з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду нею було подано заяву про виплату страхового відшкодування - витрат на поховання та моральну шкоду. 11 січня 2023 року ОСОБА_3 отримала страхову виплату. 23 травня 2023 року ОСОБА_3 було подано заяву про виплату страхового відшкодування, яка пов?язана зі спорудження пам'ятника. В цей же день, страхова виплата по відшкодуванню витрат понесених на спорудження пам?ятника у розмірі 29 000, 00 грн. була виплачена. В послідуючому, 20 липня 2023 року ОСОБА_3 було подано заяву про виплату страхового відшкодування, у зв?язку із втратою годувальника. Листом від 28 серпня 2023 року страхова компанія відмовила їй ( ОСОБА_3 ) у виплаті страхового відшкодування у зв?язку із втратою годувальника посилаючись на те, що відсутні правові підстави для виплати зазначеного виду страхування. Відмову у виплаті страхового відшкодування вважає незаконною, а тому змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
23 квітня 2024 року до канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшов письмовий відзив. У своєму відзиві, представник відповідача зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_3 не визнає. Свої зобов?язання, передбачені ЗУ ?Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів? з боку СК ?ББС Іншуранс? перед ОСОБА_3 виконало у повному обсязі. Головною підставою для відмови позивачці у виплаті страхового відшкодування у зв?язку із втратою годувальника слугувало те, що останньою не було підтверджено її ( ОСОБА_3 ) перебування на утриманні у своєї померлої доньки - ОСОБА_5 .
В судовому засіданні представник позивачки на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача, в судовому засіданні підтримала поданий відзив та просила суд, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухав пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, що ОСОБА_3 (позивачка) - рідна мати покійної ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с.9).
Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).
14 вересня 2022 року приблизно о 06 год 00 хв. на вулиці Зелена в с.Шрамківка Золотоніського району Черкаської області, водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом ?Mersedes Benz Sprinter?, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 від отриманих травм, ОСОБА_6 померла на місці.
Вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 18 січня 2023 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов?язків, передбачених ст.76 КК України (а.с.14-15).
Вирок суду набрав законної сили.
Із лікарського свідоцтва про смерть, виданого 15 вересня 2022 року вбачається, що причина смерті ОСОБА_5 - велосипедист травмований при зіткненні з легковим автомобілем чи автофургоном (а.с.17).
На час скоєння вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована СК ?Брокбізнес?, згідно поліса № ЕР 210031127 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як вбачається із проколу №61 позачергових Загальних зборів ПАТ ?СК ?Брокбізнес? від 11 грудня 2023 року, прийнято рішення про зміну повного найменування товариства з Приватне акціонерне товариство ?Страхова компанія ?Брокбізнес? на Акціонерне товариство ?Страхова компанія ?ББС Іншуранс?.
07 грудня 2022 року ОСОБА_3 звернулась до СК ?Брокбізнес? з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 14 вересня 2022 року, близько 06 год. 00 хв. Черкаська область Золотоніський район с. Шрамківка, вул. Зелена. Учасник ДТП ?Mersedes Benz ?, номерний знак НОМЕР_1 , поліс ОСЦПВВНТЗ:210031127 ПАТ ?СК ?Брокбізнес?. Потерпіла ОСОБА_5 - загинула на місці ДТП (а.с.32).
Одночасно, з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду нею було подано заяву на належне відшкодування: моральної шкоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат; витрати на поховання (а.с.33).
23 травня 2023 року ОСОБА_3 було подано заяву про належне відшкодування: витрат на спорудження пам'ятника.
В судовому засіданні представник позивачки зазначив, що ОСОБА_8 в рахунок виплати страхового відшкодування було сплачено 127 139, 25 грн.
Однак, ліміт страхового відшкодування складає 320 000, 00 грн., а тому, на думку представника позивачки, зі СК ?ББС Іншуранс ? підлягає стягненню 192 860, 75 грн., відповідно до ч.2 ст.27 Закону України ?Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?.
Представником відповідача в судовому засіданні підтверджено, що з боку страхової компанії ОСОБА_3 виплачено страхове відшкодування за витрати понесені останньою на поховання та спорудження пам?ятника, чим СК ?ББС Іншуранс? виконала у повному обсязі належним чином свої зобов?язання. Крім того, звернула увагу суду на той факт, що ОСОБА_7 витрати на поховання ОСОБА_5 були відшкодовані, про що зазначено у вироку Драбівського районного суду Черкаської області. Однак, незважаючи на дану обставину, страховою компанією, все одно, було відшкодовано ОСОБА_3 витрати, які вона понесла у зв?язку із поховання ОСОБА_5 .
В послідуючому, 20 липня 2023 року ОСОБА_9 було подано заяву про виплату страхового відшкодування, у зв?язку із втратою годувальника.
Листом ПрАТ СК ?Брокбізнес? №1696-05 від 28 серпня 2023 року ОСОБА_3 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Свою відмову у виплаті страхового відшкодування, страхова компанія обгрунтувала тим, що будь-яких даних про те, що потерпіла ОСОБА_3 перебувала на утриманні ОСОБА_5 або мала право на день смерті останньої право на одержання від неї утримання, СК ?Брокбізнес? не надано. Отже, відсутня підстава виплати страхового відшкодування, передбачена п.27.2 ст.27 Закону України ?Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України ?Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?, для отримання страхового відшкодування потерпілий, чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові заявника, його місце проживання або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості, що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Відповідно до п. 35.2 ст. 35 Закону України ?Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?, до заяви додаються:
а) паспорт громадянина а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Відповідно до ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого правовідносини на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на утримання від його утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Згідно п.2 абз.2 ч.1 ст.1200 ЦК України, шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.
Зміст поняття ?непрацездатні громадяни? розкривається у статті 1 Закону України ?Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування?, відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі дітей з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію за зв?язком із втратою років відповідно до закону.
Відповідно до п.1.3 ст.1 ?Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?, потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров?ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Тобто, в розумінні Закону України ?Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?, потерпілим є дочка позивачки - ОСОБА_5 .
Відмовляючи ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування, страховою компанією було зазначено, що з боку останньої не було доведено того, що: вона дійсно перебувала на утриманні своєї доньки; факт спільного проживання не є належним доказом, який свідчить про утримання (відсутні докази ведення спільного господарства та інше); не надано доказів про розмір її щомісячних доходів (розмір пенсії, так як позивачка, особа, яка досягла пенсійного віку).
В підтвердження факту перебування ОСОБА_3 на утриманні покійної доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_3 страховій компанії було надано довідку №902, виданої 08 грудня 2022 року виконавчим комітетом Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, де зазначено, що:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 та мала склад сім?ї:
ОСОБА_10 - мати, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_11 - брат, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Дослідивши надану довідку, суд оцінює її лише, як доказ місця реєстрації померлої ОСОБА_5 та складу сім?ї на день її смерті (а.с.19).
Пояснення представника позивачки в тім, що дана довідка є належним доказом, яка підтверджує спільне ведення господарства між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а також факт перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_5 , судом не приймаються до уваги та оцінюються критично.
Суд погоджується з думкою представника відповідача, що дана довідка не є належним та допустимим доказом підтвердження факту спільного проживання та факту перебування на утриманні.
Крім того, під час розгляду справи представником позивачки не оспорювалось того, що з боку позивачки до страхової компанії не було надано жодного доказу, щодо розміру щомісячного доходу ОСОБА_3 , як то, довідки з Пенсійного фонду. Представником позивачки було зазначено, що ОСОБА_3 не було надано довідку до страхової компанії про розмір її доходів та пенсії у зв?язку з тим, що до Пенсійного фонду для призначення пенсії за віком вона не зверталась. На даний час, ОСОБА_3 має намір отримати страхову суму, як особа, яка перебувала на утриманні своєї померлої доньки ОСОБА_5 , а в послідуючому, має намір звернутися до Пенсійного фонду з заявою для призначення їй пенсії не за віком, а саме, як особа, яка перебувала на утриманні покійної доньки ОСОБА_5 .
Під час розгляду справи, судом достовірно встановлено, що з боку позивачки страховій компанії не було надано належних доказів факту перебування останньої на утриманні померлої доньки.
В свою чергу, позивачкою та її представником, всупереч пп. е) п. 35.2 ст. 35 Закону України ?Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?, з дати звернення до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування і по теперішній час не було надано:
- документів, що підтверджують перебування позивачки на утриманні потерпілої;
- доказів про розмір пенсій, які отримувала позивачка.
Між тим, відповідно до ч.1 ст.202 Сімейного Кодексу України, повнолітні дочка, син зобов?язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов?язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов?язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.
При цьому, з боку позивачки доведено лише одну із обов'язкових підстав для виникнення обов?язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, а саме: непрацездатність.
Однак, всупереч вимогам статей 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України, позивачкою не доведено потребу у матеріальній допомозі.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27.2 ст.27 ?Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?, страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно ст.7 Закону України ?Про державний бюджет України на 2022 рік?, прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Як зазначалось раніше, довідка про розмір пенсії позивачки до страхової компанії та до суду не надавалася, а тому, не можливо встановити чи був цей розмір меншим ніж прожитковий мінімум осіб, що свідчить про не доведення з боку ОСОБА_3 факту необхідності її утримання ОСОБА_5 .
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №165/325/17 від 18 квітня 2018 року, факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Позивач на день смерті сина не працював, був інвалідом 2 групи загального захворювання довічно, отримував пенсію по інвалідності, перебував на диспансерному обліку з діагнозом ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги, гіпертонічна хвороба другої стадії, серцева недостатність другої А-Б стадії.
Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син обов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатні члени сім?ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв?язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт ?г? пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 ?Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди?).
Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.
Проте, судом не ураховано, що предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого і доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі.
Сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні.
Також судові рішення не містять встановлених фактичних обставин справи, які б свідчили про потребу позивача у матеріальній допомозі, передбаченою статтею 202 СК України.
Отже, позиція відповідача щодо невиплати страхового відшкодування по утриманню є повністю обґрунтованою та законною, так як, ОСОБА_3 для набуття права на отримання зазначеної виплати, необхідно довести, що вона ( ОСОБА_3 ), як непрацездатна особа мала дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.
Також, Верховний Суд в постанові від 05 вересня 2019 року у справі 212/1055/18-ц, зробив висновки, що доказуванню підлягають: факт родинних відносин, факт перебування на утриманні померлого, потреба у матеріальній допомозі.
Зобов?язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Верховного суду у справі № 381/1349/22 від 20 березня 2024 року зазначено, що повне утримання означає відсутність у члена сім?ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов?язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з?ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.
З урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, так як, в судовому засіданні не доведено сам факт перебування останньої ( ОСОБА_3 ) на утриманні ОСОБА_5 , а також необхідності у даному утриманні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України , ст.ст.1200 ЦК України, ст.202 СК України, ст. 35 ЗУ ?Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?, суд
Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства ?Страхова компанія ?ББС Іншуранс? (місцезнаходження: м. Київ, вул. Білоруська, 3) про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: