Справа № 296/5187/24
1-кп/296/709/24
Вирок
Іменем України
25 вересня 2024 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023060400002624 від 25.08.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянки України, працюючої бухгалтером у «TIR-сервіс», одруженої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, з вищою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
25.07.2023 близько 11 години 10 хвилини ОСОБА_4 , як водій, керувала технічно справним автомобілем марки Daewoo Damas, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухалась ним по вул. Святослава Ріхтера, зі сторони вул. Гагаріна в напрямку вул. Шевченка у м. Житомирі.
Рухаючись у вказаний день, час та місці вказаним транспортним засобом, водій ОСОБА_4 в порушення вимог пунктів 2.3.6), 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), на регульованому перехресті вулиць Святослава Ріхтера та Шевченка у м. Житомирі, здійснюючи маневр повороту ліворуч в напрямку вул. Шевченка, проявила безпечність та неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, перед поворотом ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора не надала дорогу транспортному засобу, а саме автомобілю марки Hyundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_8 рухався у зустрічному напрямку прямо по вул. Святослава Ріхтера, внаслідок чого допустила зіткнення керованого нею транспортного засобу з вищевказаним автомобілем, від чого автомобіль Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 , віднесло на тротуар, де під час його некерованого руху ОСОБА_8 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забійної рани м'яких тканин потиличної ділянки, перелому потиличної кістки зліва з переходом на (оболонку) лівої гемісфери головного мозку, забою паренхіми лівої скроневої частки посттравматичного субарахноїдального крововиливу, гематоми м'яких тканин потиличної ділянки ліворуч.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3. б) 10.1 та 16.6 ПДР України перебувають у причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та ї наслідками.?
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, щиро розкаялася. Пояснила, що дійсноу день, час та місці, вказаному у обвинувальному акті, керуючи автомобілем марки Daewoo Damas, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , через неуважність допустила зіткнення з іншим автомобілем, який під час некерованого руху здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 .
На лікування та реабілітацію потерпілої перерахувала 46230 грн. Цивільний позов потерпілої про стягнення з неї моральної шкоди в сумі 200 000 грн визнає частково. Вважає суму завищеною.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що не наполягає на призначенні обвинуваченій реального покарання. Цивільний позов про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди в сумі 200 000 грн, а також з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» 34740,99 грн матеріальної шкоди просила задовольнити у повному обсязі. Крім того, просила стягнути в солідарному порядку з обвинуваченої та страхової компанії10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Беручи до уваги, що фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченої та потерпілої.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності її позиції немає, а також роз'яснено, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дослідивши матеріали провадження, враховуючи показання обвинуваченої, які відповідають фактичним обставинам справи і нею не оспорюються, виходячи з того, що судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає винність обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченій, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, який вчинено з необережності.
Також суд звертає увагу, що обвинувачена ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судима, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої, відсутні.
Потерпіла ОСОБА_6 не наполягає на призначенні обвинуваченій реального покарання.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням та поклавши відповідні обов'язки.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій додаткового покарання, суд враховує всі вищенаведені обставини в сукупності, а також те, що внаслідок скоєння обвинуваченою кримінального правопорушення, а саме грубих порушень вимог Правил дорожнього руху, потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 працює в «ТІR-сервіс» на посаді бухгалтера. Тобто її робота не пов'язана з необхідністю керувати транспортним засобом.
За таких обставин, суд доходить до переконання щодо доцільності призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, строком на один рік, що буде відповідати його особі та обставинам вчиненого нею кримінального правопорушення.
На думку суду, вказане додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченої в частині суворого дотримання нею у подальшому Правил дорожнього руху та виключить можливість становити загрозу для учасників дорожнього руху.
На думку суду, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових злочинів у майбутньому.
Щодо вирішення заявленого потерпілою цивільного позову суд доходить наступного висновку.
Так, потерпілою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, у якому вона просить стягнути на її користь з обвинуваченої ОСОБА_4 200 000,00 грн моральної шкоди, завданої вчиненням кримінальними правопорушенням, а також з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» 34740,99 грн у якості відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування заявленого позову щодо відшкодування майнової шкоди потерпіла ОСОБА_6 вказала, що після отриманої черепно-мозкової травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди витрачала кошти на лікування та реабілітацію. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo Damas, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», то саме страхова компанія має відшкодувати їй понесені витрати.
Також у обґрунтування понесених матеріальних витрат потерпілою надані документи, які підтверджують факт понесення матеріальних витрат на лікування внаслідок отриманих в ході дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень.
Наявність моральної шкоди потерпіла обґрунтувала своїми душевними стражданнями, пов'язаними затриманими тяжкими тілесними ушкодженнями, пережитим болем від вказаних травм, неможливості протягом тривалого часу лікування жити повноцінним життям, працювати та самостійно обслуговувати себе і свою смію в побуті.
Обвинувачена ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву вказала, що в період часу з 26.07.2023 до 21.08.2023 на лікування та реабілітацію потерпілої перерахувала 46 230 грн. В якості доказів щодо перерахування вказаних коштів надала підтверджуючі документи. Вважає, що вимоги потерпілої про стягнення з неї моральної шкоди в сумі 200 000 грн є завищеними.
В судовому засіданні обвинувачена вказала, що із загальної суми перерахованих потерпілій коштів 36230 грн було сплачено в якості відшкодування моральної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_6 не заперечила, що обвинуваченою було частково сплачено на її користь моральну шкоду в сумі 36230 грн.
Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, якою встановлюються загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачають відшкодування за неї за наявності вини особи, яка заподіяла шкоду.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що саме з вини обвинуваченої ОСОБА_4 під час керування автомобілем Daewoo Damas, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є джерелом підвищеної небезпеки, спричинена шкода потерпілій ОСОБА_6 .
За правилами ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Водночас, відповідно до вимог статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що між ОСОБА_9 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на строк з 31.05.2023 по 30.05.2024 було укладено договір «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за полісом № 214881021, на транспортний засіб Daewoo Damas, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з яким страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 320000, 00 грн.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з договором за полісом № 214881021, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю покриває суму матеріальної шкоди, зазначеної потерпілою у позові.
Таким чином, заподіяна потерпілій матеріальна шкода в сумі 34740,99 грн у повному обсязі має бути відшкодована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», а тому позов у частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Як передбачено ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» (далі - Постанова ПВСУ) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пункт 9 зазначеної постанови ПВСУ передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Отже, виходячи з аналізу вищевикладених норм закону, враховуючи, що суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченої у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та наявність обов'язку обвинуваченої відшкодувати потерпілій ОСОБА_6 завдану моральну шкоду.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 внаслідок отриманої травми в результаті дорожньо-транспортної пригоди, зазнала фізичного болю. Отримані позивачем ушкодження позначились на стані її здоров'я. Всі наведені обставини потягнули душевні страждання, переживання та негативні емоції та призвели до порушення ритму життя позивача. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потребує реабілітації і лікування, погіршені її фізичні здібності у звичному житті.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, зокрема, характер та тяжкість отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, тривалість лікування, глибину переживань, час і зусилля, які позивач докладає для відновлення свого здоров'я, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає необхідним визначити суму моральної шкоди,завданої потерпілій ОСОБА_6 , яка підлягає стягненню, у розмірі 100 000 грн.
При визначенні остаточної суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченої суд звертає увагу, що з урахуванням укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів (поліс № 214881021) відповідальність у певних межах має бути покладена і на страхову компанію.
Відповідно до ст. 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Враховуючи, що судом встановлено обов'язок Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» відшкодувати ОСОБА_6 шкоду, заподіяну її здоров'ю в розмірі 34740,99 грн, моральна шкода, яку згідно з Законом № 1961-IV має бути відшкодована страховиком потерпілій складає в сумі 1737,05 грн.
Проте, оскільки потерпіла не забажала, щоб страхова компанія відшкодовувала їй моральну шкоду, суд зменшує визначений розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченої, на 1737,05 грн.
Крім того, оскільки обвинуваченою в добровільному порядку частково відшкодовано потерпілій моральну шкоду в сумі 36230 грн, що не заперечується останньою, то до стягнення підлягає остаточна сума в розмірі 62032,95 грн.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Наведені вимоги закону під час вирішення питання про процесуальні витрати потерпілої у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 дотримано.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілою та адвокатом ОСОБА_7 , а також акт № 12 виконаних робіт по наданню правової допомоги від 13.09.2024 та квитанцією до прибуткового касового ордера № 37 від 13.09.2024.
Водночас суд бере до уваги, що при визначенні суми витрат на правову допомогу слід виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони, зважаючи складність справи, та витрачений адвокатом час.
Проаналізувавши наданий представником потерпілої акт виконаних робіт; враховуючи участь захисника у трьох судових засіданнях на стадії підготовчого судового засідання, два з яких відкладались за клопотанням сторін для підготовки позовної заяви та відзиву, а також у двох засіданнях на стадії судового розгляду, одне з яких відкладалось у зв'язку поданням потерпілою заяви про відшкодування витрат на правову допомогу; складність судового розгляду кримінального провадження (повне визнання обвинуваченою вини та обставин кримінального правопорушення, відсутність заперечень учасників провадження щодо недоцільності дослідження інших доказів окрім допиту обвинуваченої); виготовлення представником потерпілої позовної заяви та заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, суд вважає, що грошове відшкодування витрат на правову допомогу потерпілій в суді підлягає частковому відшкодуванню у розмірі 5 000 гривень.
Крім того, суд не вбачає підстав щодо стягнення витрат на правову допомогу також із ТДВ «Страхова компанія «Кредо» в солідарному порядку з обвинуваченою ОСОБА_4 , оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 124 КПК України, такі витрати у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються виключно з обвинуваченого. Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду по справі № 686/28824/21.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Арешт на майно не накладався.
Запобіжний захід у судовому провадженні не обирався, підстави для його застосування відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченої на користь держави 13 088 грн 60 коп витрат на залучення експерта.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371,373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
Відповідно до п.1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Строк додаткового покарання обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 13622789) на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 34740 (тридцять чотири тисячі сімсот сорок) гривень 99 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 62032 (шістдесят дві тисячі тридцять дві) гривні 95 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Речові докази: автомобіль марки «Daewoo Damas», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишити власнику - ОСОБА_10 ;
автомобіль «Hyundai Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , залишити власнику - ОСОБА_11 .
Витрати на залучення експертів під час проведення судових експертиз, а саме:
- судових експертиз технічного стану транспортного засобу, судової транспортно-трасологічної експертизи в розмірі 7409 (сім тисяч чотириста дев'ять) гривень, (отримувач: ГУК у Жит.Обл./ТГ м. Житомир 24060300; Банк отримувача: Казначейство України; Код ЗПО: 38035726; Рахунок: UA4489999803130100115000006797; Код класифікації доходів: 24060300); судової експертизи механізму та обставин ДТП в розмірі 5679 (п'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) гривень 60 копійок (отримувач: Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства Юстиції України Житомирське відділення; Код ЄДРПОУ: 02883096; IBAN: UA678201720313221001201009135 в Держказначейська Служба України, м. Київ) - стягнути з ОСОБА_4 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.
Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасникам судового провадження вручити повний текст вироку в день його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1