Справа № 297/723/24
Закарпатський апеляційний суд
11.09.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Ковальова А. І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/251/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Ковальова А. І. на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 20.02.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 11050 (одинадцять тисяч п'ятдесят) грн без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Вилучені речі і документи, згідно переліку протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 08.02.2024, - повернуто ОСОБА_2 .
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 148872 від 09.02.2024 та постанови суду від 20.02.2024 вбачається, що 08.02.2024 о 19 год 15 хв, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на околиці населеного пункту Бодалово (територія Берегівської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), на напрямку 144 прикордонного знаку на відстані близько 2000 метрів від лінії державного кордону в межах прикордонної смуги, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_2 спільно з 38 громадянами України при спробі незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону Ук4раїни «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Ковальов А. І. вважає оскаржувану постанову незаконною, яка підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю з підстав відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Суд, вирішуючи питання по суті, помилково дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки останній не вчиняв спроби перетину державного кордону, а 08.02.2024 перебував на екскурсії у населеному пункті Бодалово Берегівського району та не мав наміру перетинати державний кордон, лінія якого знаходилася на відстані 2 км від місця затримання. Тому в його діях відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Заява ОСОБА_2 щодо визнання вини та розгляду справи без його участі написана ним під тиском
-2-
службових осіб прикордонного наряду. Суд розглянув справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та без її належного та своєчасного сповіщення про час і місце судового розгляду.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 на розгляд справи щодо нього не з'явився. Останній судову кореспонденцію отримував, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Також враховується думка захисника-адвоката Ковальова А. І. про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_2 .
Заслухавши пояснення захисника-адвоката Ковальова А. І., який підтримав апеляційні вимоги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга, подана в інтересах ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд уважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного
-3-
правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, всупереч доводів апеляційної скарги, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній, всупереч доводів апеляційної скарги, наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_2 цього адміністративного правопорушення.
Наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й дослідженими в судовому засіданні доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 148872 від 09.02.2024 стверджується, що 08.02.2024 о 19 год 15 хв прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 144 прикордонного знаку, на околиці населеного пункту Бодалово (територія Берегівської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), в межах прикордонної смуги, на відстані близько 2000 метрів від лінії державного кордону України, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_2 , який у складі групи осіб кількістю 38 громадян України, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону із України в Угорщину.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтверджуються вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення; протоколом про адміністративне затримання від 08.02.2024; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 08.02.2024; поясненнями ОСОБА_2 від 08.02.2024, в яких зазначено, що останній зізнався, що мав намір незаконно перетнути державний кордон; заявою ОСОБА_2 , в якій зазначено, що він визнає вину і просить розглянути справу без його участі; поясненнями заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ОСОБА_4 ; схемою затримання 40 громадян України та 2 т/з на ділянці АДРЕСА_2 (ділянка віпс «Бодалово» впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») від 08.02.2024.
Вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_2 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його вину у вчиненні, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що матеріалами справи не доведено наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 252 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення, та має бути оцінений за правилами оцінки доказів.
Апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом МВС України № 898 від 18.09.2013, такий складений уповноваженою особою Державної прикордонної служби, в присутності ОСОБА_2 . Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_2 роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі право мати захисника, що засвідчено його підписом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пояснень ОСОБА_2 , останній зазначив, що він вину визнає, мав намір перетнути державний кордон, претензій до державної прикордонної служби немає.
-4-
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Твердження захисника про недоведеність факту вчинення ОСОБА_2 спроби незаконного перетину державного кордону, апеляційний суд не визнає доцільними з огляду на те, що наявні у матеріалах справи докази беззаперечно свідчать про перебування ОСОБА_2 на відстані близько 2000 м від лінії державного кордону, в межах прикордонної смуги, у складі групи осіб, та про порушення ОСОБА_2 вимог cт. 9, 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за вказаних у протоколі обставин.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що заступник начальника відділу НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_5 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що заступник начальника відділу НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_5 діяв у межах наданих йому повноважень.
Водночас, апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_2 незаконних методів, які би призвели до визнання ним вини та підписання протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, які містяться у матеріалах справи.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази того, що ОСОБА_2 вчинив спробу перетнути державний кордон України, оскільки відсутні: наявність прямого умислу, суб'єктивна та об'єктивна сторони у особи правопорушення, є неприйнятними, з огляду на таке.
Відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску в складі групи осіб.
Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
-5-
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Отже, ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене у складі групи осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
З матеріалів справи, зокрема, з протоколу про адміністративне затримання, вбачається, що 08.02.2024 о 19 год 15 хв, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на околиці населеного пункту Бодалово (територія Берегівської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), на напрямку 144 прикордонного знаку на відстані близько 2000 метрів від лінії державного кордону в межах прикордонної смуги, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_2 спільно з 38 громадянами України при спробі незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб.
Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, а також те, що ОСОБА_2 не мав умислу незаконно перетинати державний кордон з України в Угорщину, апеляційний суд оцінює, як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2 08.02.2024 о 19 год 15 хв, на напрямку 144 прикордонного знаку на відстані близько 2000 метрів від лінії державного кордону в межах прикордонної смуги, спільно з 38 громадянами України, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон, внаслідок чого був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на околиці населеного пункту Бодалово (територія Берегівської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області).
Безпідставними є доводи захисника про те, що заява ОСОБА_2 щодо визнання вини та розгляду справи без його участі написана ним під тиском службових осіб прикордонного наряду, а суд розглянув справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та без її належного та своєчасного сповіщення про час і місце судового розгляду, і такі апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не спростовують факту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення і не є підставами для скасування оскаржуваної постанови.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_2 чи його захисник оскаржували дії працівників прикордонної служби під час затримання ОСОБА_2 . Доказів, які б свідчили про протилежне, стороною захисту до апеляційної скарги не надано.
Під час апеляційного перегляду справи захисник-адвокат Ковальов А. І. вказав, що подавав в інтересах ОСОБА_2 до Державного бюро розслідувань заяву про незаконність дій працівників прикордонної служби під час затримання ОСОБА_2 . У підтвердження цих пояснень останній не надав жодних доказів, які б підтверджували як факт звернення до ДБР з відповідною заявою, так і факт прийняття цим органом будь-яких рішень за наслідками вказаного звернення.
-6-
При цьому, захисник-адвокат Ковальов А. І. не заявляв клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи щодо ОСОБА_2 з метою надання ним доказів у підтвердження факту його звернення в інтересах ОСОБА_2 до Державного бюро розслідувань із заявою про незаконність дій працівників прикордонної служби під час затримання ОСОБА_2 .
Разом з тим, апеляційний суд бере до уваги, зокрема те, що ОСОБА_2 був достатньо проінформований, що відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення та йому було відомо, що справа про адміністративне правопорушення розглядатиметься у Берегівському районному суді Закарпатської області, про що свідчить подана ним заява від 09.02.2024 про розгляд справи без його участі, тому доводи у цій частині не є підставою для скасування постанови судді, оскільки за наявної сукупності наведених вище доказів, відсутність ОСОБА_2 у судовому засіданні не вплинула на доведеність його вини у вчиненні правопорушення та на законність накладення на нього адміністративного стягнення.
Доводи апеляційної скарги про те, що в ході розгляду справи суд першої інстанції формально та однобоко підійшов до її розгляду, внаслідок чого постановив незаконне рішення, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави уважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_2 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що в апеляційній скарзі захисник не посилався на конкретні докази та обставини, які б підтверджували вказані факти та спростовували б висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_2 не мав наміру незаконно перетинати кордон, винуватим себе не визнає, умислу на перетин державного кордону не мав, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й повністю спростовуються наведеним вище.
Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.
Також, апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 650неоподаткованих мінімумів доходів громадян без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
-7-
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисником не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника-адвоката Ковальова А. І. - без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Ковальова А. І. залишити без задоволення, а постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 20.02.2024 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя