Дата документу 12.09.2024Справа № 554/4112/23
Провадження № 1-кс/554/5681/2024
12.09.2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю скаржника ОСОБА_3 , слідчої УСБУ в Полтавській області ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчих СБУ, щодо невнесення відомостей до ЄРДР, -
12 травня 2023 року до слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчих СБУ, щодо невнесення відомостей до ЄРДР.
На обґрунтування скарги зазначає, що 08.05.2023 року скаржник звернувся до СБУіз заявою про вчинення кримінального правопорушення головою Полтавського районного суду ОСОБА_5 08.05.2023 року скарга направлена до СБУ, розташованого у м.Полтаві, для організації розгляду. Станом на день звернення зі скаргою, відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР не внесено.
В судовому засіданні скаржник подану ним скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав викладених у ній .
Слідча УСБУ в Полтавській області ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала, щодо задоволення скарги.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно до вимог ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 303 КПК України передбачено право заявника оскаржити бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
З наданих до скарги матеріалів встановлено, що 08.05.2023 року скаржник звернувся до СБУіз заявою про вчинення кримінального правопорушення головою Полтавського районного суду ОСОБА_5 . Станом на день звернення зі скаргою, відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР не внесено.
Відповідно до ч. 1ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до ч. 2ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч.5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 4, п. 5 ч. 5ст. 214 КПК України).
При цьому, виходячи зі змістуст.214 КПК України повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Також, згідно з ч. 1 розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженогонаказом Генерального прокурора України № 139 від 06.04.2016, до Реєстру вносяться відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
За вищевикладених обставин та норм законодавства реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, а саме сукупності зовнішніх ознак вчиненого злочину (об'єктивна сторона): час, місце, спосіб, засоби, обстановка та й інші обставини вчинення злочину.
В даному контексті варто враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Відповідно до положень ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною 2 ст.126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 24 червня 1999 р. № 6-рп/99, від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 р. № 19-рп/2004, від 1 грудня 2004 р. № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013, послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 р., та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 р. та 40/146 від 13 грудня 1985 р. Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 р. Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 р.,Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 р. та інших.
Як зазначено в п.10. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади» відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всі території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийняті позовів та заяв з таким предметом.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 року у справі №21-319во07 зазначив: «законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання (пункти 10 і 11).
Вбачається, що заявник, звернувшись із заявою та оскаржуючи бездіяльність посадових осіб вказаного органу, фактично намагається втрутитися у діяльність суддів з використанням механізму оскарження бездіяльності слідчого, передбаченого ст.303 КПК України.
Беручи до уваги пов'язаність зазначених обставин, наведені заявником доводи зводяться до непогодження із процесуальними рішеннями, а порядок оскарження таких судових рішень передбачений процесуальним законодавством, а відтак не можуть слугувати підставами для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки переслідують мету ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування поза межами належної правової процедури.
Між тим, з питань можливих порушень при здійсненні своєї професійної діяльності як судді, на чому наголошується у скарзі, то такі вимоги становлять самостійний предмет оскарження в порядку дисциплінарного провадження з питань можливої протиправності дій судді у зв'язку з обставинами, наведеними заявником, за наявності для цього підстав дисциплінарної відповідальності судді.
Зазначене вказує на те, що на теперішній час в достатній мірі не вичерпані правові можливості процесуального контролю та захисту заявником своїх прав та законних інтересів.
Отже, доводи заявника у заяві є його особистою оцінкою дій вказаних посадових осіб і ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливої протиправності дій, та не підтверджуються достатніми об'єктивними даними, обґрунтованими та допустимими доказами, а тому не відповідають вимогам ст.214 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що при зверненні із заявою до СБУзаявником не в повній мірі були виконані вимоги ч.5ст. 214 КПК України, заява про кримінальне правопорушення за своїм змістом не є повідомленням про злочин, оскільки не містить відомостей, які характеризують кримінальне правопорушення.
З врахуванням вищенаведеного, слідчий суддя відмовляє в задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст.303-307,309,372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчих СБУ, щодо невнесення відомостей до ЄРДР- відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1