Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2858/24
Провадження № 2-о/553/109/2024
Іменем України
06.09.2024м. Полтава
Ленінський районний суд м.Полтави у складі :
головуючого судді Крючко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Компанійця А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про продовження обмежувального припису,
У серпні 2024 року заявиця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій прохала продовжити дію та видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців з заборонами щодо: перебування в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , наближення ближче ніж 50 метрів до місця проживання (перебування) навчання, роботи, інших місць часткового відвідування ОСОБА_1 , з метою контактування з нею, а саме зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , місця роботи: АДРЕСА_3 , дошкільного навчального закладу: м. Полтава, вул. Чураївни,7; дитячого центру розвитку "Бджілка": м. Полтава, вул. А. Кукоби, 27; заборони особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь- який спосіб спілкуватися з нею; заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заявлені вимоги вмотивовані заявницею тим, що вони з ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають спільну доньку ОСОБА_3 . Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 200.32.024 року шлюб між сторонами розірвано, місце проживання доньки закріплено з матір'ю, за адресою: АДРЕСА_1 . В заяві стороною заявника вказувалось про те, що причиною розлучення стало те, що, починаючи з листопада 2023 року,шлюбні відносини між ними фактично припинені, кожен має діаметрально різні погляди на шлюб та сім'ю, в родині почали виникати сварки, які переросли в серйозні конфлікти, під час яких поведінка ОСОБА_2 стала занадто агресивною, він почав погрожувати їй та рідним фізичною розправою, відібранням дитини. Вказує, що зазнає постійного психологічного тиску з боку ОСОБА_2 , на її адресу надходять погрози, як у телефонних розмовах так і в текстових повідомленнях. Незважаючи на те, що шлюб між ними наразі розірвано, але поведінка ОСОБА_2 не змінилася. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.02.2024, за її заявою, було видано обмежувальний припис у відношенні ОСОБА_2 терміном на шість місяців. Після ухвалення цього рішення ОСОБА_2 неодноразово порушував обмежувальний припис, продовжив телефонувати, надсилати смс-повідомлення з погрозами, переслідувати, за її зверненням до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 12024175460000005 від 09.01.2024 та ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ст.390-1 КК України, так 14 березня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначено йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один рік) та покладено ряд обов'язків, визначених ст. 76 КК України, та встановлено обмежувальні заходи, визначені пунктами 3,4,5, ст. 91-1 КК України, тому виникла необхідність у продовженні дії обмежувального припису.
Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків зазначених в ухвалі.
02 вересня 2024 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з уточненою заявою про продовження дії обмежувального припису.
Ухвалою суду від 03 вересня 2024 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
В судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з'явилась, але надала на адресу суду заяву, в якій прохала проводити слухання справи у її відсутність, вимоги заявлені в заяві підтримує в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засіданння, не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення телефонограми на контактний номер телефону заінтересованої особи.
Частиною 1 ст. 350-5 ЦПК України визначено, що неявка належним чином повідомлених заінтересовнаих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Приймаючи до уваги той факт, що заінтересована особа ОСОБА_2 повідомлений належним чином про день та час слуханння справи, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у відсутність останнього, у відповідності до положення ч.1 ст. 350-5 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви про продовження обмежувального припису, суд прийшов до наступних висновків.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно із ч.1 ст.1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з п.7 ч.1 ст.1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Закон визначає, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні (ст.350-6 ЦПК України). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно із ч.1 ст.350-7 ЦПК України, за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про продовження обмежувального припису має досліджувати ризики повторного вчинення насильства, а не факт його первинного вчинення.
Як убачається з матеріалів справи рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.02.2024 року, за заявою ОСОБА_1 у відношенні ОСОБА_2 було продовжено обмежувальний припис на строк шість місяців із застосуванням тимчасового обмеження його прав, а саме заборони перебування в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони наближатися ближче ніж на 50 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 з метою контактування з нею, а саме зареєстрвоаного місця проживання: АДРЕСА_2 ; місця роботи: АДРЕСА_3 ; дошкільного навчального закладу: АДРЕСА_4 ; заборони особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дитину ОСОБА_3 .
Так, рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 20.03.2024 року у справі № 553/3345/23, шлюб зареєстрований 02.06.2018 року Шевченківським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територаільного управління юстиції у Полтавській області за актовим записом № 680, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В заяві заяіниця вказувала, що після видачі обмежувального припису ОСОБА_2 не припинив телефонувати їй, надсилати текстові повідомлення з погрозами, порушувати застосовані обмеження,встанволені відповідно до рішення суду від 19 лютого 2024 року.
Більше того, відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 14 березня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1(один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до пунктів 1,2 ч.1 та пункту 2 ч.3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваденим органом з питань пробації.
Згідно ч.2 ст. 76 КК України, застосовано до ОСОБА_2 , 1992 року народження, обмежувальні заходи відповідно до пунктів 3,4,5 ст. 91-1 КК України строком на 3 (три) місяці, поклавши на нього наступні обов'язки:
-заборона наближатися на відстань ближче ніж 50 метрів до місця, де ОСОБА_1 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчання, лікуванням чи з інших причин;
-заборона листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
- пройти програму для кривдників.
Не зважаючи на визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, незаконні дії з боку ОСОБА_2 продовжуються і дотепер, так згідно з приєднаним до справи матеріалів, до ЄРДР за № 12024175460000043 від 26.02.2024 внесено відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацію за ст. 390-1 КК України щодо порушення ОСОБА_2 у період часу з 12:50 по 16:10 25 лютого 2024 року обмежувального припису та повідомлено ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім цього, всупереч вироку суду ОСОБА_2 11.05.2024 року близько 19 год. 00 хв. порушив встановлені обмеження та прийшов за адресою мешкання заявниці, в результаті чого внесено відомості до ЄРДР № 12024175460000096 від 18.05.2024 року, передбаченого ст. 390-1 КК України.
Таким чином, поведінка заінтересованої оосби ОСОБА_2 по відношенню до заявниці та неповнолітньої дитини з встановленння обмежувального припису та визнання отаннього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення не змінилась та відповідних висновків ОСОБА_2 не зробив.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд зазначає, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
За таких обставин, виходячи з встановлених фактичних обставин справи, пояснень заявниці зазначених у заяві, ведення переписки, телефонних дзвінків заявниці та оцінюючи вірогідність продовження чи повторного вчинення таких дій заінтересованою особою по відношенню до заявниці, настання відповідних наслідків їх вчинення, суд приходить до переконливого висновку про наявність високого рівня небезпеки продовження вчинення домашнього насильства щодо заявниці, тому продовження обмежувального припису є необхідним та виправданим за для запобігання більш тяжким наслідкам та невідкладного захисту заявниці, з огляду на що заява підлягає задоволенню, а обмежувальний припис продовженню із застосуванням обмежень, визначених рішенням суду від 19 лютого 2024 року.
Відповідно до ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, суд відносить на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265, 293-294, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про продовження обмежувального припису - задовольнити.
Продовжити на шість місяців обмежувальний припис, виданий на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 за заявою ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 у вигляді тимчасового обмеження його прав з покладанням наступних обов'язків:
- заборони перебувати в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборони наближатися ближче ніж на 50 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 з метою контактування з нею, а саме зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; місця роботи: АДРЕСА_3 ; дошкільного навчального закладу: м. Полтава, вул. Чураївни, 7, дитячого центру розвитку "Бджілка": м. Полтава, вул. А. Кукоби, 27;
заборони особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
З метою інформування про продовження обмежувального припису копію рішення направити до уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за місцем проживання постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік та виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради.
Рішення суду про продовження обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко