Рівненський апеляційний суд
Іменем України
19 вересня 2024 року м. Рівне
Справа № 572/3884/24
Провадження № 11-сс/4815/278/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 30 серпня 2024 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, у кримінальному провадженні №12024181200000680,
Ухвалою слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 30 серпня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_9 .
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Людинь Сарненського району Рівненської області, громадянина України, раніше судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 26 жовтня 2024 року без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його постійного проживання у АДРЕСА_2 .
На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що стосовно ОСОБА_5 відсутня обґрунтована підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, оскільки він заперечив свою причетність до цього злочину, очевидці відсутні, органом досудового розслідування не здобуто прямих доказів.
Також захисник вважає, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а тому у слідчого судді були відсутні підстави для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_10 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 4 ч.2 ст. 183 КПК передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_11 , слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» дав визначення терміну «обґрунтована підозра», вказавши, що це означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
На переконання колегії суддів, зібрані органом досудового розслідування докази на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в інкримінованих йому злочинах.
При цьому, колегія суддів зауважує, що для вирішення питання стосовно обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. У відповідності до змісту ст. 368 КПК, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З матеріалів клопотання убачається, що обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення грунтується на сукупності зібраних на даний час доказів - показаннях ряду свідків, висговку судово-медичної експертизи.
Також під час розгляду клопотання, слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме можливість підозрюваного переховуватись від досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів, перевіривши матеріали за даним клопотанням, вважає такий висновок слідчого судді правильним.
Зокрема, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду стверджується тим, що ОСОБА_5 на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніще судимий за ч.1 ст. 121 КК України. Водночас відсутні відомості щодо наявності у нього законного джерела отримання доходів, а тому, з метою уникнення можливого покарання, він може вчинити дії задля переховування від слідства і суду.
Окрім того, існує висока ймовірність ризику незаконного впливу підозрюваного на свідка та потеорпілого у цьому кримінальному провадженні, а тому, шляхом вмовляння чи вчинення тиску, він може змусити надати показання на свою користь.
Колегія суддів також погоджується з висновком слідчого судді, що матеріали клопотання, а також встановлені на даний час обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину, свідчать про наявність ризиків вчинення ним іншого кримінального правопорушення, оскільки він не має постійного джерела доходу.
Вказані обставини, у своїй сукупності, на переконання колегії суддів, свідчать не лише про обґрунтованість заявлених стороною обвинувачення ризиків, але й підтверджують те, що на даному етапі досудового розслідування більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та гарантувати дотримання ним процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене підстав для скасування даної ухвали та задоволення апеляційних вимог захисника не вбачається.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 30 серпня 2024 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3