Справа №488/4762/23Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5327/2024
26 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100010000428, по обвинуваченню:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.153, ч.4 ст.153, ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2024 року,
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 до 24 жовтня 2024 року.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом продовжено застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
За доводами апелянта, необґрунтованими є наведені у клопотанні прокурора ризики того, що ОСОБА_9 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на потерпілу і свідків у кримінальному провадженні.
Захисник вважає, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення відсутній, оскільки ОСОБА_9 не вчиняв жодного правопорушення в період перебування під вартою, а наявність у нього судимостей не може бути безумовною підставою, яка б вказувала, що даний ризик існує.
Крім цього, за доводами захисника, наявність ризику впливу на потерпілу та свідків також не підтверджується будь-якими доказами, оскільки інкриміновані обвинуваченому злочини вчинені ним з 2014 по 2019 рік. Водночас дані, які б свідчили, що ОСОБА_9 за цей час впливав на потерпілу та свідків, матеріали кримінального провадження не містять.
Також відсутній ризик того, що обвинувачений ОСОБА_9 може переховуватися від суду, оскільки він є військовозобов'язаним та до затримання був мобілізований.
За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний із обмеженням свободи пересування, у виді особистого зобов'язання або цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора та представника потерпілої, які заперечували проти її задоволення, вивчивши матеріали контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що зазначені вимоги кримінального закону судом дотримані.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів провадження, на розгляді Голосіївського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100010000428, по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.153, ч.4 ст.153, ч.4 ст.152, ч.2 ст.156 КК України, в якому здійснюється судовий розгляд.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 до 24 жовтня 2024 року.
Ухвалюючи рішення про продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, один з яких, у відповідності до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, що може свідчити про наявність існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на потерпілу і свідків у кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про існування ризиків переховування його від суду, а також незаконного впливу на потерпілу і свідків, які судом не допитані.
Предметом судового розгляду були і ті обставини, на які посилається захисник в поданій апеляційній скарзі, в тому числі клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов'язання або цілодобовий домашній арешт, у задоволенні якого судом обґрунтовано відмовлено.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 до 24 жовтня 2024 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4