Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/289/24
Провадження № 1-кп/553/586/2024
Іменем України
05.08.2024м. Полтава
Ленінський районний суд м.Полтави в складі:
головуючого: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора: ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12023170460000629 від 11.12.2023 року, відносно :
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Кринки, Глобинського району, Полтавської області, українця, громадянина України освіта середня - спеціальна, працюючого: ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат», робочий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 17 серпня 2022 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75,76,104 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання на 1 рік. Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 21.09.2022 року, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2022 року,
- 27 травня 2024 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Так, 09 грудня 2023 року, приблизно о 19 год. 13 хв. обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу магазину «АТБ - маркет» за адресою АДРЕСА_3 , діючи в умовах воєнного стану , маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, вчинив напад на ОСОБА_4 ..
На виконання злочинного умислу, обвинувачений ОСОБА_6 наніс удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_4 в результаті чого останій втратив свідомість та впав на землю, отримавши тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку та синця шкіри вилично - щічної ділянки зліва, які кваліфікуються у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 , користуючись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_4 , дістав із зовнішньої кишені куртки шкіряний гаманець коричневого кольору ( без вартості для потерпілого), у якому знаходились грошові кошти загальною сумою 450 грн., гаманець жіночий червоного кольору (без вартості для потерпілого), в якому знаходились грошові кошти в сумі 3000 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 3450,00 грн..
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 , вчинив умисні дії, які виразились у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним злочину, відповідно до вказаного обвинувачення, у вчиненому щиро розкаявся. Цивільний позов потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_4 визнав в повному обсязі. Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні висловив бажання вступити до лав ЗСУ, що на думку останнього надасть йому можливість в подальшому відшкодувати потерпілому завдані злочином збитки матеріального та морального характеру.
Частиною 3 ст. 349 КПК України передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оскільки обвинувачений визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, сумнівів у добровільності їх позиції у суду не виникає, судом роз'яснено обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, з урахуванням думки інших учасників судового розгляду, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджував інші докази по справі.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч.4 ст. 187 КК України, оскільки він скоїв умисні дії, що виразилися у у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
При призначенні покарання суд, виходячи з вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, дані про особу винного, а також обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
ОСОБА_6 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення.
Згідно довідки КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради», ОСОБА_6 перебував на лікуванні в даному закладі з 27.11.2019 року по 27.12.2019 з діагнозом: змішані розлади поведінки та емоцій.
Відповідно до довідок КП « Полтавський обласний центр терапії залежностей» Полтавської обласної ради, КП "Обласний заклад з наданння психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» Відокремлений підрозділ» Обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №1» ОСОБА_6 за медичною допомогою не звертався, на обліку не перебуває.
Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецедив злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, ОСОБА_6 , суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину в зв'язку зі збігом тяжких життєвих обставин.
Разом з цим, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд насамперед враховує молодовий вік обвинуваченого, його позитивну процесуальну поведінку щодо спокутування своєї проовини у вчинені тяжкого злочину у формі публічного щиросердечного визнання своєї провини у скоєному, його бажання стати на захист Батьківщини від російської агресії з метою спокутування своєї провини та можливості відшкодувати завдану потерпілому шкоду.
При цьому суд виходить з того, що згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
З урахуванням встановлених судом обставин у кримінальному провадженні, суд вважає правомірним призначити обвинуваченому покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, що за висновком суду є достатнім для виправлення обвинуваченого, з метою попередження ним вчинення нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд враховує, що вчинення обвинуваченим кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким, а також наявність обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття обвинуваченого, та приймаючи до уваги наявність обтяжуючої обставини, а також інших обставин зазначені у даному вироку, які позитивно впливають на міру призначеного судом покарання, суд вважає правомірним призначити обвинуваченому покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, але в межах мінімальної межі санкції статті Особливої частини КК України, за якою останній обвинувачується, що за висновком суду є достатнім для виправлення обвинуваченого, з метою попередження ним вчинення нових злочинів.
Крім того, суд вважає, що остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_6 має бути призначено за правилами, ч.4 ст. 70 КК України, з врахуванням вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 27 травня 2024 року.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Судові витрати по справі відсутні.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні заявлений в рамках кримінального провадження про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 3450 грн., моральної шкоди в сумі 70 000 грн. та стягнення витрат на надання правової допомоги у сумі 20 000 грн., підлягає задоволення.
Обвинувачений ОСОБА_6 в ході з'ясування обставин даного кримінального провадження, цивільний позов ОСОБА_4 визнав в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної
шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За результатами розгляду справи суд у повному обсязі враховує глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_4 , яких він зазнав внаслідок нападу на нього обвинуваченого ОСОБА_6 з метою заволодіння його майном, характер та тривалість його немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_4 має на утриманні батьків похилого віку, про яких піклується та утримує, при цьому, ОСОБА_4 визнаний опікуном над своїм батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який визнаний недієздатним.
При вирішенні питання, щодо задоволення позову останнього в частині відшкодування заявленої моральної шкоди, суд приймає до уваги позицію потерпілого, який наполягав на задоволення цивільного позову в повному обсязі.
З урахуванням наведених вище обставин, фактичних даних вчинення кримінального правопорушення з боку ОСОБА_6 , який має молодий вік та наслідків, які виникли в результаті допущення з боку останнього, та характеру отриманих ушкоджень потерпілого, як легкі тілесні ушодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої потерпілому ОСОБА_4 , в сумі 70 000,00 грн. є обгрунтованим та співмірним з розміром завданої шкоди.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати, з-поміж іншого, складаються з витрат на правову допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг.
Така позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (див., наприклад, постанови від 06 жовтня 2022 року усправі № 554/1940/20, провадження № 51-5524км21; від 02 листопада 2023 року у справі 686/28824/21, провадження № 51-2059км23 тощо).
При цьому, посилання на судову практику Верховного Суду у справах цивільної та господарської юрисдикцій є нерелевантними, оскільки приписами ч. 1 ст. 124 КПК унормовано, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Водночас, наприклад, п. 1 ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплатівідповідною стороною або третьою особою.
Тобто, нормативне регулювання порядку відшкодування витрат на професійну правову допомогу у кримінальному провадженні відрізняється від того, яке передбачено цивільним та господарським процесуальним законодавством.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що представництво інтересів потерпілого ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження, відповідно до Ордеру на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_4 у кримінальному провадженні б/н від 13.12.2023 року, здійснюється адвокатом ОСОБА_5 , який здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДН № 4862, виданого 26 липня 2017 року Головю Ради адвокатів Донецької області ( а.с.16,17).
З огляду на вищевикладене, суд вважає розмір вартості наданих потерпілому послуг адвоката, заявлений потерпілим у цивільному позові, є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг потерпілому, у зв'язку з чим, на переконання суду, доцільно стягнути з обвинуваченого на його користь 20 000,00 грн. у рахунок відшкодування витратна правову допомогу, фактично надану адвокатом потерпілому у виді складення тексту позовної заяви та направлення її до суду, а також особистої участі адвоката у судових засіданнях.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 118, 119, 124, 126, 373,374,475 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 України, та призначати покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Полтавт від 27 травня 2024 року, більш суворим, призначеним даним вироком, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 11 грудня 2023 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 3450,00 грн.; моральну шкоду в сумі 70 000,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн., всього в сумі 93 450,00 грн..
Речові докази у провадженні:
-мобільний телефон марки NOMI в корпусі чорного кольору з Сім - карткою мобільного оператору Vodafone НОМЕР_1 (ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ), що поміщений до спеціального пакету № PSP1258648, який зберігається у камері зберігання речових доказів Відділення поліції №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Стрітенська, 16 - повернути ОСОБА_6 , як йому належний;
-банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 , що була поміщена до спеціального пакету № PSP1258685, який зберігається у камері зберігання речових доказів Відділення поліції №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Стрітенська, 16 - повернути потерпілому ОСОБА_4 , як йому належну;
-куртку чорного кольору з написом на лівому рукаву «SNS WEAR SUPPLY 2020 International Studio Serial № 0 000-30-7806-1645», на якому мається хлястик червоного кольору з написом : «Alpha Industrial inc U.S.A», та хлястик чорного кольору, що була поміщена до спеціального пакету № KIV5121458, який зберігається у камері зберігання речових доказів Відділення поліції №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Стрітенська, 16 - повернути ОСОБА_6 , як йому належну;
-штани спортивні чорного кольору з написом: «The North Face», що були поміщені до спеціального пакету № KIV5121460, який зберігається у камері зберігання речових доказів Відділення поліції №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Стрітенська, 16 - повернути ОСОБА_6 , як йому належний;
-гаманець шкіряний коричневого кольору, поміщений до паперового конверту, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому - ОСОБА_4 - повернути потерпілому, як йому належний.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2022 року, на мобільний телефон марки NOMI в корпусі чорного кольору з карткою оператора мобільного зв'язку НОМЕР_5 НОМЕР_1 (ІМЕІі: НОМЕР_2 ; ІМЕІ2: НОМЕР_3 ); банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 ; куртку чорного кольору з написом на лівому рукаві «SNS WEAR SUPPLY 2020 International Studio Serial № 0 000-30-7806-1645», на якому мається хлястик червоного кольору з написом : «Alpha Industrial inc U.S.A», та хлястик чорного кольору; штани спортивні чорного кольору з написом «The North Face» - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення, оа особі, якв утримується під варатою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1