Справа № 752/30538/21
Провадження № 2/752/637/24
іменем України
27 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Управління поліції охорони в місті Києві, третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування,-
у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому, зменшивши позовні вимоги, просить:
- стягнути з ПАТ «СК «ПЗУ Україна» на його користь 1 132,00 грн недоплаченого страхового відшкодування.
- стягнути з Управління поліції охорони в місті Києві на його користь 20 876,50 грн різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою;
- стягнути з відповідачів 908,00 грн сплаченого судового збору, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 2 400,00 грн витрат на замовлення та проведення оцінки та 8 364,30 грн витрат, понесених на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 06.06.2024 року о 21 год. 40 хв. у м. Києві, на Одеському мості, в напрямку вул. А.Заболотного, відбулася дорожньо-транспортна пригода з участю транспортного засобу «VolkswagenGolf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив зіткнення з автомобілем «LexusIS 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням, що призвело до пошкодження транспортних засобів та позивачу завдано майнових збитків.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.07.2020 року в справі № 752/12121/20 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
На момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «VolkswagenGolf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед іншими учасниками руху була застрахована в ПАТ «СК «Брокбізнес» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № ЕР.200068932.
Позивач, зауважує, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «LexusIS 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПАТ «СК «ПЗУ Україна» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № ЕР.182540807.
ПАТ «СК «Брокбізнес» та в ПАТ «СК «ПЗУ Україна» є учасниками системи «Прямого врегулювання збитків» за якою страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність потерпілого в частині відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого, виконує обов'язки страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність особи, відповідальної за скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_1 зазначає, що 24.07.2020 року ПАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснено виплату страхового відшкодування на його користь в розмірі 24 213,47 грн на підставі аварійного сертифіката № R254_20_PZU від 11.07.2020 року.
Позивач стверджує, що ПАТ «СК «ПЗУ Україна» не в повному обсязі здійснила страхове відшкодування, тому з метою захисту своїх прав він змушенийбув звернутися до незалежного судового експерта для визначення розміру збитку.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 30/07/2020 від 31.07.2020 року вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «LexusIS 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у вказаній дорожньо-транспортній пригоді становить 51 036,28 грн, а вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу становить 107 122,74 грн.
Поряд із цим, посилаючись на те, що висновком експерта № 11735/23-54 від 23.11.2023 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи в указаній цивільній справі підтверджено факт неналежного виконання страховиком своїх обов'язків, визначених умовами полісу, а саме: вартість відновлювального ремонту автомобіля «LexusIS 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу без врахування ПДВ станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, становить 26 345,47 грн, а вартість відновлювального ремонту автомобіля «LexusIS 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди, становить 46 221,97 грн, тому зі сторони ПАТ «СК «ПЗУ Україна» залишаються невідшкодованими завдані йому збитки у виді різниці між розміром матеріального збитку та виплаченим страховим відшкодуванням згідно з ст. 1194 ЦК України.
При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що транспортнийзасіб «VolkswagenGolf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності Управлінню поліції охорони в місті Києві, а на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 виконував обов'язки водія Управління поліції охорони в місті Києві, а тому відповідно до ст. 1172 ЦК України різниця між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою підлягає стягненню з останнього.
На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Колдіної О.О.від 20.12.2021 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 81).
02.08.2022 року до суду від відповідача ПАТ «СК «ПЗУ Україна» надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому представник ОСОБА_3 просить у позові відмовити, посилаючись на те, що страховик в повному обсязі виконав свої зобов'язання та сплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі, визначеній відповідно до вимог законодавства; заявлена до стягнення сума витрат, понесених на правову допомогу є необґрунтованою та непропорційною до предмета спору (т. 1, а.с. 104-111).
17.10.2022 року до суду від відповідача Управління поліції охорони в місті Києві надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому начальник ОСОБА_4 просить у позові відмовити, зазначаючи, що позивачем не надано доказів про проведення відновлювального ремонту автомобіля «LexusIS 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а судова експертиза не може бути визначальним доказом розміру завданих збитків (т. 1, а.с. 186-189).
Ухвалою суду від 18.01.2023 року в указаній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу (т. 1, а.с. 233-236).
09.06.2023 року до суду надійшов висновок експерта № 11735/23-54 від 23.11.2023 року за результатами проведення судової транспортної-товарознавчої експертизи в указаній справі (т. 2, а.с. 6-11, 11 зворот).
Ухвалою судді Хоменко В.С. від 19.01.2024 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання (т. 2, а.с. 24-25).
27.05.2024 року до суду від відповідача Управління поліції охорони в м. Києві надійшли письмові пояснення на вказану позовну заяву, в яких зазначено, що на даний час відсутня інформація про стан належного позивачу транспортного засобу - проведений відновлювальний ремонт чи ні, в зв'язку із чим, вважає розрахунок, визначений висновком експерта № 11735/23-54 від 23.11.2023 року помилковим та таким, що суперечить чинному законодавству(т. 2, а.с. 63-66).
Ухвалою суду від 05.06.2024 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (т. 2, а.с. 71).
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Від представника позивача надійшла заява, з якої вбачається, що справу просить слухати за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідачаПАТ «СК «ПЗУ Україна» в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку.
В судовому засіданні представник відповідача Управління поліції охорони в місті Києві-Мірошниченко О.М. заперечив проти задоволення позову та просив відмовити в задоволенні вказаного позову.
Третяособа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Пояснень на позовну заяву від третьої особи до суду не надходило.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06.06.2020 року о 21 год. 40 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «VolkswagenGolf» д.н. НОМЕР_1 на Одеському мосту в напрямку вул. Заболотного в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Lexus IS 200» д.н. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.07.2020 року в справі № 752/12121/20 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої прийнято постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Транспортний засіб «Lexus IS 200» д.н. НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_1 , що вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «VolkswagenGolf» д.н. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СК «Брокбізнес» згідно з полісом № ЕР.200068932.
При цьому, цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Lexus IS 200» д.н. НОМЕР_2 , на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СК «ПЗУ Україна», за полісом № ЕР.182540807.
З 01.12.2016 року в Україні почала діяти система прямого врегулювання збитків за договорами «Автоцивілки». Угоду про пряме врегулювання підписали представники 17 страхових компаній-учасників МТСБУ. До угоди долучились «АХА Страхування», «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», «ПЗУ Україна», «ВУСО», «У АСК АСКА», «ОРАНТА», «ПРОСТО-страхування», «УНІКА», «ПРОВІДНА», «ІНГО Україна», «Універсальна», «Міжнародна СК», «КРЕДО», «АСКО- Донбас Північний», «Колоннейд Україна», «БРОКБІЗНЕС», CO «Іллічівське». Спільна частка страховиків складає більше 50% ринку ОСЦПВ.
В рамках прямого врегулювання потерпілий в ДТП отримав можливість вибору страховика, що врегульовуватиме його страховий випадок. У зв'язку із чим потерпілий може звернутись, як до страхової компанії винуватця в ДТП, так і до страховика, з яким сам потерпілий уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому, пряме врегулювання збитків можливе за наступних умов:
ДТП сталося за участю виключно двох транспортних засобів, та є контактним (наявне зіткнення) незалежно від наявності або відсутності потерпілих, яким нанесено шкоду життю та здоров'ю;
обидва водії мали дійсні на момент ДТП поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, видані страховими компаніями, які є учасниками системи прямого врегулювання.
При цьому, з метоюоцінки завданоїпотерпілому шкодивнаслідок ДТП,на замовленняПАТСК«ПЗУ Україна» складено звіт № 324.21Е SOS_-200615-199978 від 12.08.2021 року автотоварознавчого дослідження,відповідно доякого вартістьвідновлювального ремонтупошкодженого автомобіля «Lexus IS 200» д.н. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (з ПДВ на запасні частини), склала 26 761,77 грн.
24.07.2020 року згідно з платіжним дорученням № 5976, ПАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 24 213,47 грн на підставі аварійного сертифіката № R254_20_PZU від 11.07.2020 року.
Позивач, не погодившись із сумою страхового відшкодування, замовив самостійно експертизу та відповідно до експертного автотоварознавчого дослідження № 30/07/2020 від 31.07.2020 року вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «LexusIS 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у вказаній дорожньо-транспортній пригоді становить 51 036,28 грн, а вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу становить 107 122,74 грн.
ОСОБА_1 звертався 28.09.2020 року до ПАТ СК «ПЗУ Україна» з вимогою про сплату страховиком суми страхового відшкодування та 22.10.2021 року до Управління поліції охорони в місті Києві про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з огляду на проведене експертне автотоварознавче дослідження № 30/07/2020 від 31.07.2020 року.
Однак, відповідачами вказані вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Статтею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 року в справі № 301/1075/15-ц дійшов висновку, що якщо страхова компанія у передбачений законом строк направила свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, то особа, якій заподіяно збитки (позивач) не набуває правових підстав для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру шкоди.
Отже, з огляду на положення ст. 34 Закону та правові висновки Верховного Суду, а також, враховуючи, що страховик вчасно направив свого представника для визначення розміру збитків, то у позивача були відсутні підстави для залучення оцінювача ФОП ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, висновок експерта № 30/07/2020 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, складений 31.07.2020 року, не може бути прийнятий судом до уваги.
Разом з тим, за наслідками проведеної в межах вказаної справи за клопотанням сторони позивача авто товарознавчої експертизи на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2023 року, до суду надійшов висновок експерта № 11735/23-54 від 23.11.2023 року, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Lexus IS 200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахування фізичного коефіцієнту зносу без врахування ПДВ станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 06.06.2020 року дорівнювала 26 345,47 грн; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Lexus IS 200», реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди - 06.06.2020 року - 46 221,97 грн.
Вказаний висновок відповідає всім вимогам, експертиза проводилась належним експертом та таким, який не спростований стороною відповідача належними доказами.
Статтею 979 ЦК Українивизначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно дост. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 2,5ст.1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з пунктами 2, 3-4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.
У відповідності до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Статями 22,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно дост. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
При цьому, у зв'язку з пошкодженням майна відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У випадку, якщо роботодавець являється власником автомобіля (чи орендарем)та передав у користування своєму водієві (який має трудовий чи інший договір з роботодавцем) транспортний засіб для виконання останнім своїх трудових обов'язків, то за шкоду завдану потерпілому повинен відповідати саме роботодавець. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року в справі №426/16825/16-ц.
Обставини того, що винуватець ДТП ОСОБА_2 на час її вчинення перебував у трудових відносинах із Управлінням поліції охорони в місті Києві (працював на посаді водія), сторонами визнаються та не заперечується.
За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Частиною 1ст. 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки, виплата страхового відшкодування позивачу не була виплачена повністю, тому, суд вважає, що з ПАТ«СК «ПЗУ Україна» необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 1 132,00 грн недоплаченого страхового відшкодування згідновисновку експерта № 11735/23-54 від 23.11.2023 року.
Враховуючи, що майнові збитки, завданіпозивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , то з Управління поліції охорони в місті Києві як роботодавця винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди згідно висновку експерта № 11735/23-54 від 23.11.2023 року та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 20 876,50 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє ствердження в судовому засіданні та позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно дост.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в т.ч витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судові витратив якості суми сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн в рівних частках з кожного з відповідачів.
Крім того, позивач поніс витрати пов'язані із проведення експертного дослідження в розмірі 8 364,30 грн, які також необхідно стягнути на його користь з відповідачів в рівних частках.
Витрати позивача на проведення оцінки матеріального збитку в розмірі 2 400,00 грн відшкодуванню не підлягають, оскільки висновокекспертного автотоварознавчого дослідження № 30/07/2020 від 31.07.2020 року ФОП ОСОБА_5 не враховано судом як доказ.
За приписами ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги № 01Б-1/223 від 23.07.2021 року; додаткову угоду № 1до Договору про надання правничої допомоги № 01Б-1/223 від 23.07.2021 року; розрахунок № 1 суми гонорару за надану правову допомогу за Договором про надання правничої допомоги № 01Б-1/223 від 23.07.2021 року, з якого вбачається, що всього надано послуг на 10 000,00 грн; рахунок № 61.12 від 09.12.2021 року на суму 10 000,00 грн (оплата згідно з Договором про надання правничої допомоги № 01Б-1/223 від 23.07.2021 року), квитанцію № ПН2884952 від 09.12.2021 року на суму 10 000,00 грн (оплата за Договором про надання правничої допомоги № 01Б-1/223 від 23.07.2021 року).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19).
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Представник ПАТ «СК «ПЗУ Україна» у своєму відзиві посилався на те, що заявлена до стягнення стороною позивача сума витрат понесених на правову допомогу є необґрунтованою та непропорційною до предмета спору, однак, останнім не доведено недотримання стороною позивача вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Враховуючи наведене, складність справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачів в рівних частках на користь позивача по 5 000,00 грн компенсації понесених витрат на правову допомогу, з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Управління поліції охорони в місті Києві, третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна'на користь ОСОБА_1 1 132,00 грн (одну тисячу сто тридцять дві гривні 00 копійок) недоплаченого страхового відшкодування.
Стягнути з Управління поліції охорони в місті Києві на користь ОСОБА_1 20 876,50 грн (двадцять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 50 копійок) різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та Управління поліції охорони в місті Києвіна користь ОСОБА_1 по 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) сплаченого судового збору, по 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу та по 4 182,15 грн (чотири тисячі сто вісімдесят дві гривні 15 копійок) витрат, понесених на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, з кожного.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», код ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053;
Управління поліції охорони в місті Києві, код ЄДРПОУ 40109147, місцезнаходження: вул. Студентська, буд. 9, м. Київ, 04053.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко