Іменем України
17 вересня 2024 року м. Чернігівсправа №927/387/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом:
Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури Чернігівської області
вул. Замкова, 9-А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000;
код ЄДРПОУ 02910114
в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації
(Чернігівської обласної військової адміністрації)
вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 00022674
до відповідача: Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04062009
вул. Червона Площа, 6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого, код ЄДРПОУ 14321765,
вул. Квітнева, 3 В, м. Чернігів, 14026
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,
код ЄДРПОУ 39764881
вул. П'ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000
предмет спору: про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
За участю представників сторін:
від прокуратури: Лепська Н.П.,
від позивача: Дрозд А.С., головний спеціаліст сектору претензійної та позовної роботи юридичного відділу.
У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керівником Новгород-Сіверської окружної прокуратури Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010, шляхом:
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 90,5192 га з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010 за територіальною громадою в особі Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2085543474247);
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 90, 5192 га з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010, розташованої на території Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області;
- зобов'язання Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 90,5192 га з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010, розташованої на території Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 - на стороні позивача, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області- на стороні відповідача, підготовче засідання призначено на 29.05.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, письмових пояснень.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги по м. Чернігову та Чернігівській області, підготовче засідання, призначене на 29.05.2024 не відбулося.
Ухвалою суду від 29.05.2024 сторін повідомлено про те, що підготовче засідання у справі відкладено на 26.06.2024.
У підготовчому засіданні 26.06.2024 суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого провадження та при значення справи до судового розгляду по суті на 17.07.2024.
У судовому засіданні 17.07.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 09.08.2024.
У зв'язку з перебуванням судді Белова С.В. у відпустці, судове засідання, призначене на 09.08.2024 не відбулося, про що сторони повідомлені листом №927/387/24/997/24 від 29.07.2024.
Ухвалою від 02.09.2024 сторони повідомлені про те, що судове засідання відбудеться 17.09.2024.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Позиції учасників справи. Заяви та клопотання.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на наступне:
- спірна земельна ділянка не може вибувати із державної власності та не підлягає передачі з державної до комунальної або іншої форми власності;
- наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 9-ОТГ від 25.11.2020 в частині передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки прийнятий з перевищенням повноважень; вказана земельна ділянка знаходиться в межах прикордонної смуги, а відтак відноситься до земель оборони. Оскільки відповідно до положень ст. 77 Земельного кодексу України землі оборони можуть перебувати лише у державній власності, передача такої земельної ділянки до комунальної власності є незаконним, незаконно зареєстрована у державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- необхідним для відновлення становища, яке існувало до порушення є скасування державної реєстрації оспорюваних речових прав Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повернення останньої державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
06.05.2024 від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до суду надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про поновлення пропущеного строку для подання пояснень. Судом долучено вказані пояснення до матеріалів справи.
Відповідно до поданих пояснень третя особа заперечила проти позовних вимог.
Так, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області посилається на те, що після внесення змін до ЗК України та ЗУ «Про прикордонний режим» (внесеними згідно із Законом № 2952-ІХ від 24.02.2023) немає підстав вважати, що станом на 25.11.2020 (прийняття наказу № 9-ОТГ) до спірної ділянки застосовується дана норма.
07.05.2024 від відповідача Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області до суду надійшов відзив на позов.
Так, відповідно до відзиву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на наступне:
- міська рада правомірно прийняла у власність спірну земельну ділянку та є добросовісним набувачем;
- прокурором неправомірно визначено відповідача у справі;
- згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.03.2024 № 06.2.3.1/626-24 не вбачається можливим визначити, на якій відстані від державного кордону побудовані інженерні споруди;
-наявні в матеріалах позову копії письмових доказів не можуть вважатися належними доказами в розумінні ГПК України.
Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.
13.05.2024 позивачем до суду подана відповідь на відзив на позов.
Так відповідно до відповіді на відзив на позов позивач зазначає про те, що твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, є необґрунтованими та безпідставними.
Позовні вимоги заявлені до належного відповідача.
Докази, додані прокурором до позовної заяви засвідчені належним чином.
Відповідь на відзив прийнята судом та долучена до матеріалів справи.
13.05.2024 прокурором подано заперечення на доводи відповідача.
Так, прокурор зазначає про наступне:
- згідно з даними земельного кадастру України спірна земельна ділянка розташована вздовж лінії, по якій проходить державний кордон України з російською федерацією, відтак, остання відноситься до земель оборони, і віднесення її до земель сільськогосподарського призначення є незаконним;
- позовна заява містить обґрунтування визначення відповідачем Семенівської міської ради, відповідного способу захисту;
- до позову додані допустимі, достовірні докази, завірені у визначеному законодавством порядку.
Заперечення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
15.05.2024 позивачем подана відповідь на пояснення третьої особи, відповідно до якої останній не погодився з твердженнями ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, оскільки останні є безпідставні та необґрунтовані.
09.05.2024 від відповідача Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області до суду надійшло клопотання про залучення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до розгляду справи в якості відповідача.
13.05.2024 прокуратурою подано до суду заперечення на клопотання № 53-77-1566 вих-24 від 10.05.2024. Так, відповідно до заперечень прокурор зазначає про те, що право подання клопотань про залучення співвідповідача має лише позивач, а тому вважає клопотання відповідача необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні.
Судом розглянуто клопотання та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до розгляду справи в якості відповідача, про що постановлено протокольну ухвалу.
При цьому суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, в силу положень Господарського процесуального кодексу України визначення кола відповідачів є виключно прерогативою позивача.
Прокурор клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача не заявляв.
Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Обставини справи, встановлені судом.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 25.11.2020 № 9-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Семенівській міській раді Семенівського району Чернігівської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2885,7082 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Семенівської територіальної громади Семенівського району Чернігівської області.
Того ж дня, між ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та Семенівською міською радою укладено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність та зазначено, що цей акт разом із наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Семенівської міської ради.
Згідно з додатком до акту, Семенівській міській раді передано земельні ділянки, зокрема, і земельну ділянку з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010, загальною площею 90,5192 га.
Згідно з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.01.2021 державним реєстратором Семенівської міської ради Швидкою Г.М. на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 25.11.2020 № 9-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» за територіальною громадою в особі Семенівської міської ради зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010, площею 90,5192 га (індексний номер 56084435 від 06.01.2021, номер відомостей про речове право 40057210).
Відомості про земельну ділянку внесені з сільськогосподарським цільовим призначенням до Державного земельного кадастру, що підтверджується копією витягу з державного земельного кадастру.
Поряд з цим, Новгород-Сіверською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010, загальною площею 90,5192 га, передана з державної у комунальну власність, відноситься до земель оборони.
Так, відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.03.2024 №06.2.3.1/626-24-вих земельна ділянка з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010, загальною площею 90,5192 га розташована вздовж державного кордону та входить в межі прикордонної смуги де встановлюється особливий режим використання земель, а також знаходиться в межах ділянки місцевості шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на якій розташовані інженерно-фортифікаційні споруди.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено про потребу у оформленні права постійного користування на дану земельну ділянку для облаштування в її межах інженерних споруд.
Також у відповідності до схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010, загальною площею 90,5192 га, складеної сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_1 , вбачається, що вищевказана земельна ділянка накладається на межі 50 метрової смуги від лінії державного кордону для облаштування інженерно-фортифікаційних споруд, а також повністю входить в межі 5-ти кілометрової прикордонної смуги з російською федерацією.
Окрім того, згідно з даними земельного кадастру України, земельна ділянка з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010, загальною площею 90,5192 га, розташована вздовж лінії по якій проходить державний кордон України з російською федерацією.
За таких обставин, земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010, загальною площею 90,5192 га знаходиться у межах прикордонної смуги вздовж від лінії державного кордону України з російською федерацією, відтак відноситься до земель оборони, що свідчить про незаконність віднесенні її до земель сільськогосподарського призначення та подальшу передачу з державної у комунальну власність, суперечить нормам законодавства України та потребує негайного реагування.
Розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони, а тому перебування її у комунальній власності суперечить нормам Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України “Про державний кордон України», Закону України “Про використання земель оборони», а також Постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 “Про прикордонний режим» та затвердженого нею Положення про прикордонний режим.
Враховуючи викладене, набуття права комунальної власності в особі Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на спірну земельну ділянку відбулося всупереч вимогам земельного законодавства.
Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За частиною 4 статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону№1697-VII).
Згідно із ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Водночас вказаною нормою гарантовано захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання “справедливого балансу» в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуто у власність.
Тобто виправданість втручання у право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.
При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що у демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи “Delcourtv.Belgium», “Belletv.France»). Ураховуючи вказаний принцип, суди неповинні обмежувати право держави на доступ до суду.
У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах “Спорронгі Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, “Новоселецький проти України» від 11.03.2003, “Федоренко проти України» від 01.06.2006).
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах “Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що “правильне застосування законодавства не заперечно становить “суспільний інтерес».
Правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суд і лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Отже, Чернігівська обласна державна адміністрація є розпорядником земель оборони (прикордонної смуги).
Крім того, суд наголошує на наступному:
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, термін якого продовжено указами Президента України 18.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, №254/2023.
Згідно ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Зокрема, згідно ч. 1 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», “Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Частиною 3 даної статті регламентовано, що районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також передбачає повноваження у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 “Про утворення військових адміністрацій для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку», серед інших утворено Чернігівську обласну військову адміністрацію та визначено, що у зв'язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.
При цьому, обласні військові адміністрації виконують повноваження обласних державних адміністрацій, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
З огляду на вищевикладене, а також на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель оборони (прикордонна смуга), повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація.
Листом від 08.03.2024 № 53-77-850 вих 24 Новгород - Сіверська окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну державну адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки. У вказаному листі прокуратура, з урахуванням повноважень Чернігівської ОДА як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою оборони з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010, площею 90,5192 га, а у випадку їх не застосування - про причини, які цьому перешкоджають.
Листом від 26.03.2024 Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила, що відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» облдержадміністрація не наділена повноваженнями здійснювати перевірку наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для вжиття заходів, вказаних у листі прокуратури.
Таким чином, Чернігівська ОД(В)А як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснює захист таких інтересів.
Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.
Прокуратурою, на виконання вимог абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», направлено повідомлення позивачу про звернення з позовом до суду.
Приймаючи до уваги те, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації та звернення до суду із вказаним позовом у цій справі.
Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів щодо порушення інтересів держави, необхідності їх захисту та обґрунтованості підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст.23 Закону України “Про прокуратуру», в особі Чернігівської обласної державної адміністрації ( Чернігівської обласної військової адміністрації ) у суді при зверненні із цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
У відповідності до ч.ч. 1- 4 ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони", військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.
Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України", передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.
В свою чергу, згідно ст. 23 Закону України "Про державний кордон України", у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.
Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.
Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим", з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів.
При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".
Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц та від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц.
Відповідно до розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.05.2018 № 283 “Про визначення ширини прикордонної смуги в Чернігівській області» визначено ширину прикордонної смуги в межах Чернігівської області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах прилеглих до кордону територій, де запроваджується прикордонний режим,10 кілометрів від лінії державного кордону в тил території України, але не менше від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
З урахуванням законодавчо встановлених розмірів ширини прикордонної смуги, також схеми розміщення межі земельної ділянки з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010 відносно державного кордону України з російською федерацією вбачається, що вказана ділянка площею 90,5192 га розташована уздовж державного кордону та входить в межі 5-ти кілометрової прикордонної смуги, де встановлюється особливий режим використання земель.
За таких обставин, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то спірна земельна ділянка незаконно передана у комунальну власність відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 9-ОТГ від 25.11.2020.
Те, що землі оборони, зокрема землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, свідчить установлена судова практика Верховного Суду. Зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.
Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності.
Відповідно до п.6 розділу II Положення про орган охорони державного кордону прикордонної служби України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.12.2018 за №1468/32920, оформлення та набуття у постійне користування земельних ділянок в межах земель прикордонної смуги віднесено до компетенції органів охорони державного кордону.
Відповідно до п.п. “в» ч. 4 ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі оборони.
Згідно з положеннями ст.18 Закону України “Про державний кордон України» користування землею, на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з органами Державної прикордонної служби України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.
Ураховуючи викладене, спірна земельна ділянка, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, відноситься до земель оборони, може перебувати виключно у державній власності, а її використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливе лише з дозволу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наведене свідчить про обґрунтованість доводів прокурора про те, що ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області не мало повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки із земель державної власності до земель комунальної власності, а Семенівска міська рада не правомочна приймати спірну земельну ділянку до земель комунальної власності.
За приписами ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Під час формування та реєстрації невірно визначено категорію земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель оборони.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з категорією землі сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що надає право Семенівській міській раді продовжувати здійснювати розпорядження земельною ділянкою, яка є власністю Держави і за категорією відноситься до земель оборони.
Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Фізичне зайняття обмежено обороноздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.
Навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об'єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.
Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено обороноздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
За приписами ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 24 Закону України “Про державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Під час формування та реєстрації спірної земельної ділянки, невірно визначено її категорію як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель оборони.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої має перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за категорією “землі сільськогосподарського призначення» відносить її до земель комунальної власності, що надає право Семенівській міській раді продовжувати здійснювати розпорядження землею, яка є власністю Держави і за категорією відноситься до земель оборони.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 ЦК України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).
Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.
За змістом ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 4 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяженні речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Проте, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Таким чином, статтею 26 вищезазначеного Закону визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
На час пред'явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка із кадастровим номером 7424784500:07:009:0010 зареєстрована на праві комунальної власності за Семенівською міською радою.
Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом.
Водночас, за численними висновками, які послідовно робив Верховний Суд, "реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи" (пункт 4. 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/3594/17), "державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи" (пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.
Спірна земельна ділянка належить до державної власності в силу ч. 2 ст. 77 Земельного Кодексу України, а відтак не може перебувати у комунальній власності й вищевказана реєстрація речового права комунальної власності на цю ділянку є незаконною.
Належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, а також скасування державної реєстрації прав (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №645/3067/19, від 17.08.2022 №450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21).
Таким чином, для забезпечення державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки із кадастровим номером 74224784500:07:009:0010 необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності за Семенівською міською радою на земельну ділянку із кадастровим номером 74224784500:07:009:0010 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з одночасним припиненням прав та закриттям розділу.
При цьому, суд зазначає, що припинення існування такого об'єкту цивільних прав надасть позивачу безперешкодну можливість оформити, як новий об'єкт цивільних прав земельну ділянку у межах земель оборони, без необхідності додаткового звернення із позовом до суду.
Застосування конкретного способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18, від 19.10.2022 року у справі № 910/14224/20).
З огляду на викладене порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов'язання Семенівсьої міської ради усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її повернення Державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації.
Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене, в контексті заявлених прокурором позовних вимог, суд вважає їх законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд зазначає, що доводи і заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження з огляду на встановлені факти та висновки суду.
Щодо заперечення відповідача з приводу засвідчення наданих прокурором доказів суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, який діяв на час звернення з позовною заявою, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Як вбачається з матеріалів справи, документи додані до позовної заяви прокурором було прошито та пронумеровано, наявна позначка «Згідно з оригіналом», зазначено посаду, прізвище ім'я та по батькові особи, яка завірила документи та скріплено відповідною печаткою.
Отже, заперечення відповідача в цій частині не приймаються судом до уваги.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення вимог прокурора у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, на Семенівську міську раду покладається судовий збір в сумі - 9084,00 грн.
Керуючись ст. 7 Закону України “Про судовий збір», ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010 площею 90,5192 га за територіальною громадою в особі Семенівської міської ради Новгород - Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2085543474247).
3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010 площею 90,5192 га, розташовану на території Семенівської територіальної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
4. Зобов'язати Семенівську міську раду Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7424784500:07:009:0010 площею 90,5192 га, розташовану на території Семенівської територіальної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).
5. Стягнути з Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009, вул. Червона Площа, 6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м.Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114) 9084,00 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 17.09.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/