Справа № 461/5910/24 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 33/811/1255/24 Доповідач: Романюк М. Ф.
04 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю представника Львівської митниці Держмитслужби України Зирянова О.Ю., захисника Федорова Д.С. (у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 23 липня 2024 року,
встановив:
Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 23 липня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України та накладено стягнення у виді виді конфіскації транспортного засобу - автомобіля «OPEL ZAFIRA», р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605 (шістсот пять) грн. 60 коп. судового збору.
Згідно з постановою судді, 20.06.2024 року о 18 годині 50 хвилин громадянин України ОСОБА_1 прямував з України в РП через митний пост «Мостиcька» Львівської митниці смугою руху митного контролю «червоний коридор» транспортним засобом «VW CRAFTER» р.н. НОМЕР_3 , в якості водія.
Під час проходження митного контролю та митного оформлення вищезазначеного транспортного засобу встановлено, що на даного громадянина спрацював профіль ризику «Орієнтування» 000, що наявна інформація про ввезення у попередніх періодах інших ТЗ, по яких відсутні відомості щодо подальшого вивезення.
Шляхом здійснення оперативного запиту до Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та на підставі аналізу переміщень за даними «Журналу пункту пропуску» та «Диспетчера зони митного контролю» АСМО «Інспектор», в процесі здійснення митних формальностей з'ясовано, що громадянин України ОСОБА_1 ввіз на митну територію України наступний транспортний засіб:
легковий автомобіль «OPEL ZAFIRA», р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці 17.10.2023 о 20:29:59 в митному режимі «Тимчасове ввезення до 60 днів» під зобов'язання про зворотне вивезення № UA305090/2023/2984 від 17.10.2023 з терміном тимчасового ввезення ТЗ (за даним зобов'язанням) до 23.10.2023р.
Однак, вказаний вище ТЗ на момент складання протоколу, згідно з даними АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, за межі митної території України вивезений не був, в інший митний режим не поміщений.
На постанову судді Хмельов І.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову судді скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження особа зазначає, що розгляд справи відбувся без його участі, а копію постанови отримав 07.08.2024.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що постановляючи рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 481 МК України, суддя допустив неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Звертає увагу, що у матеріалах справи та постанові судді неправильно зазначено його прізвище, а саме: « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 », а відтак відсутні підстави застосовувати таку санкцію як конфіскація вищезазначеного автомобіля, який належить йому - ОСОБА_1 , до правопорушника ОСОБА_1 .
Аналогічно зазначає, що у матеріалах Львівської митниці ДМС, а як наслідок, і у постанові неправильно зазначено адресу проживання: «Коростишівський район» замість «Коростенський район».
Окрім цього вказує, що ним подавалися заяви до Закарпатської митниці ДМС про неможливість вивезти в установлений термін автомобіль «OPEL ZAFIRA», р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , через погіршення стану здоров'я та перебування на лікарняному, що підтверджується відповідними документами.
Зазначає, що суд першої інстанції при накладенні стягнення не врахував особу як правопорушника, майновий стан, обставини, які пом'якшують та обтяжують правопорушення.
ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився. Адвокат Федоров Д.С. не заперечив про розгляд апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_4 , на підтримку апеляційної скарги, думку представника митниці ОСОБА_5 , щодо законності судового рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Згідно з ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також; з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 , вчинив порушення митних правил, передбачених ч. 6 ст. 481 МК України та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 486, 489 МК України належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
На переконання апеляційного суду, при розгляді справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повній мірі.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 в порушенні митних правил, передбачених ч. 6 ст. 481 МК України підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил №0777/20900/24 від 20.06.2024 року до якого ОСОБА_1 зауважень не зазначив, витягами з інформаційних систем митного органу (АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМСУ), копіями контрольного талону, паспорта ОСОБА_1 та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією зобов'язання ОСОБА_1 про зворотне вивезення транспортного засобу - автомобіля «OPEL ZAFIRA», р.н. НОМЕР_1 , доповідною запискою представника митниці.
Вказані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.
Частиною 6 статті 481 МК України, передбачена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
Згідно зі ст. 103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Таким чином, ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування на митну територію України більше ніж на тридцять діб, що підтверджується матеріалами справи.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені докази встановлюють факт ввезення зазначеного вище транспортного засобу на територію України, митний режим ввезення та відсутність даних про його своєчасне вивезення.
Також судом зазначено, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про факт ввезення автомобіля та наявність відповідного зобов'язання, жодних доказів, заяв чи клопотань до суду чи митного органу не подав. Відомості про наявність обставин, які виключають адміністративну відповідальність у матеріалах справи відсутні, до митного органу ОСОБА_1 з приводу ввезення або вивезення транспортного засобу, у встановленому законом порядку не звертався.
Апеляційним судом не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між обставинами, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для звільнення від відповідальності, та можливістю виконання нею обов'язку, встановленого ч. 6 ст. 380 МК України.
Невірно зазначений у протоколі про порушення митних правил та постанові суду прізвище « ОСОБА_2 » з урахуванням вірно зазначеного « ОСОБА_3 », а також адреса проживання: «Коростишівський район» замість «Коростенський район», не можуть слугувати підставою для визнання протоколу недопустимим доказом та закриття провадження у справі, оскільки є технічною опискою та підлягає виправленню.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245,280КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини,що мали значення для правильного вирішення справи й обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбачених ч. 6 ст. 481 МК України.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 23 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 23 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 , без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк