Єдиний унікальний номер 645/4814/23
Номер провадження 22-ц/818/1555/24
10 вересня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Мальованого Ю.М.,
суддів - Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року в складі судді Мартинової О.М. у справі № 645/4814/23 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,
У вересні 2023 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 січня 2009 року по 31 січня 2022 року у сумі 59175,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та отримують за вказаною адресою послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Відповідачі не в повному обсязі сплачують вартість наданих послуг, у зв'язку з чим за ними виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 січня 2009 року по 31 січня 2022 року у сумі 59175,50 грн, яку і просить стягнути позивач.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначала, що вимоги про стягнення заборгованості за період часу з 01 січня 2009 року до 30 вересня 2020 року - не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
20 листопада 2023 року від представника КП «Харківські теплові мережі» - Редька С.І. надійшли письмові пояснення, в яких вказано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року встановлений карантин на всій території України. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392, від 22 липня 2020 р. № 641, від 9 грудня 2020 р. № 1236, № 104 від 17 лютого 2021 р., № 405 від 21 квітня 2021 р., № 611 від 16 червня 2021 р., № 855 від 11 серпня 2021 р., № 981 від 22 вересня 2021 р., № 1336 від 15 грудня 2021 р., № 229 від 23 лютого 2022 р., № 630 від 27 травня 2022 р., № 928 від 19 серпня 2022р., № 1423 від 23 грудня 2022 р., № 383 від 25 квітня 2023 р. (із змінами і доповненнями), карантин продовжений на всій території України з 22 травня 2020 року до 30 червня 2023 року. Під час дії карантину строки, визначені ст. 257 ЦК України продовжені на строк дії такого карантину, а тому, період заборгованості з березня 2017 року по 31 січня 2022 року не виходить за строки позовної давності та сума заборгованості у вказаний період склала 38033,75 грн на підтвердження чого представником позивача долучено до матеріалів справи відомість про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежів станом на час розгляду справи за період з 01 березня 2017 року по 31 січня 2022 року.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 02 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року у сумі 37240,97 грн.
В іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору по 844,56 грн. з кожного.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідачів заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 21 грудня 2019 року по 31 січня 2022 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповним дослідженням матеріалів справи.
Зазначала, що згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою АДРЕСА_1 , відповідачі були зареєстровані лише 21 грудня 2019 року, а отже заборгованість підлягає стягненню саме з цього моменту.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявної заборгованості відповідачів зі сплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. При цьому, суд на заяву ОСОБА_1 застосував позовну давність, що відповідає вимогам чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, шляхом відкриття абонентського особового рахунку на ім'я ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 . Викладене підтверджується довідкою з реєстру територіальної громади міста Харкова про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 29 серпня 2023 року (а.с. 3).
За період з 01 січня 2009 року по 31 січня 2022 року в боржників за вищевказаною адресою утворилася заборгованість за надані КП «Харківські теплові мережі» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 59175,50 грн, що підтверджено відомістю про нарахування та оплату за послуги з централізованого опалення та гарячої водиз урахуванням періоду платежу (а.с. 4).
Як на підставу позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» посилалося на те, що зобов'язання з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідачі належним чином не виконують, тому наявні підстави для стягнення з них суми заборгованості з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.
З огляду на фактичне споживання відповідачем наданих позивачем послуг, відповідно до ст. 11 ЦК України між сторонами склалися правовідносини щодо надання та отримання вищевказаних послуг, та у відповідачів виникло грошове зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У частині 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Встановивши, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з урахуванням строків позовної давності, про застосування яких було зазначено відповідачем.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину неоднаразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX було внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Вказаний Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.
На даний час строк дії воєнного стану в України продовжено з 05 години 30 хвилин 09 листопада 2024 року. 07 серпня 2024 року Закон про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» повернено з підписом від Президента України.
Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що з огляду на вищевикладене стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в межах позовної давності з 02 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року, яка складає 37240,97 грн.
Посилання ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі на той факт, що відповідачі були зареєстровані у квартирі за адресою АДРЕСА_1 лише 21 грудня 2019 року не можуть бути взяті до уваги судовою колегією, оскільки матеріали справи не містять доказів, на підтвердження того, у який спосіб та період квартира стала належати відповідачам. Сама лише довідка з місця реєстрації не дає підстав вважати, що квартира не була придбана відповідачами раніше.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 10 вересня 2024 року
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова