02 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/23319/23 пров. № А/857/4923/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року, ухвалене суддею Недашківською К.М. у м. Рівне у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 460/23319/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій,-
04.10.2023 позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.02.2023 по 30.09.2023 з урахуванням фактично виплачених сум; зобов'язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.02.2023 по 30.09.2023 з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що проходить військову службу в Збройних Силах України складі у військовій частині НОМЕР_1 . Вважає, що у зв'язку з проходженням військової служби в статусі військовослужбовця Збройних Сил України в період дії воєнного стану на території України він набув право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Однак, з аналізу наданих у відповідь на адвокатський запит представника позивача витягу з особової картки за 2023 рік №2023/3405 слідує, що вказана додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, позивачу у період з 01 лютого 2023 року по 30 вересня 2023 року відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася.
Згідно доводів позивача, відповідно до вимог пункту 1 Постанови № 168 для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту на період дії воєнного стану у розмірі 30000 грн необхідно встановити такі обставини, як: перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Державної спеціальної служби транспорту. Позивач з 15 липня 2022 року і до сьогодні є військовослужбовцем Державної спеціальної служби транспорту та проходить військову службу у період дії воєнного стану. Отож, у зв'язку з перебуванням на військовій службі у період дії воєнного стану за позивачем зберігається право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, яку відповідач йому протиправно не нарахував та не виплатив за період 01 лютого 2023 року по 30 вересня 2023 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі наведені доводи, аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, представник позивача зазначив, що судом першої інстанції не було витребувано у відповідача, а відтак не досліджено та не надано оцінку доказам, які б підтверджували факт не виконання бойових (спеціальних) завдань з охорони та оборони об'єктів критичної інфраструктури у період здійснення зазначених заходів, тобто, у разі незалучення позивача до зазначених дій у спірні періоди не було досліджено письмові докази такої інформації (довідка, рапорт тощо) за підписом уповноваженої особи відповідача. Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що проблеми, які виникають під час створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
Відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в її задоволенні слід відмовити.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця 2 відділення охорони 5 взводу охорони 5 роти охорони 2 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями у військовому квитку та довідкою від 28.08.2023 № 5046.
Представником позивача було направлено адвокатський запит від 16.08.2023, в якому позивач просив надати обґрунтовану відповідь про підстави і причини ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.02.2023 по теперішній час.
У своїй відповіді від 15.08.2023 № 5/28/2144 відповідач зазначив, що «виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). … За період служби по 31 січня 2023 року військовою частиною військовою частиною здійснювалось нарахування та виплата ОСОБА_1 додаткової грошової допомоги у розмірі 30 000 гривень, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Отже, з урахуванням внесених змін до постанови КМУ № 168, що набрали законної сили з 01.02.2023, оскільки ОСОБА_1 участі в бойових діях не приймав, на охорону об'єктів критичної інфраструктури не направлявся у Військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168 відсутні.»
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, в розмірі до 30000 гривень пропорційно з розрахунку на місяць за період з 01.02.2023 по 30.09.2023 протиправною, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виснував, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 постанови КМУ №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пункт 3 постанови КМУ №704 передбачає, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (державні органи).
Пункт 8 постанови КМУ №704 визначає, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває на даний час.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII передбачає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168, пунктом 1 якої було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» були внесені зміни до Постанови №168, а саме: Пункт 2-1 викладено в такій редакції: «Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень».
На виконання вищезазначених змін, наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 №44 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233), який набув чинності з 01.02.2023, внесені зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (Порядок №260)) - доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Щодо покликань скаржника на суперечність положень постанови №168 та нормативно-правовим актам, на які посилається відповідач, оскільки постанова №168 не містить додаткових умов для виплати винагороди, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначати, що пункт 2-1 постанови №168, чітко визначає: «установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень». Таким чином, п. 2-1 постанови №168 відсилає до наказу Міністра оборони України від 25.01.2023 № 44 та відповідно до Порядку №260, які конкретизують порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Відповідно до п. 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: «...30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями. Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень...».
При цьому, у зв'язку з введенням в дію наказу Міністра оборони України від 25.01.2023 № 44, Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України розроблено роз'яснення від 11.04.2023 № 423/1932 окремих питань щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Згідно з пунктом 6 «Щодо переліку об'єктів критичної інфраструктури» Роз'яснення від 11.04.2023 №423/1932 перелік об'єктів критичної інфраструктури затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1229-рс-ОП «Про затвердження переліку об'єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника. Для виконання бойових (спеціальних) завдань з охорони та оборони об'єктів критичної інфраструктури військова частина отримує відповідне бойове розпорядження.
Колегією суддів суду апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин враховано, що позивач здійснював охорону та оборону об'єкта державного значення, який не входить до переліку об'єктів державного значення згідно з постановою Кабінету Міністрів України 13.12.2000 №1833-034, так і не входить до переліку об'єктів критичної інфраструктури, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1229-рс-ОП.
Окрім того, позивач жодними належними та допустимими доказами не довів факту виконання ним у спірний у цій справі період бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) - ні у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил), ні з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями, ні із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Згідно з пунктом 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Підставою для виплати відповідно до постанови КМУ №168, є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з таких документів: бойовий наказ (бойового розпорядження); журнал бойових дій (вахтового журналу) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що у період, охоплений розглядуваними спірними правовідносинами, позивач не виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), що підтверджується матеріалами справи, тому права на нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в розмірі до 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань він не набув.
Як наслідок, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, за період з 01.02.2023 по 30.09.2023 з урахуванням фактично виплачених сум є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 460/23319/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді І. І. Запотічний
Р. Б. Хобор