Справа № 752/7133/24
Провадження №: 1-кп/752/1704/24
16.09.2024 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
провівши в приміщенні суду у місті Києві відкрите судове засідання з розгляду кримінального провадження №12024100010000383, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим, освіта загальна середня, розлучений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, непрацездатних/недієздатних осіб, офіційно непрацевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий (востаннє за вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2020 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України з призначенням покарання в порядку ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки (відбуто реально),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Судом визнано доведеним, що 08.02.2024 близько 12-ї години ОСОБА_10 разом зі своїм приятелем ОСОБА_11 та знайомим ОСОБА_12 перебував у Голосіївському районі м. Києва, зокрема допомагав ОСОБА_11 проїхати в інвалідному візку через пішохідний перехід по АДРЕСА_3 . У цей момент до них підійшов раніше не знайомий ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та став звертатися до них, в тому числі образливо до ОСОБА_11 .
У цей момент між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 виник словесний конфлікт та, на фоні раптово виниклих неприязних відносин, через зневажливе ставлення ОСОБА_13 до ОСОБА_11 , а також у цей момент у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_13 .
Реалізуючи зазначений злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх намірів, передбачаючи і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання шкоди здоров'ю потерпілого, діючи умисно, ОСОБА_10 дістав з внутрішньої кишені куртки, в яку був одягнений, ніж та, тримаючи його в лівій руці, підійшов впритул до ОСОБА_13 , після чого наніс ОСОБА_13 один удар в область живота останнього цим ножем.
Від отриманого удару ОСОБА_13 відійшов декілька кроків від ОСОБА_9 та сів на прохідну частину дороги, а ОСОБА_10 , у свою чергу, покинув місце вчинення злочину разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_10 спричинив потерпілому ОСОБА_13 умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини, з наскрізним пораненням шлунку, утворенням гематоми задньої стінки шлунку, ускладненим гемоперитонеумом (згідно клінічним даним - рана, розмірами 1,5х0,8 см півмісячної форми, розташована на 1,5 см вище пупка та на 2,0 см лівіше від середньої лінії живота; поранення передньої та задньої стінок шлунку) та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.
Вказаних висновків суд дійшов також і з огляду на те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті та повністю визнав свою вину, отримавши згоду сторін,суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу і стосуються вирішення питання про долю речових доказів, інших, які дозволяють встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.
У ході допиту ОСОБА_10 свою вину свою вину у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_13 , небезпечного для життя в момент заподіяння підтвердив, вину визнав повністю, надав показання, у яких підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені у установчій частині вироку, зокрема у частині способу, дати, часу і місця вчинення злочину. Зокрема обвинувачений, надаючи показання у довільній формі, а також надаючи відповіді на запитання прокурора, захисника, суду, повідомив, що 08.02.2024 вдень перебував у Голосіївському районі м. Києві разом зі своїм знайомим ОСОБА_12 та товаришем ОСОБА_11 , який є учасником бойових дій, має інвалідність і пересувається виключно в інвалідному візку та у якого він постійно мешкав на той час і за яким доглядав. Він ( ОСОБА_10 ) саме котив інвалідний візок, в якому знаходився ОСОБА_11 неподалік парку та Голосіївського районного суду міста Києва, мали переїхати через Голосіївський проспект по пішохідному переходу. У цей час до них підійшов незнайомий до цього ОСОБА_13 , який почав образливо висловлюватися у бік ОСОБА_15 , чіплятися до нього та простягати руки. ОСОБА_11 на той час проходив реабілітацію після поранення, перебував у положенні сидячи в інвалідному візку і сам себе захистити не міг, а тому він ( ОСОБА_10 ) вступив у конфлікт з ОСОБА_13 , заступаючись за свого друга, дістав зі своєї кишені ніж, який тримав при собі, довжиною 10 см (разом з лезом) та наніс цим ножем один удар ОСОБА_13 у живіт. Від удару ОСОБА_13 відійшов від них та присів на тротуар. У свою чергу він ( ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пішли звідти. Ніж він викинув, а на стадії досудового розслідування склав заяву до правоохоронних органів щодо співпраці, зокрема в частині того, що показав де викинув знаряддя злочину та допоміг його віднайти. У подальшому обміркував свій вчинок, зрозумів, що вчинив все необдумано і шкодує про це. Уже в суді спілкувався з ОСОБА_13 , дійшли спільної мови, потерпілий на нього не ображається, пропонував жити у нього вдома у разі звільнення зі слідчого ізолятора.
Скарг на правоохоронців від обвинуваченого, захисника не надходило.
Під час розгляду справи та в ході допиту обвинувачений свідомо і добровільно підтвердив, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, до свого вчинку ставиться негативно, засуджує власну поведінку.
При цьому ОСОБА_10 щиро розкаявся та виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини, засуджує власний вчинок, шкодує про вчинене.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні чіткі, послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.
Майнова шкода описаним кримінальним правопорушенням не заподіяна.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
13.09.2024 потерпілий у судове засідання не з'явився і судом було ухвалено проводити судове засідання за його відсутності, оскільки він був обізнаний з датою, часом і місцем проведення судового засідання, попередньо приймав участь в судових засіданнях, 02.05.2024 подав заяву, відповідно до якої претензій до ОСОБА_9 з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень ні матеріального, ні морального характеру не має, просить обвинуваченого суворо не карати, обмежитися умовним терміном. На переконання суду неприбуття потерпілого не матиме негативного впливу на його процесуальні права та обов'язки, майнові і немайнову інтереси з огляду на описану заяву.
У судових дебатах сторони висловили свої міркування щодо призначення покарання, зокрема прокурор просив суд врахувати поведінку обвинуваченого після вчинення злочину (покинув місце події) та позицію потерпілого (відсутність до ОСОБА_9 будь-яких претензій), покласти на обвинуваченого процесуальні витрати, запобіжний захід залишити без змін до набрання вироком законної сили, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Захисник просив суд проаналізувати і врахувати фактичні обставини вчинення злочину при призначення покарання, зокрема, фактор того, що обвинувачений і потерпілий не мали передісторії негативних стосунків, не були пов'язані побутом або що, не мали попереднього конфлікту, злочин стався миттєво у результаті провокаційних дій з боку потерпілого. До обставин, які пом'якшують покарання захисник просив віднести визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (представлення біологічних зразків для експертиз, подання заяви щодо місцезнаходження знаряддя злочину), ставлення потерпілого до вчинку обвинуваченого, їх фактичне примирення. Також захисник просив застосувати принцип економії кримінально-процесуальної репресії та призначити покарання з установленням іспитового строку.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд враховує позицію прокурора, захисника, обвинуваченого, потерпілого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (тяжкий злочин проти життя і здоров'я), обставини вчинення злочину та ті, що йому передували (надмірно жорстоке реагування на провокативні дії щодо третьої особи), особу винного (має задовільну характеристику за місцем мешкання, не перебуває на профілактичних обліках, немає міцних соціальних зв'язків, непрацевлаштований, був неодноразово судимий за умисні злочини, має не зняту і не погашену судимість, обізнаний з реалізацією принципу невідворотності покарання), а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є визнання вини, щире каяття у вчиненому, визнання в суді обставин регламентованих п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. часу, місця, способу вчинення, особисте негативне ставлення до свого вчинку, а також активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення (08.02.2024 склав та представив слідчому заяву, в якій визнає факт нанесення потерпілому ОСОБА_13 тілесних ушкоджень 08.02.2024 о 12:05 у АДРЕСА_3 та готовий показати місцезнаходження знаряддя злочину, що ним у подальшому і було зроблено).
Обставиною, яка обтяжує покарання за ст. 67 КК України є рецидив злочину і при розгляді цього кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення суд виходить з того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України).
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність.
Відбувши покарання реально за попередньо вчинені умислі злочини, обвинувачений, маючи не зняту і непогашену судимість, усвідомлено вчинив тяжкий злочин проти життя і здоров'я особи та у жодний спосіб не проявив співчуття до пораненого після нанесення поранення.
З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Підстав для застосування при призначенні покарання положень ст. 69 КК України не вбачається, так само як і підстав вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Наведені вище обставини, які пом'якшують покарання, суд оцінює як такі, що обґрунтовують призначення покарання у мінімальному розмірі, визначеному санкцією відповідної статті кримінального закону.
Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження у вигляді утримання під вартою обвинуваченого, враховуючи вимоги ст. 131-132, 177, 178 КПК України та дані про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Доля речових доказів вирішується судом відповідно до правил, передбачених ст. 100 КПК України.
У порядку ст. 124 КПК України на обвинуваченого покладаються документально підтверджені витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного експертного дослідження за висновком № 042-318-2024 в сумі 1 998,00 грн.
Керуючись ст. 349, 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання рахувати з 16.09.2024.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк остаточно призначеного покарання строк попереднього ув'язнення з 08.02.2024 по 15.09.2024 (включно) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_9 залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речові докази, а саме:
- мобільний телефон марки "ZTE" в корпусі синього кольору, зв'язку ключів (два металевих, два електронні) залишити у володінні/користуванні ОСОБА_13 ;
- змиви з обох рук ОСОБА_9 , зрізи нігтьових платин обох рук, штани сірого кольору "Under armor", футболку червоно-білого кольору "Adidas", кофту сірого кольору "Jack Wolfskin", кофту чорного кольору розміру М, ніж з ручкою білого кольору, які за твердженнями прокурора знаходяться в камері зберігання речових доказів, знищити.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного експертного дослідження за висновком від 22.03.2024 № 042-318-2024 в сумі 1998 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) грн.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційноїскарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок проголошено 16.09.2024 після виходу суду з нарадчої кімнати, видалення до якої відбулося 13.09.2024.
Суддя ОСОБА_1