03 жовтня 2024 року м. Київ № 320/21578/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся суддя у відставці ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, двох років навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному Червонопрапорному училищі як періоду проходження строкової військової служби; половини строку навчання (з 1 вересня 1996 року по 21 червня 1999 року) у Військовому університеті; трьох років роботи в галузі права на посаді члена військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, двох років навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному Червонопрапорному училищі як періоду проходження строкової військової служби; половини строку навчання (з 1 вересня 1996 року по 21 червня 1999 року) у Військовому університеті; трьох років роботи в галузі права на посаді члена військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу, а також здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 64 відсотків суддівської винагороди з 16 жовтня 2023 року.
В обґрунтування позову зазначено, що пенсійним органом протиправно не зараховано до стажу роботи періоди проходження строкової військової служби, навчання у вищому закладі освіти та роботи у галузі права, що давала право на призначення суддею.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив, вказав, що до стажу роботи на посаді судді зараховано період з 09.09.2002 по 04.10.2023, який становить 21 рік. Розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 133214,38 грн (52% від суддівської винагороди). Відповідач вказує, що з огляду на вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів» два роки навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному Червонопрапорному училищі як періоду проходження строкової військової служби, половина строку навчання (з 1 вересня 1996 року по 21 червня 1999 року) у Військовому університеті та три роки роботи в галузі права на посаді члена військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу не можуть бути враховані, адже такий стаж дає право лише на відставку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З 04.08.1984 по 24.06.1989 позивач був курсантом Харківського вищого військового авіаційного інженерного Червонопрапорного училища (диплом НОМЕР_1 ), з 1996 року по 1999 рік навчався у Військовому університеті (місто Москва) на денній формі навчання, та отримав повну вищу юридичну освіту за спеціальністю «Юриспруденція» (диплом БВС 0543629).
У період з 12.07.1999 по 13.08.2002 позивач обіймав посаду члена військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу.
З 09.09.2002 по 04.08.2003 ОСОБА_1 обіймав посаду судді військового місцевого суду Черкаського гарнізону. Указом Президента України від 04.08.2003 № 802/2003 позивач призначений на посаду судді військового місцевого суду Черкаського гарнізону строком на п'ять років, Постановою Верховної Ради України від 15.01.2009 № 887-VІ обраний на посаду судді цього суду безстроково, а Указом Президента України від 13.05.2009 № 314/2009 переведений на посаду судді військового місцевого суду Київського гарнізону.
Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 № 2757-VІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду, а Указом Президента України від 28.09.2018 № 296/2018 переведено на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 № 950/0/15-23 позивача звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, а наказом Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2023 № 51 к/гс відраховано зі штату суду.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 № 950/0/15-23 стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку, становить 27 років 5 місяців 19 днів.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 16.10.2023 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Розмір призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.11.2023 № 262640006265, становить 52 відсотка суддівської винагороди, а спеціальний стаж, що дає право на щомісячне грошове утримання становить 24 роки 1 місяць 29 днів.
При ознайомленні з матеріалами пенсійної справи позивачем виявлено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання, обчислений з урахуванням стажу 24 роки 1 місяць 29 днів, повинен був становити 58 відсотків (50 відсотків за 20 років стажу роботи на посаді судді та по два відсотки за кожен додатковий рік стажу), а не 52 відсотка суддівської винагороди. Крім того до стажу роботи на посаді судді не було враховано три роки стажу роботи за спеціальністю, наявність якого була передбачена в якості вимоги до громадян України для зайняття посади судді. У разі зарахування трьох років роботи у галузі права, розмір щомісячного довічного грошового утримання додатково збільшиться б на 6 % та становив 64 % суддівської винагороди.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявами від 30.01.2024, в якій просив переглянути загальний відсоток розрахунку пенсії від заробітку відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та від 06.03.2024, в якій просив надати роз'яснення щодо загального відсотку розрахунку пенсії від заробітку згідно протоколу від 10.11.2023.
Листом від 25.03.2024 № 10961-9465/Ф-02/8-2600/24 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що відповідно до матеріалів, наданих разом із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання від 16.10.2023 та рішення Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 № 950/0/15-23 стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді становить 21 рік, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52 %. Також відповідач повідомив, що через невідповідність посади відсутні підстави для зарахування періоду з 12.07.1999 по 13.08.2002 (член військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу), оскільки у довідці Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 № 02.7-36/193 зазначено, що ОСОБА_1 працював суддею військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу.
Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу про відмову у здійсненні перерахунку грошового утримання, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положеннями статті 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.
У статті 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Судом встановлено, що на час виходу у відставку та призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі по тексту - Закон України № 1402-VІІІ).
Частинами першою, третьою статті 116 Закону України № 1402-VIІІ встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 такого Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону України № 1402 VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
- судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
- члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності вказаним Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Системний аналіз статті 137 Закону України № 1402-VIІІ у взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв'язку із набранням чинності Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у рішенні від 22.11.2018 у справі № 9901/805/18, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII (далі Закон № 2862-XII) в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді вперше, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12.10.1967 у редакції, чинній на час навчання позивача у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному Червонопрапорному училищі, громадяни, прийняті до військово-навчальних закладів, є такими, що перебувають на дійсній військовій службі і називаються курсантами. На них поширюються обов'язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби. Вони та їхні сім'ї користувалися правами, пільгами та перевагами, встановленими чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та їхніх сімей.
Згідно з пунктом 1 статті 13 вказаного Закону для солдатів і сержантів Радянської Армії, берегових частин і авіації Військово-Морського Флоту був установлений дворічний строк дійсної військової служби.
Положеннями частини першої статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на момент набрання ним чинності передбачалось, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
На момент виходу позивача у відставку частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
05.08.2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 № 2509-VIII (далі Закон № 2509-VIII), пунктом 18 розділу І якого статтю 137 Закону України № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/537/19, досліджуючи питання обґрунтованості зарахування/незарахування судді, призначеному (обраному) до набрання чинності Законом № 2509-VIII, до стажу його роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, зазначила наступне: «Виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи)».
За результатами системного аналізу статті 137 Закону України № 1402-VIII у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1402-VIII, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі дійшла висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Закон України № 2509-VIII набрав чинності 05.08.2018, тобто до прийняття Вищою радою правосуддя рішення від 03.10.2023 № 950/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Таким чином, до стажу роботи позивача на посаді судді, що враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додатково зараховується стаж роботи, вимога щодо якого визначалась законом та надавала право на призначення на посаду судді.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді військового місцевого суду Черкаського гарнізону, на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Необхідність зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 9901/537/19, від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18, від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19 та постановою Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 560/499/19.
За змістом правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 07.11.2019 у справі № 727/4435/17, невключення до стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби та врахування для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 № 950/0/15-23 загальний стаж роботи, який дає позивачу право на відставку, становить 27 років 5 місяців 19 днів та включає такі періоди:
- роботи безпосередньо на посаді судді військового місцевого суду Черкаського гарнізону, військового місцевого суду Київського гарнізону, Київського апеляційного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду, всього 21 рік 24 дні;
- два роки навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному Червонопрапорному училищі як період проходження строкової військової служби;
- половина строку навчання (з 01.09.1996 по 21.06.1999) у Військовому університеті;
- три роки роботи в галузі права на посаді члена військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу.
Відповідні періоди відображені у розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, від 04.10.2023 № 02.7-36/184, складеному відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці органами Пенсійного фонду України, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1.
Разом з тим, зазначені періоди стажу пенсійним органом при розрахунку для позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проігноровано.
Таким чином, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посаді судді (21 рік 24 дні), належить враховувати також два роки навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному Червонопрапорному училищі як період проходження строкової військової служби, половину строку навчання (з 01.09.1996 по 21.06.1999) у Військовому університеті, що становить 1 рік 4 місяці 25 днів та три роки роботи в галузі права на посаді члена військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу.
У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вказувало на те, що відповідні періоди роботи зараховуються лише до стажу, що дає право на відставку.
Відповідно до усталеної та послідовної практики Верховного Суду, що викладена у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 28.08.2023 у справі № 360/6255/21 стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Отже, невключення відповідачем до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу та роботи на посаді члена військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу, є неправомірним.
Дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, двох років навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному Червонопрапорному училищі як періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання (з 1 вересня 1996 року по 21 червня 1999 року) у Військовому університеті, що становить 1 рік 4 місяці 25 днів та трьох років роботи в галузі права на посаді члена військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу, за таких обставин є протиправним.
Що стосується перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 64 % суддівської винагороди суд відмічає таке.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону України 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві усіх складових суддівського стажу ОСОБА_1 , зазначеного у розрахунку Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2023 № 02.7-36/184 та в рішенні Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 № 950/0/15-23, призвело до зменшення відсоткового значення довічного грошового утримання позивача з 64% до 52%.
Крім того, згідно з рішенням від 16 листопада 2023 року № 262640006265, визнавши наявність у позивача спеціального стажу, що дає право на щомісячне грошове утримання судді, в обсязі 24 років 1 місяця 29 днів, відповідач здійснив розрахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 52% суддівської винагороди, що відповідає спеціальному стажу в 21 повний рік. Розмір щомісячного довічного грошового утримання, обчислений з урахуванням стажу 24 роки 1 місяць 29 днів, повинен був становити 58 % (50 % за 20 років стажу роботи на посаді судді та по 2% за кожен додатковий рік стажу), а не 52 % суддівської винагороди.
З урахуванням наведеного Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві слід зобов'язати зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, два роки навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному Червонопрапорному училищі як періоду проходження строкової військової служби; половину строку навчання (з 1 вересня 1996 року по 21 червня 1999 року) у Військовому університеті, що становить 1 рік 4 місяці 25 днів; три роки роботи в галузі права на посаді члена військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу, а також здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 64 відсотків суддівської винагороди з 16 жовтня 2023 року, тобто з дня призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відомостями квитанції, наявної в матеріалах справи. Відтак, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, сума судового збору в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, двох років навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному Червонопрапорному училищі як періоду проходження строкової військової служби; половини строку навчання (з 01.09.1996 по 21.06.1999) у Військовому університеті; трьох років роботи в галузі права на посаді члена військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, два роки навчання у Харківському вищому військовому авіаційному інженерному Червонопрапорному училищі як періоду проходження строкової військової служби; половину строку навчання (з 01.09.1996 по 21.06.1999) у Військовому університеті, що становить 1 рік 4 місяці 25 днів; три роки роботи в галузі права на посаді члена військового суду Білогірського гарнізону Далекосхідного військового округу та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 64 (шістдесяти чотирьох) відсотків суддівської винагороди з 16.10.2023.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.