24 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 161/4337/24 пров. № А/857/16720/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Коць Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романюка Леоніда Сергійовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2024 року у справі № 161/4337/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Присяжнюк Л.М., час ухвалення 12:20, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 13.06.2024) -
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом з вимогою скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 1501826 від 22.02.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП скасувати, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що адміністративне правопорушення він не вчиняв, а у відповідача відсутні докази його вчинення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із таким рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Романюк Леонід Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2024 року у справі № 161/4337/24, винести нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції задовольнити, тобто визнати протиправною та скасувати постанову від 22.02.2024 серії ЕНА № 1501826 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Апелянт стверджує, що йому станом на 22 лютого 2024 року не було відомо про постанову суду апеляційної інстанції від 08.01.2024, тому він законно користувався правом керування легковим автомобілем.
В обґрунтування цього вказує, що Волинський апеляційний суд в порядку передбаченим діючим законодавством, не надіслав Апелянту копію постанови по справі № 161/20624/23 від 08.01.2024, тому ОСОБА_2 не знав станом на 22-23 лютого 2024 року, що постанова від 11 грудня 2023 року Луцького міськрайонного суду у справі № 161/20624/23 про позбавлення його права керування транспортним засобом набрала законної сили. (Поштовий конверт з датою відправлення 09.02.2024 року повернений на адресу суду). Цю обставину з'ясовував Луцький міськрайонний суд, витребовуючи матеріали справи № 161/20624/23 про розгляді позовних вимог ОСОБА_1 .
Апелянт зазначає, що тільки 22 березня 2024 року за вих. № 3298/41/17/5-2024 відповідач по справі засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» надіслав апелянту вимогу про здачу посвідчення водія транспортного засобу.
Відзив на апеляційну скаргу не був поданий. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання на офіційні електронні адреси, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено і з матеріалів справи слідує, що 22.02.2024 року патрульним екіпажем в складі інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 (далі - інпектора), при здійснені патрулювання території міста Луцька, було помічено транспортний засіб HONDA CIVIC д.н.з. « НОМЕР_1 » та при перевірці за номерними знаками по базі даних ІПНП даного автомобіля, була встановлена інформація, що власник даного транспортного засобу позбавлений права керування згідно рішення суду. Цей транспортний засіб було зупинено по пр-кті Василя Моїсея, 2.
Дана обставина адміністративного правопорушення зафіксована на підставі ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» за допомогою технічного засобу, а саме відеореєстратора 70 mai № В - 01 з автомобіля патрульної поліції video IMG 6728 від 22.02.2024, що використовувався патрульним екіпажем під час несення служби.
Інспектор підійшов до водія, належним чином представився, пояснив причину зупинки, підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1. Прави дорожнього руху України (далі ПДР України) на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4. а) ПДР України. Водій надав запитувані документи.
У ході перевірки документів було встановлено особу водія HONDA CIVIC д.н.з. « НОМЕР_1 », ким виявився гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, було виявлено, що Позивач є позбавлений права керування транспортним засобом Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2023 справі № 161/20624/23, чим порушив п. 2.1. а) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобом, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП України, інспектором було прийнято рішення про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Позивачу було роз'яснено права особи, яка притягається до відповідальності, відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КАСУ, надано можливість надавати пояснення, заявляти клопотання та знайомитись з матеріалами справи, користуватися юридичною допомогою адвоката та іншого фахівця в галузі права тощо. Під час проведення розгляду справи від Позивача було заявлено ознайомлення із доказами інкримінованого йому правопорушення. Інспектором клопотання було задоволено.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відносно гр. ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 1501826 від 23.02.2024. Інспектором було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 тис. п (двадцять тисяч чотириста гривень).
Відповідно копія постанови була направлена ОСОБА_1 за допомогою поштового зв'язку рекомендованим листом за вих. № 2143/41/17-2024 від 23.02.2024.
Так, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2023 у справі № 161/20624/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні та отримав постанову 18.12.2023.
Постановою Волинського апеляційного суду від 08.01.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін. У постанові вказано, що вона є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову виходячи із того, що на підставі наданих доказів встановлена обґрунтованість та правомірність оскаржуваного рішення відповідача.
Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погоджується, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У свою чергу, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені частиною першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Відповідно до пункту 1.1. Правил дорожнього руху ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 11 ч. 1 ст. 23, пункту 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
В силу положень статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Заразом суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.07.2020 року у справі за єдиним унікальним номером 463/1352/16-а, згідно з котрою, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В свою чергу, за змістом пункту 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до пункту 1 ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо твердження апелянта про те, що він не знав про винесення постанови Волинського апеляційного суду від 08.01.2024, якою залишено без змін постанову Луцького міськрайонного суду від 11.12.2023 у справі №161/20624/23 про позбавлення його права керування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
На думку колегії суддів, кожна сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду справи, учасником якої він є.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/189/14.
Окрім цього, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Отже, твердження апелянта є безпідставними та свідчать про його недобросовісність.
Факт правопорушення вчиненого апелянтом підтверджується: постановою серії ЕНА №1501826 від 23.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; відеозаписом з технічного пристрою, а саме відеореєстратора 70 mai №B.) 01 із службового автомобіля патрульної поліції video IMG_6728 від 22.02.2024; відеозаписом export-tg18e 3 технічного приладу із портативного відеореєстратора інспектора від 22.02.2024; постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2023 року по судовій справі №161/20624/23; постановою Волинського апеляційного суду від 08 січня 2024 року в судовій справі № 161/20624/23.
Колегія суддів зазначає, що за вивченням змісту оскаржуваної постанови можна встановити, що вона в повній мірі відповідає змісту ст. 283 КУпАП, оскільки у ній зазначені усі дані, як того вимагає наведене положення закону, а тому вона є законною.
З оглянутого відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля слідує, що зафіксовані обставини не викликають обґрунтованого сумніву в тому, що саме Позивач керував транспортним засобом HONDA CIVIC д.н.з. « НОМЕР_1 ».
На думку колегії суддів, із змісту зазначеного відеозапису із портативного відеореєстратора інспектора можливо чітко та однозначно встановити час та місце вчинення розглядуваного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а також особу, яка його вчинила. Крім того, на відеозаписі зафіксовано початок розгляду справи, оголошення особи, яка буде розглядати справу та роз'яснення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Відтак, адміністративне стягнення застосовано інспектором у відповідності до вимог закону, у межах санкції статті, за якою апелянт притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів, які б спростовували факт вчинення апелянтом правопорушення не було надано.
Крім цього, як уже зазначалось вище, ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні та отримав постанову 18.12.2023 у справі №161/20624/23, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Отже, справа про адміністративне правопорушення розглянута в строк, стягнення накладено в межах санкції статті передбаченої КУпАП під час виконання службових обов'язків з дотриманням процедури розгляду справи, а тому є підстави щодо залишення постанови серії ЕНА № 1501826 від 23.02.2024 року без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романюка Леоніда Сергійовича - залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2024 року у справі № 161/4337/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 02.10.2024