Справа № 755/16850/24
"03" жовтня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105040001382 від 25.09.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баликесір, республіка Туреччина, громадянина республіки Туреччина, неодруженого, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,
Встановлено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної Безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовж року строком на теперішній час.
В ході проведення дізнання встановлено, що 25.09.2024, приблизно о 01 годині 35 хвилин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за адресою: АДРЕСА_3 .
В цей час у ОСОБА_2 виник протиправний умисел направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на вчинення хуліганства, а саме грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, ОСОБА_2 , прагнучи показати зневагу до загальноіснуючих правил і норм поведінки в суспільстві, усвідомлюючи, що його дії мають відкритий характер та їх почують сторонні особи з числа мешканців прилеглих будинків, порушуючи комендантську годину та спокій громадян у нічний час доби, на ґрунті явної зневаги до громадян, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом та з особливою зухвалістю, з хуліганських мотивів та з метою грубого порушення громадського порядку, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою самоутвердження, взяв стартовий пістолет марки « RetayPM 23 » калібру 9 мм та здійснив ним близько п'яти пострілів біля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після чого, ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, однак в подальшому був затриманий працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Частинами 2,3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
До обвинувального акту прокурором ОСОБА_5 долучено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку він беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.
Також, у вказаній заяві зазначив про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, в заяві захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_6 , за перекладом ОСОБА_7 , засвідчено добровільність та беззаперечність визнання винуватості підозрюваним, підтверджено його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) кримінального проступку.
Враховуючи вимоги усталеної судової практики, зокрема постанову колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 25.05.2022 року у справі № 755/20668/19 та Постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», постанови Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №749/1092/16, вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК) слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.
З огляду на те, що формулювання обвинувачення та встановлені обставини не свідчать, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) своїми хуліганськими діями із застосуванням пристрою, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, заподіяв чи намагався заподіяти будь-якій особі тілесні ушкодження або створював реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян або конкретній особі, він повинен нести відповідати фактично лише за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК.
Отже, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей Кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), передбаченою ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) на обліку у лікаря -психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, має задовільний стан здоров'я, не є особою, яка досягла пенсійного віку, відсутні відомості щодо наявності інвалідності І та ІІ групи, спосіб життя, ставлення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини першої статті 296 КК України у виді обмеження волі,оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченої, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Дане остаточне покарання (обмеження волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Враховуючи викладене суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) у виді обмеження волі пропорційним вчиненому злочину та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Підстав для вирішення питань, пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що, відповідно до ст. 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні вирішено, згідно положень ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Запобіжний захід не обирався.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнутиз ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта (висновок експерта від 25.09.2024 року №СЕ-19/111-24/55654-БЛ) в сумі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 коп.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- оптичний носій інформації (CD-R диск на якому міститься відеозапис з огляду місця події від 25.09.2024 року) - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- оптичний носій інформації (CD-R диск на якому міститься відеозапис з камер відеоспостереження, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ) - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- полімерний пакет білого кольору з індивідуальним номером « НОМЕР_1 », в який було перепаковано картонну коробку опечатану клейкою пломбою «Національна поліція» NPU2282420, в середині якого револьвер пістолетом моделі «RETAYT23 Cal. 9 mm P.A.K.» НОМЕР_2, калібру 9 мм P.A.K. чорного кольору, який не являється вогнепальною зброєю та 5 (п'ять) патронів з маркуванням «НОМЕР_3.», які не належать до боєприпасів вогнепальної зброї, передані до камери схову Дніпровського УП ГУНП в м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На виконання вимог п. 18 ч. 3 ст. 42, ч. 4 ст. 376 КПК України, направити копію вироку до ТУ ДСА України в м. Києві, для здійснення перекладу з української мови на турецьку.
Суддя