Справа № 554/3692/23 Номер провадження 11-кп/814/1202/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
24 вересня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023170420000663 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2023,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Макухівка Полтавського району Полтавської області, із професійно-технічною освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України на 7 років позбавлення волі.
Зараховано у строк покарання період попереднього ув'язнення з 06.03.2023 до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат, речових доказів, арешту майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
06.03.2023 близько 14 год., ОСОБА_7 , перебуваючи разом із ОСОБА_8 в автомобілі «Acura TCX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , як пасажир, під час телефонної розмови із використанням гучного зв?язку, по телефону марки «Xiomi Red mi Note 8», який належав ОСОБА_9 , у ході сварки з абонентом вирвав із рук потерпілого зазначений телефон та, не зважаючи на прохання ОСОБА_10 повернути телефон, тримав його у себе.
Далі, перебуваючи поблизу буд. АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 ігноруючи вимоги ОСОБА_8 повернути телефон, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливим мотивом, завдав потерпілому пальцями рук, стиснутими в кулак, не менше 4 ударів у голову, чим спричинив ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження та подолавши намагання потерпілого повернути мобільний телефон, залишив його собі, чим спричинив потерпілому матеріальних збитків на суму 2 969 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалити рішення, яким кваліфікувати його дії за ст. 356 КК України та призначити більш м'яке покарання.
Просить при ухваленні рішення врахувати показання свідка ОСОБА_11 та потерпілого, які зазначили, що ОСОБА_9 добровільно надав йому телефон для здійснення дзвінка.
Зазначає, що тілесних ушкоджень потерпілому він не спричиняв, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12 .
Крім того, кримінальне правопорушення було вчинене у м. Полтава, де не проходили бойові дії, тому кваліфікація діяння за ч. 4 ст. 186 КК України є помилковою.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого в підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 186 КК України грабежом є відкрите викрадення чужого майна. З об'єктивної сторони грабіж є вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. Але вона ігнорує це. Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (наприклад, при вчиненні крадіжки з'явився охоронець, але винний ігнорує це і, схопивши викрадене, втікає).
Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).
З суб'єктивної сторони грабіж передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив та корислива мета.
Висновки місцевого суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду і оцінені за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України.
Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував факт отримання телефону від ОСОБА_9 , проте наполягав, що телефон потерпілий йому надав добровільно для здійснення дзвінка спільному знайомому, і лише після того як ОСОБА_9 добровільно залишив автомобіль та пішов геть, обвинувачений здав отриманий телефон до ломбарду з метою купити паливо для транспортного засобу ОСОБА_11 та поїхати до ОСОБА_12 з метою придбання метадону. Стверджував, що не спричиняв ОСОБА_9 тілесних ушкоджень та не мав умислу на вчинення грабежу.
Потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що дійсно спочатку добровільно надав ОСОБА_7 свій мобільний телефон для здійснення дзвінка, проте після того, як він попрохав обвинуваченого повернути телефон, ОСОБА_7 вискочив з автомобіля, біля якого наніс йому не менше чотирьох ударів кулаком в область обличчя, сів у автомобіль та поїхав геть, при цьому забравши вказаний мобільний телефон.
Надані показання узгоджуються з відтвореними ОСОБА_9 обставинами події під час проведення слідчого експерименту за його участю 17.03.2023 та з даними протоколу огляду від 14.04.2023 CD-R диску з аудіозаписом дзвінка до служби «102».
Наявність у потерпілого тілесних ушкоджень підтверджується витягом з журналу №3 реєстрації амбулаторних хворих та висновком експерта №173 від 09.03.2023, відповідно до якого виявлені у нього легкі тілесні ушкодження могли утворитися від пальців рук, стиснутих в кулак від однократної дії травмуючого фактору, можливо в строк і за обставин, зазначених вище.
Згідно з висновком експерта (додатковим) №222 від 22.03.2023 показання потерпілого ОСОБА_9 , надані ним в ході слідчого експерименту, не протирічать об?єктивним даним судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_9
Всупереч апеляційним доводам обвинуваченого місцевий суд взяв до уваги показання свідка ОСОБА_11 , який підтвердив, що в салоні його автомобіля потерпілий просив обвинуваченого повернути телефон, який раніше надав йому для здійснення дзвінка. Та після того, як ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вийшли на вулицю, свідок чув як потерпілий вимагав у обвинуваченого повернути його телефон, проте ОСОБА_7 до автомобіля сів з телефоном ОСОБА_9 , який пізніше здав до ломбарду на ім?я свідка.
Надані показання узгоджуються з відтвореними ОСОБА_11 обставинами події під час проведення слідчого експерименту за його участю 22.03.2023. Також під час проведення слідчого експерименту свідок вказав, що біля автомобіля між обвинуваченим та потерпілим була штовханина.
Свідок ОСОБА_13 повідомив, що від потерпілого дізнався, що у нього забрали телефон, при цьому помітив синець під його оком.
Також всупереч апеляційним доводам обвинуваченого, свідок ОСОБА_12 розповів, що у день події у нього в гостях був ОСОБА_9 , проте тілесних ушкоджень у нього не було. Пізніше потерпілий зателефонував йому з іншого номеру та повідомив, що його телефон забрав « ОСОБА_14 ». Після чого свідок зателефонував на номер потерпілого, за яким відповів ОСОБА_7 .
Показання потерпілого та свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, та з іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження.
Доводи обвинуваченого у тій частині, що потерпілий добровільно віддав йому мобільний телефон спростовуються вищенаведеними показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_11 . Крім того, спричинення обвинуваченим ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, всупереч апеляційним доводам обвинуваченого, показання свідка ОСОБА_12 лише підтверджують, оскільки свідок зазначив, що у ОСОБА_9 , якого свідок бачив безпосередньо перед подією злочину, були відсутні тілесні ушкодження.
Аналізуючи наявні у матеріалах кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження з точки зору належності, допустимості, достовірності, колегія суддів дійшла висновку, що зібрані докази у їх сукупності та взаємозв'язку повністю підтверджують винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 186 КК України.
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст. ст. 50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким; особу обвинуваченого, який має непогашену судимість за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями, вживає наркотичні засоби; не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, не працює; думку потерпілого; вартість викраденого майна.
Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Оскільки Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, всупереч апеляційним доводам обвинуваченого, кваліфікація його діяння, вчиненого 06.03.2023 за ч. 4 ст. 186 КК України у даному випадку, є правильною, що узгоджується з висновком Об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.01.2024 у справі № 722/594/22.
З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни ухваленого по справі судового рішення чи його скасування щодо ОСОБА_7 , як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, тому апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2023 року, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4