про залишення позовної заяви без розгляду
12 вересня 2024 рокум. Ужгород№ 260/4440/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М. розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Адвокат Литвинов Вячеслав Вячеславович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_5 , яким просить суд: 1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно мобілізації (призову) ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації та спрямування ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . 2. Скасувати наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації (призову) ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та наказ про спрямування ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . 3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 щодо зарахування ОСОБА_1 до складу військової частини НОМЕР_3 та наказ командира військової частини НОМЕР_3 щодо переведення до складу військової частини НОМЕР_5 військовослужбовця ОСОБА_1 . 4. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_5 щодо зарахування ОСОБА_1 до складу військової частини НОМЕР_5 . 5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_5 виключити ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини.
Ухвалою суду від 09 липня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 09 серпня 2024 року позов залишено без руху після відкриття.
12 серпня 2024 року, від представника позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків. Зокрема, позовна заява викладена в новій редакції, а саме:
1. Витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 документи, що стали підставою для проведення призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 (накази, розпорядження, висновок ВЛК тощо).
2. Витребувати з військової частини НОМЕР_3 документи, щодо зарахування до складу військової частини НОМЕР_3 та проходження служби під час мобілізації ОСОБА_1 (накази, розпорядження тощо); копії документів (накази, витяги з наказів, розпорядження тощо) щодо подальшого переведення для проходження служби в іншу частину ОСОБА_1 .
3. Витребувати з військової частини НОМЕР_7 документи, щодо зарахування до складу військової частини НОМЕР_7 та проходження служби під час мобілізації ОСОБА_1 (накази, розпорядження тощо).
4. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно мобілізації (призову) ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації та спрямування ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
5. Скасувати наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації (призову) ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації та наказ про спрямування ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
6. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 щодо зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу військової частини НОМЕР_3 та наказ командира військової частини НОМЕР_3 щодо переведення до складу військової частини НОМЕР_7 військовослужбовця ОСОБА_1 .
7. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_7 щодо зарахування ОСОБА_1 до складу військової частини НОМЕР_7 .
8. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_7 , виключити ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини.
Також, на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2024 року, представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом представник позивача зазначає, що позивач не має юридичної освіти, не знає особливостей прийняття на службу під час мобілізації та порядку проходження служби, в свою чергу не міг знати що його права порушуються саме установою, яка призвана захищати права та законні інтереси громадян, пов'язаних із прийняттям, проходженням та звільненням з військової служби. Зазначає, що під час та після проходження підготовки, позивача було спрямовано до військової частини, як з'ясувалось пізніше - НОМЕР_7 , та виконував бойові завдання на території Донецької області й 16.06.2024 року був поранений під час виконання бойового завдання. І тільки після прибуття до військового шпиталю в м. Мукачево Закарпатської області, що відбулось на початку липня 2024 року, позивач зміг отримати інформацію сам та повідомити про це свого представника, про дійсне проходження ним військової служби. На підставі вказаної інформації було підготовлено та спрямовано позовну заяву. Однак тільки після надходження копій (витягів) з наказів військової частини НОМЕР_8 , які надійшли поштовим зв'язком 17.07.2024 року, про призначення на посаду курсанта ОСОБА_1 №119 від 24.04.2024 року та наказу №157 від 01.06.2024 року виключення із списків військової частини НОМЕР_8 та спрямування для проходження служби до військової частини НОМЕР_7 , було з'ясовано підстави проходження служби та отримано частину наказів, які необхідно оскаржувати.
Таким чином, представник позивача вважає, що ним здійснювались активні дії, спрямовані на з'ясування підстав та обставин проходження військової служби, в тому числі її початку, підстав тощо, однак оскільки частково отримано інформацію 05 липня 2024 року та 17 липня 2024 року відповідно, переконаний, що строки звернення до суду пропущено з поважних причин.
Враховуючи наведені причини пропуску строку звернення до суду, представник просить визнати їх поважними та поновити строк звернення позивачу до суду з даним адміністративним позовом.
Дослідивши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, то публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо формально послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що неотримання позивачем оспорюваних наказів не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Так, як позивач фактично мобілізований з 24 квітня 2024 року, то з цього часу варто обраховувати строк звернення до суду з даним позовом.
Представник позивача у своїй заяві про поновлення строку звернення до суду вказує на те, що позивач не має юридичної освіти, не знав особливостей прийняття на службу під час мобілізації та порядку проходження служби, в свою чергу не міг знати, що його права порушуються саме установою, яка призвана захищати права та законні інтереси громадян, пов'язаних із прийняттям, проходженням та звільненням з військової служби. Крім того, з метою підготовки матеріалів до суду та з'ясування обставин, перебування позивача тривалий час у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , представником позивача спрямовувалися адвокатські запити до вказаної державної установи, та ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначає, що відповіді, які отримано з ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 , взагалі не містили інформації про складання будь-яких наказів ІНФОРМАЦІЯ_6 про зарахування до складу будь-якої частини Збройних сил України. Містилась інформація про спрямування ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 , однак спрямування не тотожне поняттю прийняттю на військову службу, тож представник позивача також не мав достовірної інформації щодо початку військової служби позивачем.
Надаючи оцінку наведеним в клопотанні доводам представника позивача щодо поважності причин строку звернення з позовом, суд зазначає, що позивачем належним чином не обґрунтовано обставини, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних причин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що отримані ним відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 не містили інформації про складання будь-яких наказів ІНФОРМАЦІЯ_6 про зарахування до складу будь-якої частини Збройних сил України. Представником позивача не надано доказів вжиття ним, як адвокатом, заходів реагування на ненадання чи надання неналежних відповідей ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до поданих представником позивача додатків до позовної заяви, встановлено, що ще 29 квітня 2024 року адвокатом Литвиновим В.В. в інтересах ОСОБА_1 було спрямовано на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 адвокатський запит про надання інформації та 13 травня 2024 року повторний адвокатський запит такого ж змісту. Так, до вказаних адвокатських запитів було додано, зокрема, ордер на представлення інтересів ОСОБА_1 .
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 скеровував начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 адвокатський запит про надання інформації. До такого запиту адвокатом приєднувався ордер на надання правничої (правової) допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 24 квітня 2024 року у органах та підрозділах Міністерства оборони України, у тому чсилі й ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.05.2024 року серії АН №1408638. Відтак суд висновує, що ОСОБА_1 та його представник ще з квітня 2024 року достеменно знали про порушення прав позивача, та мали можливість звернутися до суду за захистом його порушених прав. Разом з цим, позовна заява сформована в підсистемі «Електронний суд» лише 08.07.2024 року, тобто така подана до суду з пропуском місячного строку на звернення до суду, що визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Також суд звертає увагу на те, що позивач, або представник позивача при зверненні з позовом до адміністративного суду, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом в порядку ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо посилань представника позивача про те, що позивач не має юридичної освіти, не знав особливостей прийняття на службу під час мобілізації та порядку проходження служби, суд зазначає наступне.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
При цьому, порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в частині 2 статті 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. Своєю чергою суд при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Відповідно до ч.2 ст.79 КАС України позивач та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Згідно з ч.4 ст.79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідно до ч.1 ст.80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з позицією, яка викладена у Постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №160/6211/21, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, а також судового рішення. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності та об'єктивності, поведінки сторін, значимості справи та її впливу н суспільні відносини і національну безпеку, наявності фундаментальної судової помилки, а також непереборності обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином суд дійшов висновку, що представником позивачем належним чином не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних обставин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.
Наведені ж представником позивача підстави не можуть бути визнані такими, що об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Жодних інших обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи представника позивача не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
З наведеного суд приходить до висновку, що порушення позивачем строку звернення до суду спричинено виключно пасивною поведінкою позивача, яка не є поважною причиною для поновлення такого строку.
Відповідно ч.15 ст.171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 09 серпня 2024 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті (причини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними), вважаю, що наявні підстави для залишення вказаної заяви без розгляду.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Калинич Я.М. у відпустці по 10 вересня 2024 року (включно), ухвалу постановлено 12 вересня 2024 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
СуддяЯ. М. Калинич