Справа № 752/25187/23
Провадження № 2/752/2627/24
іменем України
26 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про припинення сплати аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів,-
у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просить:
- припинити стягнення аліментів, що стягуються з неї на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх доходів щомісячно за виконавчим листом № 755/11777/19 від 20.12.2019 року, виданим Дніпровським районним судом м. Києва, починаючи з 20.05.2023 року, у ВП № НОМЕР_3;
- звільнити її від сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих за виконавчим листом № 755/11777/19 від 20.12.2019 року, виданим Дніпровським районним судом м. Києва, ВП № НОМЕР_3, в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості за аліментами за вказаним виконавчим провадженням з 20.05.2023 року;
- стягнути із ОСОБА_2 на її користь сплачені аліменти з червня 2023 року по вересень 2023 року включно в рамках ВП № НОМЕР_3, в розмірі 11 471,75 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона з відповідачем має спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживав з відповідачем.
Позивач, зауважує, що, починаючи з 19.05.2023 року, малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , став проживати з нею та повністю перебувати на її утриманні.
Проте, відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2019 року з позивача вирішено стягувати аліменти на утримання малолітньої дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач на підставі викладеного, та з огляду на ті факти, що вона повністю утримує дитину та забезпечує сина всіма необхідними благами, потрібними для його життя та виховання, а відтак,підлягає звільненню від сплати аліментів на користь відповідача на утримання сина,просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Чередніченко Н.П. від 11.12.2023 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 113-114).
Ухвалою судді Хоменко В.С. від 05.02.2024 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 124-125).
Ухвалою суду від 22.05.2024 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні ( а.с. 146).
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Від позивача надійшла заява, з якої вбачається, що справу просить слухати за її відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Від відповідача відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Представники третіхосіб: Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Пояснень на позовну заяву від третіх осіб до суду не надходило.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2019 року в справі № 755/11777/19 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з постановою Дніпровського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 07.02.2020 року ВП № НОМЕР_3, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 755/11777/19 від 20.12.2019 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 27.07.2023 року № 8426Б, борг за виконавчим листом № 755/11777/19 від 20.12.2019 року, що видав Дніпровський районний суд м. Києва становить -1 032,91 грн.
Також судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 19.05.2023 року проживає разом з позивачем.
Зокрема, вказані обставини вбачаються з акта обстеження умов проживання від 26.05.2023 року, затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.
Крім того, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.06.2024 року в справі № 755/13380/19, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 рокута набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно дост. 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, визначальним при вирішенні спору суд визнає гарантоване Конституцією та законами України право дитини на належне повноцінне її утримання.
Так, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Спірні правовідносини регулюються положеннями СК України
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно із нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Положеннями ч. ч. 2,3 ст. 181 СК Українивизначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 273 СК Україниякщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до п.17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Згідно зі ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у ст.ст. 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
З аналізуст. ст. 267-271 СК Українивбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти.
З наведеного вбачається, що факт проживання дитини з матір'ю, з якої стягуються аліменти на користь батька на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.
СКпередбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3ст.181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів.
Стаття 92 СК Українитільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК Українидодатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначенихст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
У зв'язку із зазначеним, з урахуванням предмета цього спору в частині припинення стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у цій справі є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Судом встановлено, що малолітня дитина сторін не проживає більше з батьком, на користь якого стягнуто аліменти з позивача - матері дитини, а проживає зі своєю матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно ч. 4ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як встановлено судом, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю - позивачем у справі та перебуває на її утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.
Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд, вважає, за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини.
Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, то стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, тобто з 30.11.2023 року.
Таким чином, суд всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази в цілому, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині припинення стягнення з неї аліментів та звільнення від сплати аліментів в подальшому, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_2 на її користь сплачених аліментів з червня 2023 року по вересень 2023 року включно в рамках ВП № НОМЕР_3, в розмірі 11 471,75 грн, суд зазначає наступне.
Матеріали справи не містять доказів про розмір сплачених позивачем аліментів з червня 2023 року по вересень 2023 року в заявленому розмірі, зокрема, з розрахунку заборгованості по аліментах від 27.07.2023 року № 8426Б, неможливо встановити, яка ж сума сплачена позивачем і в якому конкретно місяці.
Інших доказів щодо сплаченої суми аліментів матеріали справи не містять.
Крім того, з мотивів, наведених вище, суд дійшов висновку, що стягнення аліментів з позивача має бути припинено саме з дати подання позову до суду, тобто з 30.11.2023 року.
Враховуючи вищенаведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
На підтвердження витрат на правову допомогу адвокатом Гулько Ж.В. подано: копію Договору про надання правової допомоги № 03/1 від 03.08.2020 року, копії Додатку № 1 доДоговору про надання правової допомоги № 03/1 від 03.08.2020 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 18 від 18.10.2023 року про сплату 15 000,00 грн.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що заявником документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 137, ч. ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також пропорційно до задоволених вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Враховуючи те, що позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2 175,73 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про припинення сплати аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів - задовольнити частково.
Припинити стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх доходів щомісячно за виконавчим листом № 755/11777/19 від 20.12.2019 року, виданим Дніпровським районним судом м. Києва, починаючи з 30.11.2023 року, у ВП № НОМЕР_3.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих за виконавчим листом № 755/11777/19 від 20.12.2019 року, виданим Дніпровським районним судом м. Києва, ВП № НОМЕР_3, в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості за аліментами за вказаним виконавчим провадженням з 30.11.2023 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 175,73 грн (дві тисячі сто сімдесят п'ять гривень 73 копійки) сплаченого судового збору та 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко