11 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/3859/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд: визнати протиправною відмову в призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком з дати первинного звернення за її призначенням - 22.03.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплат встановлено рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009, яким визнані неконституційними положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон. Зазначає, що 22.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського сервісного центру ГУ ПФУ в Закарпатській області (м. Ужгород) із заявою про призначення їй пенсії за віком, однак у прийнятті документів їй було відмовлено. В той же день з аналогічною заявою звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, однак через обмежений доступ до приміщення Закарпатської ОВА, не змогла її подати, а тому вказана заява з додатками була надіслана засобами поштового зв'язку. Проте, Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області листом від 24 листопада 2014 року за №2419-2012/Р-02/8-0700/21 відмовило у призначенні пенсії через відсутність документу, що підтверджує факт проживання в Україні.
Позивачка вважає такі дії та рішення відповідача протиправними та такими, що порушують її конституційні права на соціальний захист.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, як безпідставних. Зазначає, що 22.03.2024 року на адресу Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області надійшла заява про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . До заяви були додані такі документи: копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон; копія картки платника податків, копія трудової книжки, копія свідоцтва про народження, копія свідоцтва про розірвання шлюбу, довідка ГУ ДМС в Закарпатській області від 11.03.2024 року №2101.4.6-2486/2101.3-24, довідка про заробітну плату від 21.03.2024 року №01-25/235, ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Позивач, звертаючись до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області не надав ні паспорт позивача, як того вимагає п. 2.9 Порядку №22-1, а ні жодного документу, що посвідчують особу в розумінні наведеної норми, окрім паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивачки НОМЕР_1 .
Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 . В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивачем припинено громадянство України відповідно до вимог Закону України «Про громадянство України».
Позивачка у 2000 року виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, що підтверджується довідкою, виданою ГУ ДМС в Закарпатській області (а.с. 22).
Перед виїздом за кордон позивачка мешкала к м. Ужгороді Закарпатської області.
22 березня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком. До вказаної заяви позивачка додала: копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон; копія картки платника податків, копія трудової книжки, копія свідоцтва про народження, копія свідоцтва про розірвання шлюбу, довідка ГУ ДМС в Закарпатській області від 11.03.2024 року №2101.4.6-2486/2101.3-24, довідка про заробітну плату від 21.03.2024 року №01-25/235, ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, що не заперечується відповідачем.
Листом від 24 квітня 2024 року за №2419-2012/Р02/8-0700/24 Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області відмовило у позивачці у розгляді документів про призначення пенсії, через відсутність документу, що підтверджує факт проживання ОСОБА_1 в Україні.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка в особі представника звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Спірні правовідносини врегульовані Законом №1058-IV, яким визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 26 Закону № 1058-IV регулює умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком №22-1.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно пункту 2.1. Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Відповідно до положень ст. 2 Закону України № 2235-ІІІ від 18.01.2001 «Про громадянство України» якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 цього Закону документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Таким чином, паспорт ОСОБА_1 для виїзду за кордон НОМЕР_1 , дата видачі 19.07.2018 року, орган, що видав 3USА, строк дії до 19.07.2028, є документом, що посвідчує її особу та підтверджує громадянство України.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 1382-IV від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За таких умов кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав, в тому числі права на пенсійне забезпечення. Тобто, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом з тим, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, а держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, не може позбавити цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.
Аналогічна правова позиція викладена Європейським судом з прав людини /ЄСПЛ/ у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, та є джерелом права відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.
Водночас, діючим законодавством України не передбачено таких підстав для відмови особі, яка офіційно виїхала на постійне місце проживання за кордон, у призначенні пенсії, як відсутність реєстрації в Україні та проживання за кордоном - в країні, з якою відсутній міждержавний договір щодо пенсійного забезпечення.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 12.05.2015 у справі № 21-180а15, від 19.05.2015 у справі № 21-168а15, а також Верховного Суду в постановах від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, від 19.09.2018 у справі № 766/1519/17 та від 31.01.2019 у справі № 520/9721/16-а.
Враховуючи викладене, позивач як громадянин України, незалежно від його проживання в державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення.
Як встановлено, судом у матеріалах справи відсутнє рішення пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії позивачці, однак наявний лист Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, яким позивачці повідомлено про те, що до заяви про призначення пенсії потрібно подати відомості про місце проживання особи. Та, зокрема, зазначено, що зважаючи на те, що місцем проживання позивачки є Держава Ізраїль то роз'яснено, що 28.09.2012 року підписано Угоду між Україною та Державою Ізраїль про соціальне забезпечення, однак згадана Угода набере чинності після ратифікації парламентом обох Договірних Сторін та водночас із набранням чинності Угодою буде врегульовано питання призначення та виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання до держави Ізраїль.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що відповідач протиправно листом від 24 квітня 2024 року відмовив позивачці у розгляді її заяви про призначення пенсії.
З метою належного способу захисту порушеного права позивачки, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяви позивача про призначення їй пенсії та відповідно зобов'язання повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 22 березня 2024 року.
Щодо заявлених позивачкою вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком з дати первинного звернення за її призначенням - 22.03.2024 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Крім того, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, позовні вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити позивачці пенсію за віком з 22.03.2024 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру та похідна від неї, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_3 про призначення пенсії від 22.03.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 22.03.2024 року, з врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у сумі 1211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяС.А. Гебеш