19 вересня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/1706/24
Провадження № 22-ц/4815/955/24
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання - Хлуд І.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Рибачик Оленою Анатоліївною на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2024 року (ухваленого у складі судді Левчука О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 08 вересня 2007 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, про що Шубківською сільською радою Рівненського району Рівненської області було зроблено відповідний актовий запис № 11 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу у сторін є діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що протягом останніх місяців постійно виникають непорозуміння, подружні стосунки досить давно не підтримують, спільного господарства не ведуть, шлюб існує лише формально і його збереження буде суперечити інтересам позивача, відповідача та інтересам дітей.
Також зазначає, що він офіційно працевлаштований, має стабільний заробіток і діти постійно проживають з ним. Вважає за доцільне визначити місце проживання спільних з відповідачем дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ним за адресою його реєстрації.
Він повністю опікується інтересами і потребами дітей, піклується про них, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям дітей. Також вказує, що він ніколи не перешкоджав і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дітьми.
Просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 та визначити місце проживання дітей з ним за адресою його проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Шубківською сільською радою Рівненського району Рівненської області 08.09.2007, актовий запис № 11.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що, заявляючи позовну вимогу щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідності її заявлення та факту порушення відповідачем його охоронюваних прав та інтересів.
У даному випадку спір щодо визначення місця проживання дитини ініційований батьком дитини, з яким вона, з його пояснень, і так фактично проживає, і від якого мати дитини не вимагає зміни її місця проживання.
Сторони дійшли згоди щодо місця проживання дитини, а, звертаючись до суду фактично не вирішують спір, а намагаються надати своїм домовленостям юридичної визначеності та обов'язковості у формі судового рішення в обхід правових механізмів, передбачених ст. 157, 109 СК України, при цьому мету такого свого бажання не пояснюють. Такі дії є намаганням обійти закон у власних інтересах та маніпулювання судом. Тобто спір має штучний характер, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини. Воно фактично визначене, дитина поки проживає з батьком, поки її місце приживання не буде вирішене відповідно до наведених вище норм сімейного законодавства.
Таким чином дана позовна вимога є необґрунтованою, а відтак не підлягає до задоволення.
Також, суд прийшов до переконання про доцільність розірвання шлюбу, що не позбавляє сторін права повторно зареєструвати його після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в частині визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - залишено без розгляду, оскільки він досяг 14 років, а, відтак, може самостійно визначати своє місце проживання.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, стосовно визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком - ОСОБА_1 - ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Рибачик О.А. оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що при розгляді справи не надано належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, а саме висновку Служби у справах дітей Рівненської міської ради від 28.03.2024 року, згідно якого орган опіки та піклування вважає за доцільне, зокрема, визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком - ОСОБА_1
Проживання малолітнього сина разом з батьком забезпечить йому розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним та, як наслідок, буде відповідати його найкращим інтересам.
Висновок суду першої інстанції про те, що між позивачем та відповідачем не вбачається спору про визначення місця проживання дитини, вважає необґрунтованим, оскільки саме звернення позивача до суду свідчить про те, що між сторонами є спір, який не вдалося вирішити мирним шляхом.
Крім того, дитина висловила своє бажання проживати разом з ним, а не з відповідачкою, яка не повідомила про своє місце проживання, а тому суд першої інстанції мав врахувати думку дитини та визначити її місце проживання разом з батьком.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення її без задоволення, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наміром позивача припинити шлюбні відносини з відповідачем та визначити місце проживання дітей.
Шлюб між сторонами розірвано, рішення в цій частині не оскаржується.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дівоче прізвище " ОСОБА_2 ") зареєстрували шлюб 08.09.2007 року, відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого Шубківською сільською радою Рівненського району Рівненської області 08.09.2007, актовий запис №11.
Від спільного проживання у шлюбі мають двох дітей - ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 07 вересня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненською управління юстиції, актовий запис № 2839) та сина ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 27 травня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1348).
Місце проживання дитини ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2023/007415356 від 15.09.2023 року.
Місце проживання позивача зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2024/000507480 від 16.01.2024 року.
Із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради №08-01-462/24 від 17 квітня 2024 року вбачається, що, під час телефонної розмови з працівником служби у справах дітей, відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_1 ..
Комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, розглянувши матеріали справи, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено порушення відповідачем його охоронюваних прав та інтересів, а також із того, що у суду відсутні підстави вважати, що між батьками дитини виник спір щодо місця її проживання.
Таким чином дана позовна вимога є необґрунтованою, а відтак не підлягає до задоволення.
Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У статті 157 СК України зазначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 Сімейного кодексу України).
Положеннями частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я в якому вона проживає.
Законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у вихованні дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду.
Судом встановлено, що дитина сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 та на даний час навчається в Рівненському ліцеї № 19 Рівненської міської ради.
Відповідачка має таку ж саму адресу реєстрації, як і позивач з дитиною. Даних про її місце проживання за іншою адресою матеріали справи не містять і протилежного судом не встановлено.
Саме у вказаному житловому приміщенні для дитини створені відповідні умови для проживання, виховання та його розвитку.
Матір дитини не заперечує щодо визначення місця проживання молодшого сина разом з батьком, що підтверджується висновком органу опіки та піклування Рівненської міської ради.
Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що ще до подання позову позивач і відповідач досягли згоди щодо місця проживання.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність між сторонами спору про визначення місця проживання дитини, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 СК України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою відповідач не виявляє наміру чи бажання на даний час змінювати місце проживання молодшого сина, що свідчить про її погодження з визначеним місцем проживання дитини у позасудовому порядку.
За змістом положень, зокрема, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 8, 18, 161 СК України, ст.ст. 2, 4, 19, 184 ЦПК України кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його в судовому порядку шляхом пред'явлення позову до відповідальної за порушення права особи.
Судом вирішується саме спір між батьком і матір'ю щодо місця проживання малолітньої дитини (дітей), коли батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (діти).
У даному випадку сторонами не надано доказів, що вони проживають окремо і не приймають разом участі у вихованні та матеріальному утриманні сина ОСОБА_4 та що між ними існує спір щодо місця проживання дитини.
На час пред'явлення позову до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини питання щодо її проживання було врегульоване ними за взаємною згодою відповідно до ст. 160 СК України. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи та не змінилися на час перегляду рішення суду в апеляційному порядку.
Будь-яких підстав вважати, що право батька дитини на визначення місця проживання сина із ним не визнається, заперечується матір'ю дитини чи будь-ким іншим немає, докази про таке відсутні.
Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли, та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в іншого з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, оскільки для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.
Ураховуючи наведені норми матеріального права, у повному обсязі встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання дитини.
Таким чином, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст.157, 160, 161 СК України, ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Рибачик Оленою Анатоліївною залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2024 року.
Головуючий суддя Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.