Єдиний унікальний номер 636/2501/23
Номер провадження 22-ц/818/2255/24
10 вересня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Мальованого Ю.М.,
суддів - Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 квітня 2024 року в складі судді Карімова І.В. у справі № 636/2501/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 30 січня 2020 року відповідач звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою укладення договору про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк». Шляхом підписання вказаної анкети-заяви відповідач погодилася з «Умовами та правилами банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua та які разом складають Договір про надання банківських послуг та відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, є договором приєднання. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 14500,00 грн. Для користування кредитним рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 55670,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.12 Договору, на підставі якого Сторони дійшли згоди, що в разі порушення зобов'язань з погашення кредиту, починаючи з 181-го дня з моменту такого порушення Клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд». АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконало в повному обсязі, а саме: надано відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань станом на 23 лютого 2023 року, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 67905,11 грн, яка складається з: 55547,08 грн - заборгованості за тілом кредиту; 12358,03 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в указаному розмірі, а також 2684 грн судового збору.
Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 01 квітня 2024 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 січня 2020 року в розмірі 55 547 грн 08 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2195,54 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що анкета-заява, яка підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, а також в ній не зазначено, що Паспорт споживчого кредиту за визначеною програмою є невід'ємною частиною будь-якого договору сторін. Разом з тим відповідач фактично отримала та використовувала кошти, надані банком на кредитну картку, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично використаної суми кредитних коштів.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає що рішення в цій частині прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено про помилковість висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, оскільки між сторонами було узгоджено, зокрема і розмір відсотків за користування кредитом, що підтверджується підписом відповідача в заяві про приєднання до умов та правил надання послуг від 30 січня 2020 року, де у п.1.3 визначено процентну ставку - 43,2% річних для карт Універсальна, 42,0% річних для карт Універсальна Gold.
ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 квітня 2024 рокув порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 55547,08 грн. Що стосується заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 12358,03 грн, то підстав для її стягнення не вбачається, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо погодження між сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами.
Проте, погодитися з рішенням суду в цій частині колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 30 січня 2020 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання анкети-заяви клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.23-32).
У анкеті-заяві клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що відповідач підписанням цього документу приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», розташованих у мережі інтернет https://privatbank.ua/terms, в редакції, діючій на дату укладання цього документу. Відповідач погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав копію паспорту споживчого кредиту (а.с.33-36), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.37) та копію заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг (а.с.23-32).
За умовами укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем кредитного договору від 30 січня 2020 року, Банком було надано кредит в розмірі 14500,00 грн, який у подальшому було збільшено (а.с.21) у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірі встановленому цим договором.
Згідно з довідкою позивача, за кредитним договором підписаним між банком та ОСОБА_1 останній була надана наступна кредитна картка: 30 січня 2020 року картка типу «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 з терміном дії до 01/24 (а.с.22).
З виписки за договором № б/н за період 30 січня 2020 року - 03 березня 2023 року вбачається, що відповідач користувалася кредитним коштами, як шляхом зняття готівки у банкоматах, так і здійснювала розрахунки за покупки в магазинах, аптеках, перераховувала кошти на інші карткові рахунки, а також здійснювала поповнення кредитної картки (а.с.12-20).
Згідно наданого Банком розрахунку станом на 23 лютого 2023 року мається заборгованість в розмірі 67905,11 грн, яка складається з: 55547,08 грн - заборгованості за тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 12358,03 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія (а.с.6-10).
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, а саме щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, тому в іншій частині рішення суду не переглядається.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, в зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 12358,03 грн, адже позивачем до суду було надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 30 січня 2020 року та Паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем особисто, що підтверджує, що сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, і що в паспорті кредиту позичальник підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані, виходячи із обраних ним умов кредитування, є обґрунтованим.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, також посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді (а.с.23-32).
Правові відносини в сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно положень частин 3, 4, 6, 7 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом норм статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається зі змісту заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.24) сторони визнають простим електронним підписом такі способи підпису клієнта: ОТР-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділені Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо в програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку в мережі інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідних послуг та підписати відповідний договір, дати доручення Банку на здійснення операції по переказу коштів тощо, якщо інтерфейс відповідного ПК Банку дає можливість клієнту зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої клієнт надає Банку шляхом підписання способами, узгодженими сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів з використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов'язковими для сторін та такими, які не потребують додаткового підтвердження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наданими позивачем доказами підтверджено підписання ОСОБА_1 заяви про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді (а.с.23-32).
В підписаній відповідачем ОСОБА_1 30 січня 2020 року заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг, яка підписана в електронному вигляді, зазначено, що ОСОБА_1 , яка діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 ЦК України, приєднується до розділів «Загальні положення», підрозділів «Кредитні карти», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та правил надання банківських послуг Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Договір), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, затвердженій Протоколом засідання Правління Банку № 8 від 19 лютого 2019 року (а.с.25).
Відповідач з викладеними в заяві умовами погодилася без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви нею проставлено свій підпис стилусом на планшеті у відділенні банку (а.с.23-24, 32).
Із змісту цієї заяви вбачається, що сторонами погоджена базова процентна ставка 43,2 % - для карт Універсальна та 42,0% - для карт Універсальна Gold (а.с.25 зворот), а у випадку невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується процентна ставка 86,4% - для карт Універсальна та 84,0% - для карт Універсальна Gold (а.с.26 зворот).
Згідно довідки Банку (а.с.22) відповідачу 30 січня 2020 року видавалась картка Універсальна GOLD, а тому погоджений сторонами розмір відсотків становитиме 42,0% - базова процентна ставка для карт Універсальна Gold та 84,0% - підвищена ставка для карт Універсальна Gold, яка застосовується у випадку невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув.
Встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернула, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за простроченими відсотками.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Матеріали справи свідчать, що карта Універсальна GOLD мала строк дії до січня 2024 року (а.с.22).
Відтак, у межах строку кредитування за картою Універсальна GOLD до 31 січня 2024 року відповідач має, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто з 01 лютого 2024 року.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 12358,03 грн.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором б/н від 30 січня 2020 року.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Банком факту користування позичальником кредитними коштами та наявності заборгованості за тілом кредиту останньої в розмірі 55547,08 грн, зважаючи на те, що правильність розрахунку судом першої інстанції розміру заборгованості за тілом кредиту судом апеляційної інстанції не перевіряється, як таке, що не оскаржується, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення на користь банку заборгованості за відсотками за кредитним договором б/н від 30 січня 2020 року в розмірі 12358,03 грн.
Оскільки в указаних вище документах, підписаних відповідачем, визначений розмір процентної ставки за користування кредитом, судова колегія вважає, що сторони погодили умови договору кредиту в частині розміру процентів за користування кредитом. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; з порушенням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги спростовують висновки суду, тому відповідно до п. 3 частини 1 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу та скасовує рішення районного суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами, та ухвалює нове судове рішення про задоволення позову банку в цій частині.
Частинам 1, 2, 10, 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції з позовом АТ КБ «ПриватБанк» було сплачено судовий збір в розмірі 2684 грн (а.с.47), та при зверненні з апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» було сплачено 4026 грн. (а.с.85).
Судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто судовий збір у сумі 2195,54 грн (а.с.76-79).
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені на 100%, з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 684 грн.
Зважаючи, що позивач оскаржує рішення суду в частині залишення без задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків у розмірі 12358 грн 03 коп., судовий збір, що підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги становить 895 грн 70 коп. (12358,03 :55547,08) х 2684 х150%.
Виходячи з вищевикладеного з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3579,70 грн (2 684 + 895,70).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 квітня 2024 року скасувати в частині відмови в стягненні відсотків за користування кредитними коштами та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за кредитним договором № б/н від 30 січня 2020 року у розмірі 12358 (дванадцять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн 03 коп.
Змінити розподіл судових витрат:
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 3579 (три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 70 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 10 вересня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова