Справа №755/6649/23Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5430/2024
26 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12021100000000008 по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.2 ст.361, ч.5 ст.185 КК України,за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 26 серпня 2024 року,
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 26 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до Комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» (КНП «Психіатрія») виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що розташований за адресою: 08631, Київська область, Фастівський район, смт.Глеваха, вул.Павлова, 7, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 24 жовтня 2024 року включно.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду,вважаючи її незаконною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник зазначає, що ОСОБА_6 необґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361, ч. 5 ст. 185 КК України.
За твердженнями апелянта, прокурором не доведено те, що ОСОБА_6 , будучи особою з психічними захворюваннями, має намір переховуватись від органів досудового розслідування або суду, як і впливати на свідків та потерпілих.
Вважає, що тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 , не може бути безумовною підставою для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу.
Також апелянт просить врахувати, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання у м. Києві, до 30 листопада 2023 року до нього не застосовувалось жодного запобіжного заходу і він не вчиняв дій по ухиленню від органів досудового слідства та суду.
За наслідками апеляційного розгляду просить ухвалу суду скасувати та відмовити у продовженні ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку
В судове засідання учасники не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином, клопотання про неможливість розгляду провадження у їх відсутність не подавали, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу на підставі письмових матеріалів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з п.2 ч.1 ст.508 КПК України, до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, судом може бути застосований запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.508 КПК України, передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Розгляд питань, пов'язаних із застосуванням запобіжних заходів та їх продовження, регламентований главою 18 КПК України.
Так, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону були дотримані судом першої інстанції, а доводи захисника про відсутність підстав для продовження ОСОБА_6 строку дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, є непереконливими.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів сформованого контрольного провадження, старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління НП України ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з клопотанням про продовження строку дії застосованих до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12021100000000008.
Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року відносно ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, який в подальшому було продовжено до 07 вересня 2024 року.
Ухвалюючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу, суд визнав обґрунтованими наведені у клопотанні прокурора доводи про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 строку поміщення до психіатричного закладу, з огляду на наступне.
За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, суд першої інстанції врахував тяжкість суспільно-небезпечного діяння, яке ставиться у провину ОСОБА_6 , а також дані про особу ОСОБА_6 , який згідно висновку судово-психіатричного експерта №214 від 23 червня 2022 року страждав та страждає на стійкий хронічний психічний розлад у вигляді шизофренії, параноїдної форми, безперервний тип перебігу, дефектний стан (згідно з МКХ-10: F 20.0). За своїм психічний станом він не був здатним усвідомлювати свої дії та керувати ними, в період часу, до якого відносяться діяння (тобто в період з 2019 по 2021 роки), які інкриміновані ОСОБА_11 .
Також суд врахував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема можливість ОСОБА_12 переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому дійшов висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, що відповідає стану здоров'я ОСОБА_12 і є співрозмірним характеру суспільно-небезпечного діяння, оскільки саме такий запобіжний захід здатен забезпечити уникнення вказаних ризиків.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом повно та об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу. При цьому, в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права особи, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо посилань захисника на те, що, на даний час відпали будь-які ризики зазначені у ст.177 КПК України, зокрема те, ОСОБА_13 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування або суду, як і впливати на свідків та потерпілих, то вони є непереконливими, зважаючи на висновки судово-психіатричних експертів, на які міститься посилання у клопотанні прокурора, згідно яких ОСОБА_6 страждав та страждає на стійкий хронічний психічний розлад у вигляді шизофренії, параноїдної форми, безперервний тип перебігу, дефектний стан.
При цьому слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини причетності особи до вчинення суспільно-небезпечного діяння, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних на досудовому слідстві, а тому доводи захисника про те, що ОСОБА_13 необгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361, ч. 5 ст. 185 КК України, не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду.
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте, продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку. При цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом не враховано міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, на явність у нього постійного місця проживання у м. Києві, є необґрунтованими, оскільки судом враховано вказані обставини та надано їм належну оцінку.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку,.
Оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 26 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до Комунального некомерційного підприємства «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» (КНП «Психіатрія») виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що розташований за адресою: 08631, Київська область, Фастівський район, смт.Глеваха, вул.Павлова, 7, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 24 жовтня 2024 року включно -залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4