02 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1483/24 пров. № А/857/11786/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Кузьмича С.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Мричко Н.І.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
22 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив: визнати протиправними діяння щодо не нарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов'язати здійснити йому нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що до 31 серпня 2011 року проходив службу в органах МВС України та був звільнений у запас Збройних Сил України на підставі статті 63 пункту «ж» (за власним бажанням). Вказує, що свідоцтвом про хворобу від 15 вересня 2011 року № 521 військово-лікарської комісії ГУМВС України у Львівській області встановлено йому захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вказує, що відповідно до виписки МСЕК з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №377637 від 13 вересня 2023 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Крім того, відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 001482 йому встановлено 45% втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Зазначає, що звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Однак листом від 04 жовтня 2023 року № 247/31/01-2023 МВС України повернуло матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання. Вважає протиправними дії відповідача щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оскільки у пункті 14 Порядку № 850 не передбачено такої підстави для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги як відсутність представників закладів охорони здоров'я МВС при проведенні медико-соціальної експертизи позивача. Вказує, що відповідач, за результатами розгляду поданих документів зобов'язаний був прийняти одне із двох рішень - про призначення грошової допомоги або про відмову у призначення цієї допомоги. Натомість, відповідачем жодного із цих рішень не прийнято, а документи на призначення одноразової грошової допомоги було повернуто, що свідчить про факт ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов'язків.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, і додані до неї документи разом із висновком Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження МВС України за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги. Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень Порядку № 850. Неприйняття жодного рішення (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги) свідчить про недотримання МВС України встановленого законодавством порядку вирішення цього питання. У свою чергу, повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, Порядком № 850 не передбачено, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що дії відповідача щодо повернення документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправними.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що невідповідність надісланих позивачем матеріалів вимогам Порядку № 850 унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, що слугувало підставою для повернення таких матеріалів на доопрацювання. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що питання про прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача про призначення останньому спірної грошової допомоги носить дискреційний характер
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Наказом ГУ МВС України від 31 серпня 2011 року № 265 о/с позивача звільнено у запас Збройних Сил України на підставі статті 63 пункту «ж» (за власним бажанням).
Свідоцтвом про хворобу від 15 вересня 2011 року № 521 військово-лікарської комісії ГУМВС України у Львівській області встановлено захворювання позивача, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до виписки МСЕК з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №377637 від 13 вересня 2023 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Згідно із довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 001482 (дата огляду - 13 вересня 2023 року) позивачу встановлено 45% втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
За результатами розгляду вказаної заяви та долучених до неї документів Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області 04 жовтня 2023 року прийнято висновок про призначення одноразової грошової допомоги.
Листом від 04 жовтня 2023 року № 247/31/01-2023 відповідач повідомив, що за результатами розгляду матеріалів Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України з'ясовано, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При проведенні позивачу медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. У висновку ліквідаційної комісії ГУМС України у Львівській області дату зазначено у графі «день виникнення права». Невідповідність надісланих матеріалів унеможливила прийняття рішення за ними згідно з порядком, у зв'язку з чим, матеріали повертаються на доопрацювання.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, і додані до неї документи разом із висновком Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку № 850.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до абзацу третього пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Згідно із частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання статті 23 Закону № 565-XII постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Пунктом 1 Порядку № 850 передбачено, що ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно з пунктому 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема: у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:
250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;
200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;
150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно із пунктом 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби, а в разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи - до уповноваженої установи МВС такі документи:
заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку № 850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
За приписами пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Проаналізуваши вищенаведені норми, колегія судів констатує, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-ХІІ, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на МВС України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі № 822/2597/17, від 21.06.2018 у справі № 822/31/18, від 28.08.2018 у справі № 804/6297/17, від 07.09.2018 у справі № 357/9387/16-а, від 19.09.2018 у справах № 750/2250/17, № 530/1280/17, № 806/1200/16, від 18.10.2018 у справах № 369/13187/17, № 809/395/18, від 29.10.2018 у справі № 806/881/18, від 14.11.2018 у справі № 821/182/18, від 11.12.2018 у справі № 379/497/17, від 31.01.2019 у справі № 822/1883/18, від 20.02.2019 у справі № 822/1883/18, від 31.03.2020 у справі № 824/1046/17-а, від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21, від 13.10.2022 у справі № 380/13558/21.
Із матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
За результатами розгляду вказаної заяви та долучених до неї документів Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області 04 жовтня 2023 року прийнято висновок про призначення одноразової грошової допомоги.
Листом від 04 жовтня 2023 року № 247/31/01-2023 відповідач повідомив, що за результатами розгляду матеріалів Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України з'ясовано, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При проведенні позивачу медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. У висновку ліквідаційної комісії ГУМС України у Львівській області дату зазначено у графі «день виникнення права». Невідповідність надісланих матеріалів унеможливила прийняття рішення за ними згідно з порядком, у зв'язку з чим, матеріали повертаються на доопрацювання.
При цьому, з аналізу наведених правових норм Порядку № 850 можна дійти висновку, що чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження МВС України за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень Порядку № 850.
Неприйняття жодного рішення (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги) свідчить про недотримання МВС України встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.
У свою чергу, повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, Порядком № 850 не передбачено, а тому обгрунтованим є висновок суду першої інстанції те, що дії МВС України щодо повернення документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечать зазначеним вище нормам.
Посилання МВС України на порушення позивачем пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», є необгрунтованим та не може братись до уваги, оскільки стосується розгляду по суті документів про призначення одноразової грошової допомоги, якого МВС України у цій справі не здійснювало.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про дії відповідача щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, є протиправними.
З огляду на вказане, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання МВС України повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, і додані до неї документи разом із висновком Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку № 850.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 380/1483/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді С. М. Кузьмич
В. В. Ніколін