01 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6350/24 пров. № А/857/16147/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Реймер В.Є.;
від відповідача - Бондаренко Р.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській обл., Головного управління ДПС у Львівській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання внести зміни в інтегровану картку платника податків, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 24.05.2024р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
22.03.2024р (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції - 25.03.2024р.) за допомогою системи «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Держави Україна в особі ГУ ДПС України у Дніпропетровській обл., які полягають в умисному невиконанні рішення суду від 22.02.2024р. в справі № 380/20557/23, а саме відмові у внесенні змін в інтегровану картку платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код КДБ 18010300) ОСОБА_1 відповідно до скасованої податкової вимоги № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р. на загальну суму 91862 грн. 82 коп.;
зобов'язати Державу Україна в особі ГУ ДПС України у Дніпропетровській обл. на виконання судового рішення у справі № 380/20557/23, яке набрало силу закону, внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код КДБ 18010300), відповідно до протиправної, скасованої податкової вимоги № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р. на загальну суму 91862 грн. 82 коп.;
зобов'язати Державу Україна в особі ГУ ДПС України у Дніпропетровській обл. надати копію інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , сформовану по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код КДБ 18010300), з змінами, внесеними відповідно до судового рішення у справі № 380/20557/23, а саме визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р. на загальну суму 91862 грн. 82 коп.;
зобов'язати Державу Україна в особі ГУ ДПС України у Львівській обл. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1378268-2407-1303 від 26.10.2021р. на суму 5137 грн. 46 коп.;
зобов'язати Державу Україна в особі ГУ ДПС України у Дніпропетровській обл. внести зміни в облікову картку платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 , нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення № 1378268-2407-1303 на суму 5137 грн. 46 коп.;
стягнути з Держави Україна в особі ГУ ДПС України у Дніпропетровській обл. на користь позивача шкоду в сумі 400000 грн. (Т.1, а.с.1-8).
Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (Т.1, а.с.23а і на звороті).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2024р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.1, а.с.139-145).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.1, а.с.211-229).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішенням суду від 29.09.2023р. у справі № 380/20557/23 визнано протиправною і скасовано податкову вимогу № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р. Водночас, в обліковій картці платника податків продовжує обліковуватися податковий борг в сумі 91862 грн. 82 коп. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На виконання судового рішення відповідач не вжив належних заходів, чим також спричинив шкоду позивачу.
Окрім цього, апелянт звертає увагу на неправильність обрахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; неотримання ним податкових повідомлень-рішень, на підставі яких було сформовану спірну податкову вимогу; визначення спірним податковим повідомленням-рішенням № 1378268-2407-1303 від 26.10.2021р. різних сум грошових зобов'язань перед бюджетом, а також наводить обґрунтування заподіяння йому моральної (немайнової) шкоди протиправними діями відповідачів.
Відповідач Головне управління ДПС у Дніпропетровській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.70-78).
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, відповідно до облікових даних фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником податків за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Львівській обл.
Водночас, фізична особа ОСОБА_1 обліковується в ДПІ у м.Покров Дніпропетровської обл. як платник податків за неосновним місцем обліку - власник об'єктів нежитлової нерухомості на території Дніпропетровської обл.
Відповідно даних ІКС заборгованість ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код КДБ 18010300), значиться по регіону Дніпропетровської обл. (м.Покров) по розрахункам з бюджетом по податкам та зборам, які контролюються ДПС у Дніпропетровській обл.
Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна ОСОБА_1 є власником:
складу запасних частин, загальною площею 271,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності з 14.07.2016р.;
будівлі контори та червоного кутка, загальною площею 130,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності з 14.07.2016р.;
павільйону-столової, загальною площею 143,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності з 14.07.2016р.;
вбудованого нежитлового приміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 44,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ;
нежитлової будівлі теплопункту, загальною площею 171,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 ; право власності з 22.07.2008р.;
вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 60,9 м.кв за адресою: АДРЕСА_4 ; право власності з 17.09.2008р.;
квартири, загальною площею 39,2 кв.м, за адресою АДРЕСА_5 ;
квартири, загальною площею 42,7 м.кв за адресою: АДРЕСА_2 .
Станом на 05.06.2022р. відповідно даних ІКС по платнику податків ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість по розрахунках з бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код КДБ 18010300) у сумі 17399 грн. 42 коп.
Заборгованість виникла 15.02.2022р. в результаті несплати податку на нерухоме майно, який нараховано відповідно до податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській обл. (форма «Ф»):
№ 1378268-2407-1303 від 26.10.2021р. на суму 1045 грн. 44 коп.;
№ 1378269-2407-1303 від 26.10.2021р. на суму 5669 грн. 33 коп.;
№ 1378270-2407-1303 від 26.10.2021р. на суму 10684 грн. 65 коп.
У зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу по платнику податків ОСОБА_1 відповідач ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. в автоматичному режимі сформував податкову вимогу № 0011601-1309-0409 від 06.06.2022р. на суму боргу 17399 грн. 42 коп.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2023р. у справі № 380/15916/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. про визнання протиправною та скасування податкової вимоги відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023р. у справі № 380/15916/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2023р. у справі № 380/15916/22 скасовано, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. № 0011601-1309-0409 від 06.06.2022р.
Звідси, податкова вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. № 0011601-1309-0409 від 06.06.2022р. на суму заборгованості 17399 грн. 42 коп. є відкликаною.
Станом на 27.07.2023р. відповідно даних ІКС по платнику податків ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість по розрахункам з бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (ККДБ 18010300) по регіону Дніпропетровської області (м.Покров), в сумі 91862 грн. 82 коп., у т. ч.:
17399 грн. 42 коп., дата виникнення заборгованості 15.02.2022р.;
28876 грн. 30 коп., дата виникнення заборгованості 15.07.2022р.;
45587 грн. 10 коп., дата виникнення заборгованості 27.02.2023р.
В зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу по платнику податків ОСОБА_1 відповідачем ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р. на загальну суму податкового боргу 91862 грн. 82 коп.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 згідно з вимогою № 0014026-1311-0436-58 від 28.07.2023р. податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в сумі 91862 грн. 82 коп. виник на підставі:
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 1378268-2407-1303 від 26.10.2021р. на суму 1045 грн. 44 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 1378269-2407-1303 від 26.10.2021р. на суму 5669 грн. 33 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 1378270-2407-1303 від 26.10.2021р. на суму 10684 грн. 65 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 10219704-36-24-11 від 07.07.2022р. на суму 4417 грн. 86 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 102119/04-36-24-11/2194007738 від 07.07.2022р. на суму 4875 грн. 23 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 10219/04-36-24-11/2194007738 від 07.07.2022р. на суму 5817 грн. 08 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 10219/04-36-24-11/2194007738 від 07.07.2022р. на суму 1925 грн. 31 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 10219/04-36-24-11/2194007738 від 07.07.2022р. на суму 9188 грн. 07 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 10219/04-36-24-11/2194007738 від 07.07.2022р. на суму 2652 грн. 75 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 2149595-2411-1303 від 06.09.2022р. на суму 7119 грн. 84 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 2149596-2411-1303 від 06.09.2022р. на суму 7856 грн. 94 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 2149597-2411-1303 від 06.09.2022р. на суму 14807 грн. 52 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 2149598-2411-1303 від 06.09.2022р. на суму 9374 грн. 82 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 2149599-2411-1303 від 06.09.2022р. на суму 3325 грн. 14 коп.;
податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 2149600-2411-1303 від 06.09.2022р. на суму 3102 грн. 84 коп.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2023р. по справі № 380/20557/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р.; в задоволенні решти вимог відмовлено.
Згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024р. в справі № 380/20557/23 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2023р. в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 4000 грн. скасовано та в цій частині прийнято постанову, якою позов задоволено; стягнуто з ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 4000 грн.; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до даних ІКС «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває нежитлове приміщення загальною площею 130,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу /ПК/ України відповідач ГУ ДПС у Львівській обл. визначив суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за платежем « 18010300», та сформував податкове повідомлення-рішення № 1378268-2407-1303 від 26.10.2021р. на суму 5137 грн. 46 коп.
Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено рекомендованим поштовим відправленням за № 7900067077110 на податкову адресу фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ).
Окрім цього, позивач звернувся до відповідача ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. із інформаційним запитом щодо надання інтегрованої картки платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У відповідь податковий орган скерував лист № 92/ЗПІ/04-36-19-03-25 від 20.03.2024р., згідно якого на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024р. у справі № 380/20557/23 скасовано податкову вимогу № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р. Разом з тим, вказаним судовим рішенням не ухвалено скасування податкових повідомлень-рішень, згідно яких відбулося нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що відображені в інтегрованій картці платника за період 2018-2021 років. Окрім цього, відповідно до даних інформаційної системи органів ДПС по платнику податків ОСОБА_1 обліковується заборгованість по вказаному податку в розмірі 172037 грн. 07 коп., в тому числі податковий борг згідно постанови апеляційного суду в справі № 380/20557/23. Підстави для скасування нарахувань в інтегрованій картці платника є відсутніми (Т.1, а.с.16-17).
Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. щодо невнесення змін до інтегрованої картки позивача у зв'язку із скасуванням податкової вимоги № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р., а також протиправним податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській обл. на суму 5137 грн. 46 коп. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких у ОСОБА_1 виникла заборгованість, не були предметом оскарження у справі № 380/20557/23, не визнавались судом протиправним та не були скасовані, а тому такі є правомірними.
Окрім того, скасування податкової вимоги не свідчить та не може свідчити про автоматичне скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки такі рішення контролюючого органу є різними за своїм типом та підставою виникнення, а тому мають оскаржуватися окремими позовними вимогами.
Таким чином, суд виснував про те, що підстави для скасування нарахувань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в інтегрованій картці платника, є відсутніми, через що позовні вимоги в частині внесення змін в інтегровану картку платника податків задоволенню не підлягають.
Також під час прийняття податкового повідомлення-рішення № 1378268-2407-1303 від 26.10.2021р. відповідач ГУ ДПС у Львівській обл. використало визначені ПК України джерела податкової інформації про об'єкти оподаткування податком на майно, тому підстав для скасування останнього немає.
Водночас, ОСОБА_1 у позовні заяві не зазначає жодних підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не обґрунтовує його протиправності. Одне лише зазначення у прохальній частині позовної заяви вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для його скасування. З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Оскільки суд виснував про відсутність підстав для внесення змін до ІКП позивача та для скасування податкового повідомлення-рішення, тому є відсутніми підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення на користь позивача шкоди в сумі 400000 грн. (задоволення зазначеної вимоги безпосередньо залежить від задоволення основних вимог про зобов'язання внесення змін до ІКП та скасування ППР).
Між тим, такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.
Відповідно до ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.2).
Як слідує із фактичних обставин справи, після скасування в адміністративному порядку податкової вимоги ГУ ДПС в Дніпропетровській обл. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач звернувся до податкового органу із заявою, в якій містилася вимога щодо приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 .
Згідно отриманої відповіді ГУ ДПС в Дніпропетровській обл. заява позивача фактично залишена без задоволення, при цьому податковий орган продовжує обліковувати заборгованість позивача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, в сумі скасованої податкової вимоги - 91862 грн. 82 коп.
Отже, предметом розглядуваного спору є відмова відповідача ГУ ДПС в Дніпропетровській обл., яка викладена в листі № 92/ЗПІ/04-36-19-03-25 від 20.03.2024р., щодо внесення змін в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 в зв'язку із скасуванням в судовому порядку податкової вимоги № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р. на суму податкового боргу в розмірі 91862 грн. 82 коп.
Як вже було зазначено, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2023р. в справі № 380/20557/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т.1, а.с.135-139).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024р. в справі № 380/20557/23 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2023р. в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 4000 грн. скасовано та в цій частині прийнято постанову, якою позов задоволено; стягнуто з ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 4000 грн.; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (Т.1, а.с.11-14).
При цьому, суд першої інстанції виснував про те, що відповідач не надав доказів належного вручення позивачу податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначені грошові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Отже, відповідач не обґрунтував, що зазначене грошове зобов'язання на час формування спірної податкової вимоги було узгодженим, що в силу приписів пункту 2 розділу ІІ Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків є обов'язковою умовою для формування такої вимоги.
Таким чином, в справі № 380/20557/23 встановлено факт невручення позивачу за його податковою адресою податкових повідомлень-рішень щодо визначення грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, через що останні не можна вважати узгодженими. Це, в свою чергу, потягнуло за собою скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р.
В силу приписів ч.4 ст.78 КАС України вказані обставини не потребують додаткового доказування в рамках розглядуваної справи.
За таких обставин відмова відповідача ГУ ДПС у Дніпропетровській обл., який забезпечує ведення інтегрованої картки платника податку, щодо вжиття заходів для приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 до вказаних судових рішень в справі № 380/20557/23, не ґрунтується на вимогах закону.
При цьому, будь-яких дійсних і вагомих причин, які б унеможливлювали проведення згаданих заходів відповідачем не наведено.
Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні ст.4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Такий спір характеризується, зокрема, тим, що у ньому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і такий спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ст.5 КАС України).
З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Згідно з приписами ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Статтею 72 цього Кодексу визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Згідно ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.
Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021р. (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин), є нормативно-правовим актом, який визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Відповідно до вказаного Порядку:
п.2 розділу І - оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення облікових показників в ІКП, який ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку; інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу;
п.1 розділу ІІ - з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
З наведеного слідує, що метою відкриття та ведення органами ДПС особових рахунків за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, є облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету.
Аналіз наведених положень вказує на те, що облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДПС в ІКП за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для платників податків будь-які правові наслідки.
Отже, саме по собі відображення в інтегрованій картці платника відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки.
Таким чином, дії відповідача по обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску в інтегрованій картці платника неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.
Водночас, колегія суддів визнає, що ПК України запроваджені способи оскарження рішень контролюючих органів - адміністративний та судовий, які повною мірою дають можливість платнику внеску захистити порушене право.
Звідси, в разі прийняття відповідачем відповідного рішення (зокрема, податкової вимоги) позивач вправі її оскаржити в установленому порядку.
Відповідно, у разі скасування податкової вимоги, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань/податкового боргу перед бюджетом.
Таким чином, лише в разі невиконання податковим органом свого обов'язку щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом після скасування податкової вимоги в останнього виникає право на звернення до суду із відповідним позовом.
Саме такий випадок має місце в розглядуваній ситуації: рішення суду про скасування податкової вимоги не призвело до будь-яких змін в інтегрованій картці платника.
Згідно з приписами Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021р.:
п.п.1, 2 підрозділу 13 «Відображення в ІКП нарахованих сум податків за податковими повідомленнями-рішеннями» розділу IV «Облік сум нарахувань, визначених самостійно платниками та податковими органами у випадках, не пов'язаних із порушенням податкового законодавства» - після внесення до інформаційної системи інформації про дату вручення податкового повідомлення-рішення облікові показники щодо нарахованих територіальним органом ДПС податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю відображаються в ІКП датою граничного строку сплати (60 календарних днів з дня вручення платнику податкового повідомлення-рішення).
Інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до інформаційної системи працівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом трьох днів з дати отримання такого документа.
На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.
За результатами адміністративного або судового оскарження:
у разі часткового скасування сум формується нове податкове повідомлення-рішення на суму, що залишилась;
у разі збільшення донарахованої суми формується податкове повідомлення-рішення на суму збільшення без анулювання первинного документа та вручається платнику податків (вноситься дата вручення до інформаційної системи та виконуються процеси, описані у підрозділі 12 цього розділу).
У разі якщо за результатами адміністративного/судового (рішення суду, прийняте по суті) оскарження нарахована сума податку у повному обсязі підтверджується та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її поновлення.
У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.
п.4 підрозділу 4 «Відображення в інформаційній системі результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП» розділу V «Перенесення до ІКП, визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи, сум грошових зобов'язань, податкових та інших платежів, єдиного внеску. Методи контролю відповідності показників результатів контрольно-перевірочної роботи даним ІКП» - на підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Вручено, судовий розгляд»), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку)/ зменшення суми.
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.
За таких умов заявлені позовні вимоги в розглядуваній частині підлягають до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправною відмову ГУ ДПС у Дніпропетровській обл., яка викладена в листі № 92/ЗПІ/04-36-19-03-25 від 20.03.2024р., щодо внесення змін в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 в зв'язку із скасуванням в судовому порядку податкової вимоги № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р. на суму податкового боргу в розмірі 91862 грн. 82 коп.; зобов'язати ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 в зв'язку із скасуванням в судовому порядку податкової вимоги № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р. шляхом:
* відображення облікових показників (операцій) щодо виключення суми податкового боргу в розмірі 91862 грн. 82 коп.;
* виключення з інформаційної системи інформації про дату вручення податкових повідомлень-рішень та їх облікових показників щодо нарахованих податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі яких сформовано суму податкового боргу в розмірі 91862 грн. 82 коп.
В частині заявлених вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС України у Львівській обл. № 1378268-2407-1303 від 26.10.2021р. на суму 5137 грн. 46 коп. колегія суддів керується наступним.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У пункті 8 ч.1 ст.4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС.
Частиною 1 ст.160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
При цьому, норми КАС не передбачають конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяють позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Отже, стаття 160 КАС України не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.
Адміністративне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (п.4 ч.3 ст.2 КАС України).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з'ясовані всі питання, визначені ст.173 КАС України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.
Із позовної заяви вбачається, що вона містить вимоги про зобов'язання ГУ ДПС України у Львівській обл. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1378268-2407-1303 від 26.10.2021р. на суму 5137 грн. 46 коп.; зобов'язання ГУ ДПС України у Дніпропетровській обл. внести зміни в облікову картку платника податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення № 1378268-2407-1303 на суму 5137 грн. 46 коп.
Водночас, в тексті позовної заяви, відповідях на відзиви позивач ОСОБА_1 не визначив чітких і конкретних підстав і обставин, якими він обґрунтовує заявлені позовні вимоги в цій частині (Т.1, а.с.1-8, 62-69, 123-129).
Одне лише зазначення у прохальній частині позовної заяви вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для його скасування.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність визначення позивачем правових підстав позову унеможливлює його задоволення (повне чи часткове) по причині необґрунтованості.
В свою чергу, в силу приписів ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів не убачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення № 1378268-2407-1303 від 26.10.2021р. на суму 5137 грн. 46 коп.; зобов'язання ГУ ДПС України у Дніпропетровській обл. внести зміни в облікову картку платника податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення № 1378268-2407-1303 на суму 5137 грн. 46 коп. через їх необґрунтованість.
Водночас, наведені апелянтом підстави для задоволення зазначених вимог згідно приписів ч.5 ст.308 КАС України не можуть розглядатися апеляційним судом, оскільки вони не були заявлені в суді першої інстанції.
Стосовно вирішення інших позовних вимог, що за своїм змістом стосуються відшкодування моральної (немайнової) шкоди, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (за змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.12.2018р. у справі № 640/14909/16-ц, від 04.03.2019р. у справі № 295/443/17, від 08.05.2019р. у справі № 233/3464/17.
Пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019р. у справі № 464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п.86, 89; від 20.10.2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22.11.2005).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст.ст.3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Разом з тим, в силу ст.1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.
Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020р. у справі № 560/798/16-а.
З огляду на це колегія суддів доходить до висновку, що позивач довів факт заподіяння йому неправомірними діями відповідача ГУ ДПС в Дніпропетровській обл. моральної шкоди.
Позивач в обґрунтування завданої моральної шкоди зазначає, що він, будучи особою з інвалідністю (ІІ група), змушений тривалий час в судових процесах захищати свої права платника податків, що впливає на нормальний ритм життя, спричиняє моральні та фізичні страждання. При цьому, після винесення судами відповідних рішень відповідач уникає їхнього виконання.
На підставі викладених норм права, враховуючи зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок протиправних дій відповідача ГУ ДПС в Дніпропетровській обл., що зумовило необхідність неодноразового звернення до судів, призвело до порушення прав та інтересів позивача, у тому числі прав платника податків, а також беручи до уваги стан здоров'я позивача, другу групу інвалідності, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яку має бути стягнуто з відповідача ГУ ДПС в Дніпропетровській обл.
Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд апеляційної інстанції врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його життєвій ситуації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та вважає справедливим визначити суму компенсації у розмірі 2000 грн.
Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого та послідовного висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, через що підлягає до часткового задоволення.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки її висновки про відсутність підстав для задоволення позову (в повному обсязі) не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.
Враховуючи результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2024р. в адміністративній справі № 380/6350/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений ОСОБА_1 позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській обл., яка викладена в листі № 92/ЗПІ/04-36-19-03-25 від 20.03.2024р., щодо внесення змін в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 в зв'язку із скасуванням в судовому порядку податкової вимоги № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р. на суму податкового боргу в розмірі 91862 грн. 82 коп.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській обл. внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 в зв'язку із скасуванням в судовому порядку податкової вимоги № 0014026-1311-0436 від 28.07.2023р. шляхом:
* відображення облікових показників (операцій) щодо виключення суми податкового боргу в розмірі 91862 грн. 82 коп.;
* виключення з інформаційної системи інформації про дату вручення податкових повідомлень-рішень та їх облікових показників щодо нарахованих податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі яких сформовано суму податкового боргу в розмірі 91862 грн. 82 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДПС у Дніпропетровській обл. відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 03.10.2024р.